Про проблеми українського книговидання кореспондент «УК» попросила розповісти першого заступника голови Державного комітету телебачення і радіомовлення  Анатолія Мураховського. Ось що він сказав:

— За останні три роки, на жаль, доводиться говорити про спад в українському книговиданні. Якщо навіть у найбільш вдалому для галузі 2008 році спромоглися видати по 1,2 книжки (!) на кожного жителя України, то тепер змушені констатувати невтішну статистику — маємо близько 1 книжки.

З-поміж усього, що врятує на безлюдному острові чи у спільноті з найзагадковішим плем’ям, — не обійтися й … без пресованої флористики з японським іменем «ошибана». Бо завдяки їй там не здичавієш, а спогади не перетворяться на галюцинації: адже все, що оточувало в цивілізованому світі Батьківщини, можна зобразити й чужою рослинністю — на товстих стовбурах дерев замість картону. А перед непередбачуваними аборигенами ці «ошибанські» картинки стануть «Тисячою й одною ніччю» замість казок: особливо, коли спочатку продемонструвати, на що здатна банальна їм шкірка банана…

У дні відзначення 170-річчя від дня народження Михайла Драгоманова в столичному педагогічному університеті за ініціативи його ректора Віктора Андрущенка відбулось обговорення проблем підготовки нового вчителя для об’єднаної Європи ХХІ століття. Українського вченого підтримали колеги з багатьох європейських країн. Зазначалося, що сучасна Європа, яка інтенсивно об’єднується, потребує особистості, яка, залишаючись провідником національної культури,  мислить і діє як громадянин Європи і світу.

Чимало університетів і коледжів у різних регіонах України в нинішньому році потрапили в критичне становище — залишилися без абітурієнтів. Деякі виші взагалі не оголошували вступної кампанії. А для Уманського педагогічного університету імені Тичини наче й не існувало горезвісної «демографічної ями»: першого вересня в аудиторії прийшли 3453 студенти-новачки — на 397 осіб більше, ніж торік. Його називають «уманським феноменом», що з’явився поряд з «уманським дивом» — всесвітньо відомим дендропарком «Софіївка». Про джерела енергії для такого потужного ривка у розвитку, особливості роботи вишу в глибинці розповідає його ректор, професор Наталія ПОБІРЧЕНКО.

Написана геніальною поетесою впродовж трьох днів у далекому 1910 році п’єса у виконанні акторів Національного академічного українського драматичного театру ім. Марії Заньковецької зазвучала неочікувано актуально і переконливо. Вічні цінності, у центрі яких — любов до батьківщини, туга за рідною землею, змусили глядачів співпереживати події, що відбувалися за часів Руїни.

У рамках Днів освіти України в Росії минулої п’ятниці до Москви прибув потяг з більш ніж 400 нашими делегатами на чолі з міністром освіти і науки, молоді та спорту Дмитром Табачником. Ще на пероні величезна когорта освітян поділилася на групи – кожен за своїм профілем.

Мені пощастило побувати в кількох московських школах — разом з групою директорів загальноосвітніх закладів з різних куточків України. Наші освітяни наочно побачили, як працюють їхні російські колеги. «Навчальний 2011-2012 рік у нас революційний — всіх першачків перевели на нові стандарти, а педагоги пройшли необхідну підготовку», – розповідає начальник московського Південного окружного управління освіти Ніна Мінько.

Проте її подальший розвиток у цій царині не в останню чергу залежить від якості підготовки кадрів вищої кваліфікації. З огляду на це видання комплексу підручників для студентів профільних вишів, об’єднаних єдиним тематичним напрямом «Виробництво, випробування та експлуатація ракетно-космічної техніки», є  важливим та своєчасним. Над його створенням працював великий колектив авторів, серед них не тільки відомі вчені та фахівці ракетно-космічної галузі, а й представники молодого покоління. 

Щоразу, перемикаючи силу-силенну найрізноманітніших музичних телеканалів, вкотре дивуюся: як настільки можна не дбати про своїх глядачів — потенційну цільову аудиторію? Адже в будь-який час (навіть у прайм-тайм) телекартинка фактично не змінюється: по той бік екрана в наштампованих майже за ідентичним сценарієм відеокліпах постійно стрибають напівоголені силіконові тіла. Причому гламурні «ляльки» жіночої й чоловічої статі не просто влаштовують стриптиз під музику, а ще й намагаються співати, вражаючи свідомість глядачів примітивністю текстів своїх пісень.

17 вересня 1989 року в Чернівцях відкрився перший фестиваль української сучасної пісні та популярної музики «Червона рута». Ця подія, поза сумнівом, сколихнула країну. Хоч її ініціатори просто нагадали всім нам, що мова — душа народу, пісня — його дух, а разом вони здатні відродити історичну пам’ять та національну гідність. Щоправда, завдання, які ставив перед собою фестиваль, не втратили актуальності й сьогодні — стимулювати розвиток української поп-музики, виявити нові таланти та пробудити інтерес молоді до рідної пісні. Про це ми говоримо з виконавчим директором «Червоної рути» Мирославом МЕЛЬНИКОМ.

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту на своєму офіційному сайті оприлюднило проект Умов прийому до вищих навчальних закладів у наступному році. Хоч нові правила суттєво не відрізняються від цьогорічних, втім відомство пропонує підвищити мінімальний прохідний бал з профільних предметів та внести деякі корективи в терміни проведення вступної кампанії.