Сільський кооператив «Обрій» у Черепині Корсунь-Шевченківського району — явище, можна сказати, неординарне. Його кілька років тому створили селяни для обробітку присадибних ділянок, розчищення вулиць від снігу, вивезення побутових відходів тощо. Поки об’єднанню бракувало коштів (для повноцінних послуг потрібна відповідна техніка і кваліфіковані кадри), кооператив, як розповідає його голова Анатолій Стригаль, сяк-так животів.
Ситуація докорінно змінилася із залученням до справи представників проекту «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду-2». До цього з його допомогою відремонтували сільський фельдшерсько-акушерський пункт. Ось і тепер Євросоюз підсобив коштами, за які придбали трактор, плуг та косарку, заплановано купити причеп та іншу техніку, без якої на селі не обійтися. На зборах прийняли рішення придбати ще й промислову сушарку для фруктів — від них цього року в садках гілля гнеться. 

Появу на початку 1990 року на аграрній карті області нового підрозділу з промовистою назвою навряд чи зустріли з оптимізмом. Скоріше навпаки: у той час подібні структури з’являлися, як гриби після рясного дощу, тож створення «Перемоги» у бригадному, а отже і занедбаному селі сприйняли як чергову і навряд чи успішну спробу врятувати Павленкове та місцевих селян від повного занепаду. 

У  департаменті агропромислового розвитку Черкаської облдержадміністрації презентували проект Концепції розвитку системи страхування сільськогосподарської продукції в Україні, ініціатором якого стали Міністерство аграрної політики та продовольства України та партнери — об’єднанням страховиків «Аграрний страховий пул» і проект Міжнародної фінансової корпорації. 

В Україні триває збирання ранніх зернових і зернобобових культур. Дуже приємно, що цей процес  з хорошими досягненнями завершено  у «прифронтовій» Запорізькій області.  А Полтавщина днями порадувала країну своїм першим мільйоном тонн, який  пішов до загальноукраїнського короваю.  

Ще у ХIХ столітті яблука з Поділля мали неабиякий попит на відомій на той час у світі Санкт-Петербурзькій біржі. Відтоді вітчизняні садівники лише підтверджували добру репутацію. Щоправда, у перші роки незалежності України галузь пережила певний спад, але потім з допомогою держави модернізувалася, утвердилася на традиційних ринках збуту своєї продукції. А також у співпраці з переробними підприємствами вона вийшла на новий ринок — наша країна почала у великих обсягах постачати концентрований яблучний сік до Європи. 

Цього року Україна отримає високий урожай, вищий за середньорічний за останні п’ять років. Таке переконання висловив під час прес-конференції «Проблеми, виклики та перспективи українського ринку зерна та продуктів його переробки» президент Української аграрної конфедерації Леонід Козаченко. На його думку, це відбудеться завдяки вищій врожайності зернових, навіть попри те, що можемо втратити 15% площ посівів і 12% валового збору через анексію Криму і воєнні дії у східних областях.

«Колись українці приїхали в Канаду, навчили кооперації, а тепер через роки ми їх навчаємо»; «Коли я приїхав сюди п’ять років тому, то побачив, що розвиток сільського господарства в Україні перебуває на тому рівні, де була Канада у 50-х роках минулого століття», — такі слова пролунали від закордонних гостей на міжнародній конференції «Підвищення доходів сільського населення шляхом розвитку малих сімейних ферм, об’єднаних у кооперативи. Економічна ефективність сімейних ферм — запорука розвитку аграрного сектору України». 

Голландець Генрікус Біренц, за професією інженер-корабельник, уперше приїхав в Україну на початку 2005-го. І так закохався в нашу глибинку, що вирішив стати… українським фермером. Тож у Млинівському районі на Рівненщині вони разом із дружиною Любов’ю створили ТзОВ «Яловицька агротехнологія». Нині на 400 гектарах орендованої землі вирощують картоплю, пшеницю та ріпак. Наша розмова з Могильчуками-Біренцами  про те, як накладається європейська психологія на українські реалії і чи далеко українському селу до Європи. 

Коли йдеться про перспективи виходу нашої держави на ринок країн — членів ЄС із молочною продукцією власного виробництва, то починати треба саме з якості сировини. «УК» регулярно досліджує, наскільки якісне молоко виробляють у наших регіонах, а також сьогодення та перспективи просування нашої продукції на євроринок. Пропонуємо читачеві чергову підбірку матеріалів.