Суспільство

  • Олег ЛИСТОПАД

    Свободу клишоногим

    Маша — в безпеці. Ведмедиця, про долю якої «УК» розповів 22 травня ц.р. у статті «Про Машу та інших ведмедів», визволена нарешті з тісної клітки мисливського господарства під Павлоградом (Дніпропетровська область). Громадські активісти буквально вирвали її з рук живодерів і перевезли до житомирського зоопритулку «Надія».
    П’ять років Маша слугувала «навчальним реманентом». На ній відпрацьовували хватку собаки породи сибірська лайка. При цьому Маша була позбавлена можливості дати собакам відсіч, адже у цей час була припнута коротким ланцюгом. 

  • Юрій МЕДУНИЦЯ

    Про що промовчав міліціонер

    Нещодавно пішов другий рік життя нашого суспільства за новим Кримінальним процесуальним кодексом. Принципи гуманізму й захисту прав людини виписані в документі на перший погляд привабливо. Європейський підхід до кваліфікації правопорушень і покарань за них, злам залишених у спадок від старої системи стереотипів поліцейської держави можна лише вітати. 

  • Леонід ОЛЬШЕВСЬКИЙ

    Оселі зла

    Прийнятий у 2006 році в Україні Закон «Про захист тварин від жорстокого поводження» дав змогу почати в країні, яка буквально захлиналася від повсюдної жорстокості до тварин, довгоочікувані дії щодо їх захисту. Однак усе закон охопити не зміг. Зокрема, поза його дією залишилися так звані вимуштровувальні або ж цькувальні («притравочные» — рос.) станції. В Україні офіційно вони називаються «контрольно-випробувальними». Це місця, де натаскують мисливських псів. На борсука, лисицю, ведмедя та інших істот. У переліку рекламних оголошень, якими рясніє Інтернет, є й цькування з летальним наслідком.  

  • Запали свічку пам’яті!

    Україна і світ вшановує пам’ять жертв Голодомору 1932—1933 років. Мільйони загиблих, тисячі ненароджених, понівечені людські долі, виснажена душа українського народу — це безпрецедентний злочин у світовій історії. Масштаб цієї трагедії важко осягнути і неможливо зрозуміти. Ім’я їй — Голодомор. Її суть — геноцид. Сьогодні запали свічку в пам’ять про невинно убієнних!

       

  • Володимир БЕРЕЗІН: «Продовжуємо очищувати ряди чорнобильців від псевдоліквідаторів»

    У спірних питаннях істину має встановлювати суд. За допомогою до нього зверталися тисячі учасників ліквідації аварії на ЧАЕС. Багатьом вдалося відновити свої права. Але нерідко трапляється так, що органи виконавчої влади і громадські чорнобильські організації просять захистити державу від несправедливих рішень суду. Тоді все повертається на круги своя, і роками з’ясовується суть справи. Матеріали розглядає Комісія зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС при Мінсоцполітики. Чи вгамовуються пристрасті, хто і чому роками не має спокою і не дає його іншим? На ці та інші запитання «УК» відповідає голова виконкому Всеукраїнської громадської організації інвалідів «Союз Чорнобиль України» Володимир БЕРЕЗІН.  

  • Микола ШОТ

    На Гострій горі реліктів

    «Товтри круглогруді» — такими відомому українському поетові Михайлові Драй-Хмарі здавалися подільські вапнякові скелясті пасма. Гора Гостра піднялася неподалік села Вікно, що в Гусятинському районі на Тернопіллі. Вона трохи поодаль кряжу, форму має напівкруглу, займає понад вісім гектарів. Але статус «бічної» значення її аж ніяк не применшує, навпаки, Гостру вважають візитівкою природного заповідника «Медобори», а науковці давно визнали унікальним ботанічним і геолого-геоморфологічним об’єктом.
    На наукову, історичну, естетичну цінність Гострої зважали давно. Ця гора стала одним з перших природоохоронних об’єктів у сучасній Україні. Понад сто років тому її визнали резерватом. Долучився тоді до цього передовсім молодий польський вчений-ботанік, біолог Владислав Шафер. Упродовж 1907–1910 років він грунтовно досліджував рослинність частини Товтрового пасма — нині це, по суті, вся територія природного заповідника «Медобори».

  • Інна ОМЕЛЯНЧУК

    А вакцини немає і досі...

     На початку листопада всі інформаційні канали облетіла «бомба»: у селі Цепцевичі Сарненського району на Рівненщині спалах кору майже одночасно вклав у ліжка понад півсотні дітей. А від початку року в цьому районі перехворіло на кір понад 600 жителів. Переважна більшість, зрозуміло, діти.
    Невдовзі на сайті МОЗ з’явилося пояснення: причиною спалаху кору стала відмова батьків від профілактичних щеплень через релігійні переконання. З чотирьох тисяч «відмовників», що є в області, 2300 проживають саме в Сарненському районі. А про те, що згаданої вакцини на Рівненщині просто немає, — жодного слова. Начебто міністерство сном і духом не відає про власний червневий наказ № 502, згідно з яким на Рівненщину вже давно мало б надійти 28 тисяч доз комбінованої вакцини КПК (кір, паротит, краснуха). 

  • Станіслав КУЛЬЧИЦЬКИЙ: «Великий голод ліквідував загрозу розпаду СРСР з боку України»

    Про Голодомор уже написано чимало — понад 20 тисяч назв. Видані збірки архівних документів, публіцистика і художні твори. Тема настільки обросла міфами й різного роду політичними інсинуаціями, що пересічній людині важко втямити, кому вірити і що саме вважати правдою про трагедію українського народу. 

    В інтерв’ю із завідуючим відділом історії 20—30-х років ХХ століття Інституту історії України НАН України доктором історичних наук Станіславом Кульчицьким спробуємо з’ясувати, як і чому стався Голодомор. 

  • Найбільше потерпіли лісостепові райони Київщини й Харківщини, які не відігравали провідної ролі у хлібозаготівлях

    Скільки людей загинуло під час Голодомору і де саме він завдав найболючіших втрат: на півдні, сході, можливо, на півночі чи у центрі України? Ці питання поставила перед собою група американських та українських науковців, які протягом останніх кількох років працювали над започаткованим Українським науковим інститутом Гарвардського університету проектом «Мапа: інтерактивний атлас України». Проект реалізується за активної підтримки Фонду Катедр українознавства у Сполучених Штатах Америки, Інституту демографії та соціальних досліджень ім. М. Птухи та Інституту історії України НАН України.   

  • Український народ: випробування голодом

    Кандидат історичних наук Олеся Стасюк не перший рік досліджує, як пережиті українським народом страждання через терор голодом вплинули на його самосвідомість, духовну культуру, суспільну психологію.

    Дослідниця констатує, що в часи Голодомору сталися суттєві деформації народної культури, деморалізація суспільства і втрата сімейних цінностей. Пропонуємо ознайомитися з деякими тезами її роботи.

    …В Україні вже на початку 1932 року лютував голод. Численні маси людей залишали свої села, шукаючи порятунку для себе і своїх родин. У пошуках їжі тисячі виснажених чоловіків, жінок, дітей блукали вулицями міст і сіл, прямували до залізничних вокзалів з надією врятуватися. На вокзалах селян штрафували і повертали назад.