Тут грала музика і плюскотіла вода, бігали Дюймовочки і крихітні ельфи. Вони весь час, ніби передаючи з рук у руки шапку-невидимку, кудись зникали з-перед очей заклопотаних матусь. Хоч було куди сховатися і без того чарівного атрибута: за величезний солом’яний гриб, за викладеного з квітів і плодів павича з велетенським барвистим хвостом, за вбраного у квіти симпатичного вітрячка.  Найлегше було затесатися між членів великої родини, на створення якої пішов, напевне, цілий віз гарбузів.  

Ще кілька років тому седнівські школярі забігали до кабінету директора Валерія Іванова і дивилися на макет нового навчально-виховного комплексу як на казку. Чи матиме вона щасливий кінець, залежало від дорослих, їхнього уміння і, головне, — бажання згуртуватися навколо цієї справи. На якомусь етапі будівництво, розпочате у 2007 році, мало не перейшло до розряду довгобудів. Тим часом учні продовжували мерзнути в 300-річному «панському» будинку — колишній садибі представників козацької старшини Лизогубів, де взимку температура повітря опускається до 10—12 градусів. 

Минуло 100 років відтоді, як улітку 1912 року двоє хлоп’ят-пастушків —  Федір Деркач та Карпо Манжа, випасаючи череду корів на околиці села Мала Перещепина Новосанжарського району, випадково натрапили на скарб. За однією з версій, край півпудової срібної вази злегка виднівся в розмитому річкою піску, тож хлопці відкопали її руками. Ще кажуть, що хтось із пастушків провалився ногою прямо в горловину тієї посудини. Начебто, дізнавшись про знахідку, батьки пастушків попросили їх ще пошукати на тому місці. І незабаром до першої коштовності додалося ще одинадцять золотих кубків із самоцвітами…  

  Сина чернігівського княжого подружжя Святослава Ольговича і Катерини Петрилівни Ігоря за звичаями часу виховували як воїна. Ще підлітком княжич був досить вправним, аби поруч із дорослими боронити від половців своє місто, і досить освіченим, аби брати участь у боярських нарадах. Його дружиною стала Єфросинія, донька Ярослава Осмомисла, а невісткою — донька половецького хана Кончака, на Сіверській землі вихрещена в Свободу. Символіка цього імені відповідає зображеному в «Слові…» епізоду життя новгород-сіверського князя — невдалому походу на бій «за землю руську», полону, втечі і щасливому поверненню додому.

День знань у Придніпров’ї відзначили відкриттям нових шкіл, розрахованих загалом на 921 учня: двох сільських та однієї в обласному дитячому центрі соціальної реабілітації «Перлина Придніпров’я». Усі вони забезпечені комп’ютерною технікою, новими меблями та навчальним обладнанням, енергоощадними вікнами й сучасними котельнями. На 100% забезпечені безкоштовним підвозом дітей і вчителів, мають власні сторінки в Інтернеті, щоб брати участь у проекті «Обласна електронна школа». 

Настоятель парафії української православної церкви з Чикаго (США) Іван Боярчук привіз на Волинь і передав керівникові облдержадміністрації Борису Клімчуку образ Покрови. Унікальність артефакту полягає в тому, що на цьому образі у 1942 році приймали присягу на вірність нашому народу вояки Української Повстанської Армії. Свого часу, розповів представник української діаспори, ікона належала Романові Шухевичу, який переправив її в Чехію. Потім вона потрапила в руки владики Петра — головного казначея ОУН, який у повоєнні роки жив із родиною Івана Боярчука. Помираючи, митрополит Петро заповідав знайти таке місце на землі, де ікона буде у безпеці. 

Русини — це хто? В різні епохи звучали такі відповіді: «Русинів не було і немає», — в радянський період. «Це самоназва українського народу, який пізніше змінив її. Тепер русинами називають себе ті, хто ще не до кінця усвідомив себе українцями», — такої думки дотримується більшість етнологів у нашій країні. «Русини — четвертий східнослов’янський народ», — упевнено заявляють зарубіжні їхні колеги та деякі вітчизняні. Усі відшукують аргументи на свою користь. І, що найцікавіше, знаходять!

Наукові дискусії триватимуть ще довго, але чимало людей у незалежній Україні, маючи змогу висловлюватися вільно, заперечуючи висновки мовознавців та етнологів, все-таки стверджують: «Ми — русини. Проти українців нич не маємо, але ми’сьме — окремі». 

Центральними темами на цих подіях будуть свобода слова, новітні медіа, конкуренція у медіа-просторі та взаємозв’язок ЗМІ з іншими сферами діяльності, зокрема роль преси у світовій економіці, секрети керівництва новинними організаціями. Йтиметься й про наступний щабель інтеграції ЗМІ в соціальні мережі, рекламу, журналістську етику та газетярські новації.

Цього року в Україні зібралися медійники з понад 80 країн світу, і впродовж трьох днів проблеми, можливості та перспективи сучасних медіа обговорюватимуть понад 1000 фахівців. 

Уже відсьогодні школярі початкових класів почнуть випробовувати на собі новації Міністерства освіти і науки, молоді та спорту. Нагадаємо, що профільне відомство спільно з Національною академією педагогічних наук розробили новий державний стандарт початкової освіти, який Кабінет Міністрів затвердив у квітні 2011 року. Разом з початком навчання новації набирають чинності у всіх середніх загальноосвітніх закладах країни. 

1 вересня – свято особливе. Воно не лише сімейне, адже діти йдуть до школи, студенти у вищі навчальні заклади, і в цьому процесі впродовж навчального року задіяна вся сім’я, а й державне, національне. День знань, з якого починається навчання – це насамперед відповідальність держави за якість знань, які отримають діти в школах, студенти у ВНЗ. Адже набуті під час навчання знання і навички в майбутньому визначатимуть престижність професій, їхню конкурентоспроможність на ринку праці, а отже, і успішність молодих людей у дорослому самостійному житті.