Нашу пісню, зокрема місцевий пісенний фольклор і фольклорно-обрядові дійства на фестивалі «Білозір’я-Фольк-Фест» представили 34 громади і 49 творчих колективів із Черкащини. Перший фестиваль-конкурс виконавців української народної та фольклорно-автентичної пісні в області став не тільки відкриттям талантів, а й можливістю показати творчу силу громад.

Кожна людина любить місце, де народилася й зростала. І байдуже, велике місто чи маленьке селище — це твоя мала батьківщина. Це домівка. А домівку хочеться бачити чистою, охайною, комфортною та затишною. Хоч і не завжди це може залежати особисто від тебе.

Через кілька днів листоноша Тетяна Діденко разом з колегами-подругами знову вирушить до Катеринівки. Їхатиме поштова машина у супроводі військових — інакше ніяк не можна, бо прямує вона у так звану червону зону операції Об’єднаних сил. У багажнику автомобіля разом із комп’ютерним обладнанням для приймання платежів та видачі грошових переказів лежатимуть бронежилети для кожної з листонош. На крайній вулиці, куди поштовики понесуть пенсію, як і минулого разу, в середині травня, тишу може перервати автоматна черга. І це посеред білого дня. А бабуся, до якої постукає листоноша, вказуючи на пагорб, заіржавілу залізничну колію, розкішні кущі шипшини, скаже, що за ними вже «оті сепаратисти».

За аналогією зі знаменитим висловом Костянтина Станіславського «Театр починається з вішалки» про ефективність діяльності органу місцевого самоврядування, мабуть, можна судити за станом  дороги, яка веде до населеного пункту.  А вже в ньому — за благоустроєм, упорядкованістю громадських місць. Принаймні в цьому разі це справді так.

Ефективну боротьбу з корупцією на всіх рівнях визнали закордонні політики, експерти і українська громадськість одним із найважливіших завдань, від успішного розв’язання  якого залежить майбутнє нашої держави. І це слід врахувати під час реформування державної фіскальної служби, яке відбуватиметься шляхом поділу на Державну податкову та  Державну митну служби і  перебуває у фокусі уваги міжнародної  спільноти, українського суспільства і ЗМІ.

Ви ще не чули свіжих жахіть про українізацію Донбасу? Тоді нате! Тільки тримайтеся міцніше.

Отже, принишкло і похмуро насупилося українізоване і тому чорне-пречорне місто. А в ньому вулиця чорніша від чорного вугілля. На ній — чорний-чорний будиночок. А за чорними-пречорними дверима чорніє така сама кімната, де все-все: підлога, стіни, меблі — такі, немов тут кілька місяців чорні чорти качалися чи шахтарі після зміни перевдягалися. Посередині стоять чорнющі, немов головешки, стіл і стільці. На них сидять двоє похнюплених місцевих жителів — також не кольору цукру чи першого снігу. І мовчать вони по-чорному. А потім один порушує чорну тишу: «Чуєш, а таки, мабуть, ми даремно всі російськомовні газети спалили!»

Після нічної грози велике село Іванів зустріло свіжим буянням зелені та чистими дахами добротних будинків. Дорогою від автобусної зупинки (скляної, як  в обласному центрі Вінниці) до сільради я захоплювався кованими воротами у дворах — таких тут багато, і чи не кожні  витвір мистецтва, а дві мої  супутниці переймалися погодою. «Галю, вранці дивлюсь, а мої помідори стоять у воді. Що з ними буде?» — каже одна. «На вечір теж грозу передали. То що, поки є час, телефонуйте», — жартома порадив я, показуючи пальцем у небо. «Ми, іванівські, можемо і зателефонувати», —  почув заповзяте у відповідь. Тутешні гоноровиті, люблять своє село і громаду. Люблять не лише словом, а й  гаманцем та згуртованістю.

Незабаром зустріну 72-ге літо. Щасливий, що майже 30 років прожив у вільній власній державі. Тож є змога порівняти позитиви й негативи в її розвої. Мають бути душевний підйом і радість молодеча. Звичайно, жити стало легше, попри складнощі нашого часу. Однак усе болить, особливо серце, душа, від усвідомлення безвиході. Мучать запитання, куди ж нас хтось невидимий веде, болить голова від того, що економіка мала би бути ефективною, бо є інтелект, ресурси й можливості, але немає турботливої руки, законодавчої твердості та гнучкого державного захисту товаровиробника. Лікування від таких недуг хоч і безплатне, але дуже дорого обходиться і державі, і її багатостраждальним громадянам.

Щороку перед початком літа звучать традиційні заклики плавати і загоряти лише на спеціально відведених для цього ділянках річок, озер і ставків, а школярам цю інформацію у багатьох школах доводять під розписку. Однак це не більш ніж профанація, бо в більшості регіонів країни кількість пляжів можна перерахувати на пальцях однієї руки.

На Закарпаття сильні зливи й дощі прийшли на кілька днів пізніше, ніж в інші регіони на заході України. Однак велика вода, здається, забажала надолужити втрачене: чотири дні на більшій частині області дощі йшли майже безперестанку. Наслідком паводка стало істотне підвищення рівня води. У басейні Ужа зафіксовано історичний максимум її підйому, зокрема у притоці Тур’ї вода піднялася на 3,5 метра відносно нуля посту спостережень.