Цю кінострічку називають першим за 20 років повнометражним українським фільмом із якістю звуку та зображення, що відповідає світовим стандартам. За два тижні прем’єрних показів у Харкові, Івано-Франківську та Києві фільм Михайла Іллєнка «ТойХтоПройшовКрізьВогонь», переглянули 20 тисяч глядачів. Напевне, крім долбі-сураунд, сучасної корекції кольору та вже загалом звичної комп’ютерної графіки, людей вабила ще й цікава фабула та спроба поєднати традиції українського поетичного кіно з елементами популярного блокбастера.  

На вулиці падає сніг і тріщить мороз, а тут, на виставці «Стан душі і рук умілість» у чернігівському «Арт-клубі», кожен штрих на картинах наповнений сонцем. Тому що вони — із соломи. Світобачення і світлобачення чернігівця  Миколи Дорошенка, котрий сотворив цю чудасію,   — таке ж дивовижне, як і його доля, у якій складним візерунком переплелися фізика і лірика, філософія і тяга до пізнання.
— Фізика теж виникла у моєму житті тому, що хотілося пізнати невідоме. Такого вже філософського напрямку мої внутрішні потреби, — зізнається Микола Миколайович. — Тяга до творчості у мене спадкова: батько дуже добре малював, мріяв стати художником, та війна перебила. 

Знаю одну людину, яка три роки тому рішуче змінила своє життя: одужавши після реальної загрози від «хвороби віку» і важкої операції,  викинула… телевізор.  Сусід по купе в швидкісному потязі «Київ—Харків» зізнався, що розлучається з дружиною, яка безперервно дивиться в один з трьох встановлених удома телеекранів. Знайомий таксист, серйозно захопившись українською історією, недавно подарував  свою недешеву «плазму»  сусідам-пенсіонерам.

Леоніда Сорокіна називають класиком звукорежисури. Його запрошували працювати в Москву, на фірму «Мелодія», і в Київ — на радіо й телебачення, в Палац «Україна», на кіностудію імені Довженка. І на бельгійське радіо й телебачення, і на німецьке… Та він залишився в Полтаві, натомість відомі артисти приходили записуватися на його студію.  

Красиво, але страшно — перше, що промайнуло в голові, коли побачила маленьку рослинку з хижими «зубками». Невже така тендітна рослина справді харчується м’ясом?! Виявляється, ця зовні безневинна квітка  не поділяє принципів вегетаріанства, тому харчується виключно мухами і комахами. Про такі цікавинки  дізналась  на виставці орхідей та інших екзотичних рослин, яка розпочала свою роботу 16 лютого в Київському міському будинку природи.  

У Молодому театрі презентували ліричну комедію «Афінські вечори». Режисер-постановник вистави Ігор Славинський переніс на сцену героїв однойменної п’єси Петра Гладиліна, не перекроюючи сюжету твору. Тож перед глядачами постала московська інтелігентна родина, яка переживає будні, позбавлені свят. Її буття здається правильним і взірцевим — саме таким його бачить голова сімейства Борис Олегович (Олександр Безсмертний). Та, як кажуть, у тихому болоті…  

Голубий екран дедалі більше нагадує решето з величезними дірками. Чого тільки не просотується в наші оселі разом із хвилями телеефіру! Уявіть собі — ви щойно відчитали своє непосидюче чадо, котре, розбивши чашку, звертає провину на кицьку: «Треба завжди говорити правду! Все одно я довідаюся, як було насправді, й покараю тебе двічі: за шкоду і за брехню! А якщо чесно в усьому зізнаєшся — ніхто тебе не лаятиме!».

Нинішній час пропонує великі можливості, а натомість вимагає високого емоційного й фізичного напруження. Інший бік кар’єрного  та фінансового зростання — це висока конкуренція, котра спонукає людину працювати дедалі більше. Той, хто вимушений постійно підтримувати високий ритм життя, не вміючи протистояти стресу,  рано чи пізно ризикує потрапити в пастку хронічного психічного перевантаження і, зрештою, стати жертвою «синдрому менеджера». Як зробити кар’єру й при цьому зберегти емоційне та фізичне здоров’я, наш кореспондент  попросив розповісти психолога Марину КОПТЄЛОВУ.

Після того, як рішенням сесії від 2 лютого нинішнього року Черкаська міська рада, незважаючи на протести жителів міста, ліквідувала юридичну особу муніципальний духовий оркестр, приєднавши його до міського Будинку культури ім. Івана Кулика, ситуація в колективі зовсім загострилася. Про це в одному з попередніх номерів писав «УК». Але ні думка журналістів, ні громадськості, зокрема ветеранів, за ініціативою яких колись і створено відомий оркестр, міську владу не зацікавила.

У тернопільського барда та начальника міського управління культури й мистецтв Олександра Смика виник задум залучити до спільної творчості якомога більше авторів і написати СМС-роман. Торішнього листопада письменниця Галина Вдовиченко репрезентувала в місті над Серетом своє нове видання «Бора». Тоді пан Олександр і запропонував їй ідею цього своєрідного буриме та навіть надіслав фразу: «Я вимріяв тебе першим». Минуло два місяці, й з’явився «Поштаментальний роман», до творення якого доклався 31 автор. Подробицями такої нової літературної справи в Україні ділиться з читачами «УК» Галина ВДОВИЧЕНКО.