До приміщення Донецької письменницької організації, що по сусідству з будинком Донецької обласної ради та облдержадміністрації, яке захопили проросійські активісти, зазирнула заклопотана кругловида жінка із червоним термосом у руках.
— Дасте окропу? Бо наші «мальчікі» гарячої кави попрохали…
— А може, вони пивця хочуть? — лукаво примружився один із колег.
— А ви звідки знаєте? — зраділа вона.
Хвилин через п’ятнадцять та сама гостя в ту саму хату.
— У вас так кавою пахне! Відсипте й нам трохи, бо не всім вистачило. 

Зранку, відкриваючи пленарне засідання Верховної Ради, її Голова, в.о. Президента Олександр Турчинов заявив, що найближчим часом ситуація у східних регіонах нормалізується. А в розпочатій у неділю провокації проти нашої країни, заздалегідь спланованій та скоординованій, він звинуватив спецслужби Росії.

Луганські вітропарки нині називають найбільшим проектом на території України: обсяг інвестицій перевищує 18 мільярдів гривень. Вітроенергетичні установки планують розташувати на території трьох районів: Краснодонського, Лутугинського та Антрацитівського. З огляду на державну значущість луганських вітропарків для регіону і країни загалом вітряним паркам Краснодонський та Лутугинський присвоєно статус національних проектів «Енергія природи». 

Серед нагальних проблем економіки одна з першочергових — захист конкуренції. Без створення цивілізованого конкурентного середовища економіка не може бути ефективною. Основну роль тут має відігравати Антимонопольний комітет (АМК).

На відміну від багатьох інших країн, наш АМК має колосальні повноваження і надзвичайні можливості впливу на економіку і вирішення соціальних питань, але далеко не завжди використовує їх для блага України. Такі повноваження має хіба що Європейська комісія. Сьогодні вкотре на нього покладають величезні надії. І буде дуже прикро, якщо вони в черговий раз не виправдаються. З погляду науковця, практика й викладача питань конкурентної політики із солідним стажем роботи у всіх цих напрямках вважаю своїм громадянським обов’язком висловити певні міркування щодо напрямів поліпшення цієї сфери державного управління. 

Сталося те, що сталося. Мабуть, правильніше сказати — те, що мало б статися. В Крим прорвалися самозванці. В шоковому стані практично всі: військові, цивільні, українці, татари, представники різних професій і національностей. Шкода, не розгледіли вчасно підступності тих, хто так м’яко стелив. Проте після бою руками махати ні до чого. Тим паче, бій ще не закінчився. Так вважають експерти у цій царині. Думку одного з них, директора Центру досліджень армії, конверсії і роззброєння Валентина Бадрака, «Урядовий кур’єр» пропонує читачам. 

Із майже півтисячі землевпорядників органів місцевого самоврядування Полтавщини фахівець Кіровської сільської ради Полтавського району Тетяна Антоненко — одна з наймолодших і найперспективніших. Таку оцінку дали полтавські колеги, які знають її вже не перший рік. Подібну думку має і Кіровський сільський голова Віра Науменко, яка охарактеризувала її як авторитетну людину і сумлінного та кваліфікованого працівника, з яким консультуються землевпорядники з інших районів. І зауважила, що відколи Тетяна Миколаївна почала в них працювати (у квітні виповниться 16 років), вона спить спокійно. Тому, мовляв, що земля — це слизька стезя, на якій запросто можна спіткнутися, але вона з перших днів роботи так себе зарекомендувала в колективі, що всі навіть не сумніваються в її чесності і порядності. 

З минулого року в Києві запрацював проект «Картка киянина». За його допомогою міськрада запланувала полегшити й поліпшити життя киян, зокрема пільговиків: пенсіонерів, інвалідів та інших. Основна функція, покладена на електронну картку, — це ведення обліку пільговиків міста, їхніх соціальних виплат, виявлення кількості користувачів безкоштовного проїзду у метрополітені та здійснення різних соціальних послуг. Впроваджує картку департамент соціальної політики КМДА спільно з банком «Хрещатик» та районними управліннями соцзахисту населення.   

Проходячи вулицями Сум, за вивісками легко зробити висновок: чого-чого, а різних юридичних контор і консультативних пунктів у місті не бракує. На допомогу готові прийти адвокати, нотаріуси. Звичайно ж, потрібні чималі гроші — просто так ніхто не захоче сушити голову над будь-яким правовим ребусом.

Але це в обласному центрі. А що казати про сільські населені пункти і тим паче віддалені, жителі яких вряди-годи мають змогу вирватися до міста, хоч і в них правових питань не бракує? Та й не завжди їх можна вирішувати наскоком. Бо, як правило, навіть незначна юридична колізія потребує насамперед часу, вдумливості, не кажучи про компетентність. 

Під час революційних подій, як відомо, разом із суспільно значимими явищами на поверхню спливає й усілякий непотріб. Звідкіля тільки беруться різні шахраї та пройдисвіти, що намагаються скористатися з ситуації для власної вигоди! До вас, приміром, можуть завітати «соціальні працівники», пропонуючи взяти участь у сумнівному проекті. На власні очі доводилося бачити «біженців» із Криму, які обдзвонювали в під’їздах квартири з проханням допомогти. Люди в нас совісні, допомагають. Але коли йдеться про колишнє місце проживання, «біженці» починають плутатися, а про документи їх краще взагалі не питати.

Бетонна коробка, на даху якої — вертолітний майданчик Януковича, знову у центрі уваги ЗМІ. На мій превеликий жаль — лише тому, що силовики провели там обшук, намагаючись знайти документи колишнього «гаранта». Мене ж як еколога більше цікавить цей майданчик і бетонний монстр — його основа як фактор руйнації дніпрових схилів та як черговий крок до знищення цих оспіваних у піснях (пам’ятаєте: «Дорогими для мене стали схили Дніпра…»?) символів столиці.