Цього року в Токіо відбудуться чергові Олімпійські і Паралімпійські ігри. Крім підготовки спортивних споруд, у Країні східного сонця мають виготовити комплекти золотих, срібних і бронзових медалей загальною вагою близько 2 тонн. На це зазвичай витрачають 10 кг золота, 1210 кг срібла і 700 кг міді. Другого за ціною металу потрібно найбільше, бо золоті медалі роблять зі срібла, покритого позолотою.

Те, що тарифи на комунальні послуги зростають щодень, ні для кого не секрет. Якість тих послуг аж ніяк не поліпшується, а ось ціна збільшується. І весь час вигадують щось новеньке. Нині плату за транспортування газу відокремили від загальної плати за користування ним. Зі споживачами це питання не обговорювали, нас просто поставили перед фактом, що тепер маємо платити ще більше. А хто не погодиться, із часом ще й пеню за прострочення платежу вноситиме.

Статистика вражає: в Україні торік сталося 160 тисяч дорожньо-транспортних пригод, під час яких травмовано понад 32 тисячі осіб, майже 4 тисячі загинуло. Такі цифри під час презентації планів роботи Укравтодору «Дороги UA 2020» навів міністр інфраструктури Владислав Криклій, зазначивши, що дорожня війна — це окремий виклик суспільству.

Напевно, немає таких батьків, які жодного разу не говорили з дитиною про здоровий спосіб життя, благаючи її відмовитися від чипсів, кольорових газованих напоїв, надмірної кількості солодощів, пропонуючи замінити їх фруктами. Та якщо можливість і необхідність обмеження споживання цих продуктів можна показати власним прикладом, то з ковбасними виробами складніше, хоч і в їхньому складі сила-силенна некорисних, а іноді й небезпечних підсилювачів смаку, стабілізаторів, ароматизаторів тощо.

Суспільство наближається до створення штучного інтелекту. Чим це загрожує йому й чи таїть небезпеку? Одна з важливих функцій штучного інтелекту — опрацювання інформації, тобто виконання того, що покладено нині на людський розум. Речі, які ще нещодавно здавалися науковою фантастикою, тепер уже втілюють у життя.

Скоро мине три роки, як доводилося писати про одну з історичних пам’яток Ужгорода — будинок Кирила Фунданича. Його крамниця 1920—1930-х років, назва якої з’явилася з-під давньої штукатурки, стала знахідкою для туризму. До будинку «руського торговця змішаними товарами», який продавав «свіжий мед, чайовое масло, салами і всякого роду лікери», місцеві гіди водили екскурсії, а гості дивувалися зі старорежимних назв.

Колега розповів, що бачив нещодавно, як на перехресті вулиць Героїв-чорнобильців і Європейської в Полтаві бабуся змушена була переводити за руку через дорогу незнайомого хлопчика років 10, який загрався у телефоні й зовсім втратив пильність. Він міг потрапити під машину. І таких заглиблених у себе хлопчиків і дівчаток з телефонами і в навушниках на вулицях міста багато. Чого дивуватися, що в Полтаві трапляється багато ДТП за участі дітей?

Останнім часом, гортаючи економічну літературу, різні наукові та експертні статті в інтернеті, натрапляю на матеріали, присвячені цікавій ідеї: центральні банки навіть найбільших за територією та населенням країн уже не потрібні. Мовляв, держава та фінансовий ринок, якщо не буде національних банків, нічого не втратить. Або навіть більше — розвиватиметься ще краще.

Хто не пам’ятає комедію Івана Карпенка-Карого «Мартин Боруля»! Не втримаюсь, аби не процитувати класика: «Сказано у бумазі, що не так хвамилія стоїть: у нових бумагах — Боруля, а у старих — Беруля!.. Бодай тому писареві руки назад лопатками повикручувало, що написав — Беруля… Я і сам не знаю, хто я: чи Боруля, чи Беруля… Може, й Беруля!»

Днями зателефонували зі Слов’янська: після Різдва до центру надання адміністративних послуг у місті вишикувалася черга. Починалася вона на вулиці, де формували списки, а потім уже заходили по п’ятеро осіб за талонами. За словами очевидців, дехто приїхав уранці з передмістя вже не вперше. Хто не встиг отримати талонів, бідкався: «Коли ж запрацює електронна черга?»