ВИСТАВКА

У залі Національної спілки художників демонструють свої роботи донецькі митці

Колись у невеличкому польському містечку біля маленького дерев’яного костелу на старій дошці, потемнілій від дощів і снігів, прочитав вирізьблені слова: «Й у найменшій калюжці віддзеркалюється небо...»

Не кожному дано відчувати зв’язок між локальним, одиничним, буденним із  безкрайнім світом людського буття. А для когось цей зв’язок — гостра і постійна реальність розуму й серця. Серед таких — і народний художник України Юрій Зорко. У його роботах кольорова палітра, композиції не тільки  втягують глядача у свій простір, а й змушують прозріти, зазирнути в неосяжність того простору. При цьому на полотні — або просто вулиця, або просто двір. Сюжети у Юрія Зорка прості, без бажання автора епатувати.

«Автопортрет у майстерні», 2011. Репродукції надані автором

Багато часу знаю цього майстра, якому цього року виповнилося 75, стежу за його творчістю й не перестаю радіти тому, що талант пана Юрія стає дедалі яскравішим, енергетика робіт — потужнішою.

Нагоду ще раз пересвідчитися в цьому мав нещодавно у виставковому залі Національної спілки художників на Львівській площі, де триває колективна виставка відомих вітчизняних майстрів пензля. У ній разом із Юрієм Зорком брали участь чотири заслужених художники України: Геннадій Жуков, Валентина і Володимир Телички та Борис Єрьомін. Всі вони живуть  у Донецьку.

Приємно здивував вдумливий, з билинним, епічним поглядом на світ Геннадій Жуков. Його живопис зазнав останнім часом суттєвих змін, що, погодьтеся, для митця, який в наступному році відзначатиме 75-річчя, — сміливий крок до опанування новими засобами виразності. Предмети, люди на полотнах Геннадія Жукова стали, здається, непідвладними часу. Можливо, це результат того, що Геннадій разом із Володимиром Теличком уже два десятиріччя активно займається іконописом, монументальним храмовим живописом. Хоч на станкові роботи Володимира Теличка, показані на виставці, цей вид творчої діяльності нібито не вплинув. Його полотна, як і зроблені разом із дружиною Валентиною Теличко, вирізняє оптимістичний погляд на нашу землю і українську природу, в них багато чистого повітря, біля них ніби й дихається легше.

«На нічліг», 2012

Такий само погляд на навколишній світ характерний і для творчості наймолодшого з цієї п’ятірки талановитих майстрів — Бориса Єрьоміна.

Це вже не перша колективна виставка групи художників, про яких йдеться. Вони багато років дружать, разом працюють на пленерах. Чимало творів Юрія Зорка, який щойно став третім в Україні кавалером медалі ім. Тетяни Яблонської за майстерність живопису, Г. Жукова, В. Теличка, В. Теличко, Б. Єроьоміна розійшлися по світу, по колекціях музеїв Німеччини, Франції, Італії, Іспанії, Австрії і багатьох інших країн, по тамтешніх приватних зібраннях.