Рейдерство перетворилося на ракову пухлину, що роз’їдає економіку країни. Ніхто не може бути впевненим, що його власність надійно захищена. А якщо в державі не дотримуються прав власності, то її економіка не може нормально функціонувати, бо господар не певен, чи збереже назавтра своє господарство. Ось підтвердження цього. 

Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства активізувало роботу з розроблення нового законопроекту, який має запровадити дієвий ринок орендного житла в Україні та визначити чіткі механізми взаємодії всіх його учасників. Про це повідомив заступник керівника відомства Лев Парцхаладзе за підсумками круглого столу «Орендне житло в Україні: перспективи та проблематика». 

Мовне питання дуже делікатне і потребує зважених підходів. Щось на зразок нейрохірургії, а не рубання березових дров. У нормальних державах уся політика вважається тонкою справою.

Нашим політикам не завадило б повчитися цього мистецтва у західних колег. У першій половині 1990-х мені доводилося контактувати з німецьким професором Арведом Дерінгером. Він частенько прилітав консультувати Антимонопольний комітет України. 

Проблема, що робити із застарілим і мало придатним для проживання житлом, в Україні не нова і з роками стає дедалі гострішою. Як повідомив ще на початку року заступник міністра регіонального розвитку, будівництва і ЖКГ Лев Парцхаладзе, тільки в Києві налічується близько 3,2 тисячі об’єктів житла, які потребують реконструкції (переважно хрущовок і сталінок). Деякі з них можна реконструювати, частину легше просто знести і побудувати нове житло

Як відомо, більш ніж у половини киян немає гарячої води в домівках приблизно із середини квітня 2018-го. Мікрорайон Чоколівка Солом’янського району, де живу вже понад 20 років, на жаль, не виняток. І ніде не можна добитись інформації, що ж сталося, хто винен і  коли це неподобство скінчиться. А надто з огляду на те, що боргів за комунальні послуги в мене немає

«Треба боятися не великих витрат, а малих доходів», — відома фраза першого доларового мільярдера Джона Рокфеллера. Згадала про неї днями, коли випала нагода поспілкуватися з його цілеспрямованими співвітчизниками — ні, не в Америці, — у мальовничому куточку Рівненщини, що цілком відповідає своїй назві «Країна мрій». Четвертий рік саме тут проводить відпустку команда американських волонтерів, які представляють громадську організацію «Східноєвропейська молодіжна місія». Ці люди витрачають особисті кошти на перельоти й видання чудової літератури українською, щоб донести нашим дітлахам: світ тримається на одвічних християнських цінностях — вірі, надії та любові. І нам, якщо будемо єдині в своєму прагненні, цілком під силу зробити його кращим, добрішим, милосерднішим. Здається, американці просто-таки прикипіли й до цього оздоровчого закладу, і до наших дітей, з якими пов’язують успішне завтра України. І разом моляться за мир…

В оборонному відомстві вважають, що зрив деякими будівельними компаніями термінів завершення зведення казарм поліпшеного планування для військовослужбовців за контрактом грає на руку російському агресору. Про це на брифінгу заявив заступник начальника Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних сил Олександр Чергінець

Люди в балаклавах, у польовій формі, без розпізнавальних знаків, у повному озброєнні вриваються у торговельні, оздоровчі центри, підприємницькі офіси за чиєюсь командою, щось там шукають, когось виводять, когось доганяють. Погоні стали буденною справою. Тим часом у дворах і на вулицях стріляють у людей, розриваються гранати, злітають у повітря чи палають автомобілі. Усі ці провокаційно-терористичні події можна спостерігати ледь не щоденно в телеефірі. Повідомлень про розкриття злочинів катма. Якщо ж когось і зловили, то згодом усе-таки випустять

Симпатична жінка йшла по ринку і з кожним, кого зустрічала, ділилася найбільшою в світі радістю: «Мій син прийшов з війни! Живий!» Продавці тут-таки наздоганяли її й просили взяти хто баночку меду, хто свіженьких, «щойно з городу», огірочків. Просто так, без грошей. Так люди дякували їй за сина

Ішов нещодавно вулицею Євгена Сверстюка (колишня Марини Раскової) в Києві. Там, де ще зовсім недавно був завод «Галактон», побудований 1961 року й відомий киянам як Київський міський молочний завод №2, тепер височіють хмарочоси. Від підприємства не залишилося навіть труби. А шкода: після реконструкції 1985-го «Галактон» переробляв за добу 600 тонн молока. Тут працювало (після об’єднання з компанією «Данон») майже 600 осіб, які були забезпечені стабільною та добре оплачуваною роботою