Коли на полі бою тримають зброю професійні військові — це нормально. Коли вони зазнають поранень та навіть гинуть — це трагічно, але… в них така професія — захищати Батьківщину. Вони готові, навчені, вони на роботі. Тому аномальне, на перший погляд, явище — участь у війні людей виключно мирних професій: учителів, науковців, будівельників, журналістів, поетів, соціальних працівників. 

Раніше ніхто не передбачав, що в державі постануть такі питання, тож штатні психологи служби з надзвичайних ситуацій, а також інші фахівці цього профілю стикаються з проблемами, які важко подолати.

— Нині в Україні велика кількість людей, які пережили війну, мають колосальні психологічні травми. Досвід відвідування таборів переселенців показує, що люди навіть менше звертаються за медичною допомогою до лікарів, а найбільше потребують психологічної допомоги. Окрему категорію становлять діти. Вони пішли в нові колективи у школах, дитячих садочках, у них розірвані сталі соціальні зв’язки. Стурбованість викликає також велика кількість підлітків, які внаслідок пережитого стресу можуть почати вести асоціальний спосіб життя. 

Досягти таких показників вдалося завдяки тому, що обласне управління Пенсійного фонду жодного дня не припиняло роботу. Щоправда, донедавна працювало дистанційно з Харкова, але відтепер його діяльність налагоджено на Луганщині.
«За рішенням голови облдержадміністрації наше управління днями передислоковано до Сєверодонецька.

«І я знаю: все, що камінням осідає в наших душах зараз, поки ми на війні, випливе потім, після війни, і саме тоді почнеться велика розмова про ці речі, від яких буде залежати, ми продовжимо жити або ні».

Еріх Марія Ремарк

 («На західному фронті без змін») 

Спільний проект ЄС та Програми розвитку ООН «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду» продовжує згуртовувати громади, вчити їх працювати на перспективу. За роки співпраці в межах цього проекту вдалося досягти хороших результатів. 

Зранку в Дніпропетровську після тривалих сонячних днів пішов дощ. Проте це не завадило городянам прийти на центральну площу міста з квітами, щоби провести в останню путь бійців, які віддали життя, захищаючи Україну. Представники всіх релігійних конфесій, що діють у Дніпропетровську, відслужили панахиду за загиблими. З усіма військовими почестями 21 невідомого солдата поховали на Краснопільському кладовищі — поряд з 11 їхніми побратимами, які загинули в боях у Старобешевому та Іловайську і знайшли тут останній притулок кілька днів тому. З часом, можливо, на цьому цвинтарі з’явиться алея героїв — захисників нашої Вітчизни. Але ще треба встановити їхні імена…  

Крихітне тільце семирічної дівчинки, понівечене мінними осколками, — видовище не для слабкодухих. Випробування, що випали на долю маленької Лізи Бабаш із села Стила Старобешевского району Донецької області, окремим дорослим не по силах. А ця крихітка бореться за життя і, на думку завідувача хірургічного відділення — начмеда з хірургії Запорізької обласної клінічної лікарні Юрія Радченка, в цій нелегкій боротьбі все ж здобуде свою, можливо, не першу, але дуже важливу перемогу.  

Як жити далі? Як повертатися до світу людей, котрі за звичкою ходять на роботу, святкують, усміхаються і радіють? Складне запитання, чи не так? Як на нього відповісти самому собі, коли перед очима — друзі, які назавжди полишили цей світ; коли уявлення про щирість і світло людської душі, здається, непоправно затьмарено спогадами про війну, про біль від поранень… Такі думки спадали, коли дивилась на юних пацієнтів Військового госпіталю в Ірпені — вчорашніх бійців східного фронту України. 

По обіді на сесії ПАРЄ пройдуть дебати з поточних політичних питань, присвячених ситуації в Україні. Доповідачем призначено депутата від групи соціалістів Штефана Шеннаха. Генеральний секретар Ради Європи Турбйорн Ягланд та Верховний комісар з питань захисту прав людини Нільс Мужнієкс також візьмуть участь в обговоренні. 

У Росії почалися поодинокі протести солдатських матерів. Ці акції стали можливими завдяки російським активістам. Збираючи по крихтах інформацію, вони говорять суспільству правду про війну російської армії в Україні. Правозахисниця Олена Васильєва створила в Фейсбуці групу «Вантаж-200». За лічені дні кількість її учасників досягла 15 тисяч. Саме «Вантаж-200» однією з перших у Росії оприлюднила дані про тисячі цинкових трун, які повернулися до Росії з України. Групу в Фейсбуці намагалися закрити, але завдяки протестам десятків тисяч користувачів з усього світу її відновили. Нещодавно Олена Васильєва на кілька днів приїхала в Україну. Журналісту «УК» вдалося з нею поспілкуватися.