Історія

  • Інна ОМЕЛЯНЧУК

    Правда через п’ять століть

    500 років тому, 8 вересня 1514-го, 30-тисячне військо Литви, Польщі та України під проводом князя Костянтина Острозького дощенту розбило 80-тисячну армію московитів. 
    Російська пропагандистська машина, звісно, навіть не дискутує про цю дату, у кращому разі просто замовчуючи її. А ось рівняни, навпаки, вирішили звернутися до Президента України та Верховної Ради із пропозицією відзначити її на національному рівні.

     

  • Турецький бумеранг

    ЧИТАЙТЕ В ДОБІРЦІ:

    Спорт - не завжди мир

    Живий голос Бабиного Яру

    Запізніле умиротворення 

  • Затравлений талант

    ЧИТАЙТЕ В РУБРИЦІ:

    Від листа запорожців — до феєричного «Гопака»

    Зі своїм статутом — до чужого монастиря

    У своїй хаті — своя правда

     

  • 100 років тому розпочалася Перша світова війна

    Історія людства багата на приклади завойовницьких подій, боротьби різних народів і держав за свої інтереси. Українські землі неодноразово страждали від руйнівних і спустошливих процесів. Не стало винятком і ХХ століття, яке розпочалося Першою світовою війною. 

  • Віктор ШПАК

    Від стародубської різні до путінських «народних республік»

    Більшість росіян упевнені, що Крим Україні «подарував Хрущов», а тому, мовляв, не гріх повернути «ісконно» російські території, не рахуючись ні з міжнародним правом, ні з думкою корінного народу, зведеного до національної меншини на рідній землі. Та мало хто знає, що нині російські Смоленськ і Таганрог — це колишні столиці сусідніх незалежних республік. Причому не часів «підкорення Очакова і Криму», а радянської доби. 
    У царській тюрмі народів губернії нарізали не лише без урахування національного складу населення, а й усупереч йому, адже офіційно не існувало ні українців, ні навіть Малоросії, яка іменувалася Південно-Західним краєм Російської імперії. До речі, назва Південно-Західної залізниці, розташованої на північному сході нашої незалежної держави, — донині живий рудимент імперських часів.

  • Єврей, закоханий в Україну

    У ДОБІРЦІ ЧИТАЙТЕ:

    Містеру Горські — від хуліганів космосу

    «Буря» над «Трояндою»

    Кузня вільнодумства

     

  • Віктор ШПАК

    Українців кидали в атаку попереду танків

    ЧИТАЙТЕ У ДОБІРЦІ

    Українців кидали в атаку попереду танків

    Вчасно не знесене владою — зруйноване народом

    Кременець переміг Петербург

    Франц проти Адольфа

  • Салом — проти України

    У ДОБІРЦІ ЧИТАЙТЕ:

    Опіка тиранів

    «Талант не може брехати»

    Краще бути «ізнасілованной», ніж «українізірованной»? 

  • У генералів власна шкала мужності

    ЧИТАЙТЕ У ДОБІРЦІ

    Крилатий син України  

    Дуліби й ірпіні — на грецькій землі

    Від патріотичного духу — до ефективного руху

    У генералів власна шкала мужності

     

  • «…І жах охопив Москву»

    До здобуття Україною державної незалежності цю масштабну історичну подію офіційна влада воліла замовчувати. Та і як можна було згадувати, коли битва, а радше її результати, проливала небажане світло на історію начебто безхмарних взаємовідносин двох сусідніх народів.
    Понад те, нищівна поразка північного сусіда стала історичною раною для російських вояків і водночас — своєрідним зубним болем для науковців, громадськості, всіх, кого цікавить минуле Батьківщини.
    Кілька років тому один із відомих ведучих російського телевізійного каналу назвав сюжет про річницю битви «Опа, опа — війна під Конотопом». В’їдливо мережачи плетиво з вигаданих аргументів і фактів, він усіляко виляв журналістським хвостом, намагаючись із поразки зліпити таку-сяку пластилінову кулю.