Нині більшість українців, збираючись купити той чи той товар, дедалі частіше звертаються до інтернет-магазинів. Переваги такого виду торгівлі зрозумілі: не потрібно витрачати час на походи звичайними магазинами, також можна обрати найкращий товар за найвигіднішою ціною. Щоправда, й ризики такого шопінгу теж очевидні. Повернути неякісний товар вкрай важко: змінив продавець телефон — і все, шукай вітру в полі. Щоб захистити споживачів, до парламенту подано законопроект, який має навести лад у цій сфері. 

Президент Петро Порошенко дістався до військового аеродрому в селі Гавришівка на бойовому винищувачі МіГ-29 40-ї бригади тактичної авіації. Верховний Головнокомандувач ЗСУ вилетів туди у ролі другого пілота з аеродрому бригади у Василькові. Уже на місці призначення в межах цієї робочої поїздки до Вінниччини він привітав особовий склад з Днем Повітряних сил Збройних сил України, вручив високі державні нагороди і передав бойовий прапор Командування Повітряних сил ЗСУ та чотири бойові прапори регіональних повітряних командувань органам військового управління Військово-повітряних сил. 

Без перебільшення можна сказати, що темою №1 у світових ЗМІ останніми тижнями залишаються дискусії довкола будівництва газопроводу «Північний потік-2».

Прагнення кількох західних країн-важковаговиків проштовхнути через Єврокомісію відверто лобістський російський проект, який кардинально суперечить основам політики енергетичної безпеки Євросоюзу, може поглибити конфлікт між державами — членами ЄС.

«Другий потік» планують прокласти з узбережжя РФ до Німеччини дном Балтійського моря паралельно з російським газопроводом «Північний потік». Це, за задумом Кремля, невдовзі позбавить Україну статусу транзитної держави в галузі поставок до Європи паливно-енергетичних ресурсів.

Україна завжди демонструвала світу миролюбність. Там, де з’являлася потреба обстояти мир, наші військові-миротворці охоче допомагали в цьому. Їхня професійна діяльність та її результати отримали найвищі оцінки не лише керівників тих держав, де проходили місії, а найголовніше, місцевих жителів. Українці зуміли залишити по собі пам’ять і як про військових, і як про вмілих організаторів, носіїв культури, ввічливих, грамотних і толерантних співрозмовників. 

«У Франківську застрелився з рушниці співвласник будівельної компанії. У Херсоні чоловіка порізали під час бійки між двома компаніями. У Чернігові у гідрокар’єрі потонув 58-річний чоловік. На Волині троє дівчат отруїлися алкоголем. Вінничанин налагодив бізнес зі збуту «важких» наркотиків. У Кривому Розі троє чоловіків з автоматами пограбували ювелірний магазин. Заступника головного лікаря однієї з лікарень у Сумській області затримали на хабарі. Аварія на Волині: авто на смерть переїхало пішохода. Підозрюваного у вбивстві випускниці з Тернопільщини направили до психлікарні. У центрі Хмельницького напали на чоловіка. Запоріжці масово труяться літніми продуктами…» 

Сарни, що на Рівненщині, зустрічає оновленим іміджем: це 30-тисячне місто не відрізнити від сучасних польських. Тут і новенькі вказівники вулиць українською та англійською, і фонтани, що не лише прикрашають, а й рятують від спеки, і новенькі дитячі майданчики, й конструкції-композиції з квітів. Ось, перед самісінькою міськрадою, неначе щойно приземлився яскравий великий метелик (до речі, саме так і називається композиція). А в сквері залізничників, що неподалік, милує око інша — «Палітра». І хоч з’явилися вони недавно, до обох уже протоптані доріжки: містяни й гості не втомлюються робити тут фото на пам’ять. Особливого шарму скверикам додають малі архітектурні форми — Ейфелева вежа чи, приміром, величезний велосипед як символ здорового способу життя. 

Звичний мітинг посеред Донецька кипів проросійськими здравицями, пінився антиукраїнською люттю і ненавистю та шкірився триколірними прапорами й нашвидкуруч написаними гаслами. Мою увагу найдужче привернули плакати: «Путін ввіді войска!» та «Фашизм нє пройдьот!» Адже знавіснілі носії недолугих закликів іноді так стояли у натовпі, що оті слова читалися у скороченому і ще потворнішому варіанті: «Путін ввіді… фашизм». Ця ситуативна моторошна гра слів уже тоді, навесні 2014 року, на відміну від вигаданої тиражованої загрози донеччанам від «українських фашистів», стала жахливою реальністю для жителів Донецька. Бо ця й інші території краю потрапили під окупацію режиму, що справді має всі ознаки фашизму, один із сучасних проявів якого навіть спонукав до виникнення неологізму рашизм. 

Про те, що можна вкрасти не тільки гроші, а й думки, «УК» писав ще торік, коли у рамках боротьби з плагіатом Кабмін підтримав ідею створення єдиної бази — Національного репозитарію академічних текстів. Яким було здивування, коли на сайті finforum безсоромно сплагіатили текст моєї статті про… боротьбу з плагіатом! Без жодного посилання на автора чи видання. Ще й самовільно додали рекламу бюро перекладів. Тож красномовним доказом порушення Закону «Про авторське право і суміжні права» стане скріншот на пам’ять інтернет-сторінки і заява у відповідні органи. 

Недавно в одному з віддалених від райцентру сіл Слов’янського району Донецької області виникла пожежа на території дитячого майданчика. Місцеві жителі вже подумки почали підраховувати збитки, адже було очевидно, що впоратися з вогнем зможуть тільки професійні пожежники з відповідною технікою, але ті зі Слов’янська прибудуть аж через годину. Яким же було здивування людей, коли через 10—15 хвилин почулося гучне завивання сирени і до місця загорання вулицями промчав червоно-білий пожежний автомобіль. А невдовзі стало відомо: улюблене місце відпочинку дітей і найближчі оселі врятувала пожежна команда Черкаської громади, що базується в однойменному населеному пункті. Саме такі мобільні підрозділи, куди входять місцеві жителі, вже створено і працюють ще у двох об’єднаних територіальних громадах Донеччини — Лиманській і Шахівській. 

На черговому спільному науково-практичному семінарі з китайськими колегами відбулося підписання Меморандуму про співдружність та співробітництво між Державною ко­місією України по запасах корисних копалин (ДКЗ) і Центром оцінки запасів і ресурсів корисних копалин Міністерства земель і ресурсів Китайської Народної Республіки. Про те, як упродовж десятиліть ДКЗ здобуває авторитет у країні й на міжнародній арені, наскільки важливо ці напрацювання зберегти і примножити, говоримо з її головою — професором, академіком Академії гірничих наук України Георгієм РУДЬКОМ.