ЧИТАЙТЕ В ДОБІРЦІ:

Герой із будинку розпусти

Ядерний гриб великодержавних амбіцій

Курильські острови: «ісконно рускіє» чи віджаті?
 

ЧИТАЙТЕ У ДОБІРЦІ: 

Міф великої хартії розрядки 

Зоряні висоти немістечкового патріотизму

Пісенний скарб нашого народу

ЧИТАЙТЕ У ДОБІРЦІ:

Наш стяг над Україною

«Ніколи не побачити вам нас прикованими до весел на галерах»

Не такий народ чи вожді? 

16 липня 1990 року Верховна Рада УРСР 12-го скликання, депутати якої ще не підозрювали, що вже працюють у вищому представницькому органі влади незалежної країни, 357 голосами «за» ухвалили Декларацію про державний суверенітет України. На той час аналогічні документи вже ухвалили парламенти фактично окупованих Червоною армією у 1940 році Литви, Латвії й Естонії й навіть РРФСР, де Перший з’їзд народних депутатів 12 червня 1990 року проголосив державний суверенітет Росії. Прикро, що про це постійно забувають великодержавні шовіністи, які звинувачують у розвалі «союза нєрушімого» всіх без винятку, починаючи з «невдячних інородців» і закінчуючи «американським імперіалізмом», але не російських політиків, після рішення яких подальше перебування на «титаніку» під червоним прапором стало смерті подібне. 

Цього року у зв’язку з тисячоліттям смерті Володимира Великого до постаті київського князя, який увійшов в історію хрещенням Русі, прикута особлива увага. Президент України Петро Порошенко ще 25 лютого нинішнього року підписав указ «Про вшанування пам’яті князя Київського Володимира Великого — творця середньовічної європейської держави Руси-України», яким передбачено впродовж цього року провести наукові конференцій, круглі столи, дискусії, викарбувати пам’ятну монету, виготовити поштові марки і конверти та інші заходи з ушанування визначної історичної постаті.

Росія також планує чимало урочистостей задля відзначення роковин смерті Хрестителя, які із розмахом відбудуться у кількох містах Росії і навіть у сусідніх державах. Завершиться вшанування восени встановленням величного, більшого за київський, бронзового пам’ятника у Москві заввишки 25 метрів і вагою 300 тонн.

 ЧИТАЙТЕ В ДОБІРЦІ: 

Незасвоєні уроки першої крові 

Гірка чаша за любов до Вітчизни

«Олімпіада наша», а на ділі — повна Раша 

ЧИТАЙТЕ В ДОБІРЦІ:

Капітане, ти ніколи не станеш майором…

Рятівник Божої комахи

Атомна бомба для Сталіна
 

Гарячі каштани Срібної землі

Заслуга українських металургів

Тупий предмет народного волевиявлення

ЧИТАЙТЕ В ДОБІРЦІ:

У похід проти імперіалізму рушили на американській техніці

Наш «Борець за свободу»

Імперські амбіції — ціною України 

Офіційна радянська історіографія твердила, що реакційні уряди Прибалтійських країн у 1939 році взяли курс на зближення із нацистською Німеччиною, а тому приєднання Литви, Латвії й Естонії до СРСР відповідало волевиявленню їхніх народів і послужило зміцненню позицій антигітлерівської коаліції.