У 2002 році помер мій чоловік, який був ветераном війни та учасником бойових дій. Він мав державні нагороди. І ось з того часу жодна інстанція, до якої зверталася, не може чітко визначити мого статусу. Знаю, що маю право отримувати доплату до пенсії як вдова. Але яку саме? Порадьте компетентні органи, до яких можу звернутися, і які маю подати документи, аби нарешті чітко визначити свій статус?

Віра ПЕРФІЛОВА,
с. Війтівка Вінницької обл.

Мої батьки-пенсіонери проживали у двокімнатній квартирі. Вони отримували субсидію на оплату за житлово-комунальні послуги. Проте півроку тому вони померли. Я отримала квартиру у спадок. Але... мені повідомили, що субсидію скасовано і я маю платити за комунальні послуги у повному обсязі. Чи мали на це право комунальники?

Валерія ПАНЧЕНКО,
м. Київ

Попри те, що зростання виробництва авто в Україні цього року (так, у червні було складено на 30% машин більше, ніж за аналогічний місяць минулого) відбувається досить стрімкими темпами, керівники галузі  занепокоєні доволі високою конкуренцією з боку імпортерів. Більше того, вітчизняні виробники вимагають від Міністерства економічного розвитку та торгівлі проведення спеціального розслідування щодо дій імпортерів авто. В чому ж річ, адже вітчизняні автівки є значно дешевшими за ціною, ніж їхні «заморські брати»? 

Усього 3,3 відсотка території нашої держави займає центральна область Поділля — Хмельниччина, та важко знайти якусь іншу землю, яка б в мініатюрі краще відображала краєвиди всієї України — її ліси і гори, глибокі каньйони і скелясті узвишшя, жовтогарячі лани і сині очі озер та річок — Південного Бугу, Дністра, Горині, Збруча, Смотрича.

Така ж багатолика і глибока історія нашого краю, змальована ще в хроніках знаменитої «Історії» Геродота, багатьох інших чужоземців, котрі приходили сюди з війною і миром, залишаючи свої сліди. Нитка життя тут тягнеться від найдавніших людей, доби Трипільської та Черняхівської культур, скіфських поселень, праслов’янських племен, давніх уличів, Київської Русі, Болохівської землі, Подільського та Великого князівства Литовського аж до наших днів.

Коли разом з помічником начальника центру Валерієм Шокутьком приїхали до приміського села Гаї, що під Ромнами, і зайшли на територію кінологічного центру, ніщо не свідчило про присутність чотирилапих помічників. Чи то давалася взнаки спека,  чи то відсутність термінових викликів, але два ряди вольєрів уздовж политої водою асфальтованої доріжки дихали спокоєм і затишком.

 Утім, варто було одному з інструкторів відчинити дверцята і випустити на доріжку cобаку, як той одразу ж озвався рішучим гавкотом. За секунду-другу на цей сигнал дружно відгукнулися всі  мешканці вольєрів (а їх тут аж 43!). Доки всі натішилися перекличкою, пройшло не менше 5 — 7 хвилин.  Несподівано впіймав себе на думці: собачий гавкіт якийсь особливий — не безладний та бездумний. Голоси вирізнялися чітко «поставленим» звучанням, специфічними відтінками, що аж ніяк не характерно для їхніх родичів з підворіть.

 Одним з найсильніших вражень від поїздки до Ізраїлю була нічна дорога через Синай. Чому? Тому що їхали освітленою трасою. Скажете, що і в нас так скоро буде? Хто проти? Не знаю, де в пустелі була захована розетка з  електрикою для потужних ліхтарів, але їхати було приємно. Хто подорожував в темний час нашими рідними дорогами, коли можна не помітити населений пункт, адже в такий час і в хатах тільки деінде світяться віконця, той знає про що я. Може, хтось покрутить пальцем біля скроні: навіщо ізраїльтяни пустелю освітлюють(!), тільки, на мою думку, нормальній людині приємно відчувати себе в межах цивілізації в сучасному її розумінні.

У багатьох випадках колишні колгоспні приміщення з пестицидами стали руїнами. 

— На сьогодні ніхто не може точно сказати, які процеси відбулися між залишеними напризволяще хімічними речовинами, — зауважує начальник Державної екологічної інспекції в Чернігівській області Леонід Бурковський. — Тому ситуація із забрудненням як поверхневих водойм, так і підземних водних горизонтів стає дедалі загрозливішою.

Працівники прокуратури м. Кременчук, із залученням спеціалістів Кременчуцької міської санітарно-епідеміологічної станції та управління державної ветеринарної медицини перевірили бурхливу діяльність одного місцевого підприємця-сировара. Їхня підозра підтвердилася. Той працював без відповідного дозволу і документів.

У публікації «Перевіряльники гірші за негоду» («УК» від 20 липня) йшлося про те, як дії працівників  державної податкової адміністрації у Миколаївській області та Кривоозерської міжрайонної державної податкової інспекції ледь не призвели до паралічу роботи ТОВ «Агрофірма Корнацьких» у розпал жнив. Цього не сталося лише тому, що Миколаївський окружний адміністративний суд своїм рішенням від 18 липня не дозволив податківцям арештувати майно підприємства. Однак  припущення автора про те, що дальші «теплі стосунки» агрофірми з представниками силових структур можуть стати темою ще не одного журналістського розслідування, на жаль, знайшли своє підтвердження.  

 Прокинувшись липневого ранку і похапцем поснідавши, мерщій сідлав «Орлятко» і крутив педалі з двору. Аж на тому боці річки, за розлогими акаціями, ховався колгоспний польовий стан. Над ним тріпотів від вітру червоний прапорець, на який я й тримав курс.