Суспільство

  • Віра ФАЗЛЄЄВА

    Відновлюються державні нотаріальні контори

    Кажуть, суперечки народжують суддів, а небажання сперечатися — нотаріусів. Я теж так уважала, поки не потрапила на позачерговий з’їзд нотаріусів Нотаріальної палати України — самоврядної професійної організації нотаріусів, яка з’явилася на світ дев’ять місяців тому як недержавна неприбуткова професійна організація, що об’єднує нотаріусів України на засадах обов’язкового членства відповідно до статті 16 Закону України «Про нотаріат». Позачерговий з’їзд нотаріусів України, який відбувся в середині січня, протягом одного дня круто змінив подальшу долю вітчизняного нотаріату.

  • Людмила ЯНОВСЬКА

    Концертний зал він сотворив як скрипку

     Він архітектор, художник, композитор, майстер музичних інструментів, мистецтвознавець…
    Грати  класику — чи в карти?
    Таким зображують космічний транспорт інопланетян. Але відколи «Літаюча тарілка» стала корпусом Інституту інформації на Либідській площі столиці України, минуло понад 40 років, і жителі Києва звикли до модерністської споруди, немов до тарілок на своїх кухнях. Вони щодня переступають поріг інституту як покупці виставки-ярмарку одягу на його першому поверсі. Але чи зводять очі вгору перед цим закладом, щоб зацікавитись: а що ж нині там, за каламутною смужкою запиленої скляної стіни, захаращеної мотлохом, яка між двох напівсфер «Літаючої тарілки»? Хто й навіщо замислив її саме такою і яка доля в неї нині — відомо небагатьом.
    «Ця пам’ятка архітектури створена за проектом видатного зодчого Флоріана Ілліча Юр’єва у 70-х роках минулого століття і віднесена Віденським музеєм архітектури до видатних європейських архітектурних проектів. 

  • Інна ОМЕЛЯНЧУК

    Боже, нам мудрість подай

    За вікном — мінус 10, холодно! На душі ще холодніше: вона й рада б уже перетворитися на  крижинку, як у казці про Снігову Королеву, та хіба це можливо?
    Живу ж бо не в казці (а хотілося б хоч на трохи потрапити туди), а у жорстокій дійсності. Два місяці поспіль засинаю і просинаюся «під телевізор», щоб із роз’ятреною душею йти на роботу. А потім знову повертатися у той самий, якийсь безпросвітний формат буремних буднів, які, здається, вже ніколи не перетворяться бодай на маленьке свято душі…
    Від чого їй радіти: від того, що вбивають людей, які щиро прагнуть змін на краще? Від того, що завтра вже не перед телевізором, а в епіцентрі подій можуть опинитися й наші діти? А їм же ще жити й жити, їм, сподівалися ми, свою державу розбудовувати. Чи, навпаки, чимдуж втікати з такої держави за першої-ліпшої нагоди? Чи, може, від патологічної глухоти і влади, й опозиції? Тут навіть усі президенти вкупі за одним столом не допомагають — маємо те, що маємо… 

  • Вікторія КОВАЛЬОВА

    Попит на ризики пропозицією не обтяжений

    Офіційних даних щодо потерпілих, зафіксованих страховиками під час подій на Майдані, немає. Компанії на цю тему говорять неохоче, більшість утрималися від відповідей на запити «УК». Такі обставини, як народні хвилювання, військові дії або революція, як правило, є винятками із страхових випадків, згідно з правилами страхування, що реєструються в Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (Нацкомфінпослуг). Кожну із зазначених подій треба підтвердити довідкою відповідного компетентного органу. Тобто стан революції або народних хвилювань має бути офіційно зареєстрований (оголошений). Тому важко довести, що збитки сталися, наприклад, не через хуліганські дії, а через щось інше. 

     

  • Олександр БІТТНЕР

    Де батогом, а де й пряником

    Схоже, новий Кримінальний процесуальний кодекс хоч і поволі, але змінює підходи до захисту прав неповнолітніх у кримінальних провадженнях. У всякому разі, запровадження інституту спеціальних «дитячих» слідчих та суддів, звуження переліку підстав, за яких неповнолітнього можуть взяти під варту, і введення нових, гуманніших запобіжних заходів таки даються взнаки: впродовж 2012 — 2013 років відзначається  помітне (на 39%) зниження рівня підліткової злочинності, включаючи і її рецидивні прояви.

    — Прокуратура прагне до якнайменшого застосування кримінального покарання щодо дітей та впровадження процедур відновного правосуддя, — запевнив у ході брифінгу в Генпрокуратурі начальник Головного управління захисту прав і свобод дітей Володимир Вишинський. 

  • Вікторія ВЛАСЕНКО

    Конверт з надією на майбутнє

    Кілька останніх років поспіль  бігборди з портретами політиків різних партійних мастей і владних рангів вітали киян та гостей міста з Новим роком та Різдвом. Згідно з моїм бліц-опитуванням друзів та знайомих, декого з них ці самовдоволені пещені обличчя дратували, декого залишали абсолютно байдужими, а в декого викликали обурення, мовляв, привітав би ти нас, друже, видимими результатами своєї роботи.
    У французькому Страсбурзі жителів міста з новорічними святами вітають… самі жителі Страсбурга, точніше працівники комунальних служб та мерії міста. Тут ви не побачите жодного бігборда з портретом страсбурзького мера Рональда Різа, хоча тут він має доволі велику популярність. На вітальних плакатах з побажанням щасливого Нового року, які зустрілися мені, дещо сором’язливо усміхалася жінка у зеленій спецкуртці. Це  Едіт, працівниця служби озеленення (так було підписано під плакатом). 

  • «Коктейлем Молотова» — по Конституції?

    Цієї неділі на столичному Майдані Незалежності було заплановано чергову мирну масову акцію «Народне віче». Одначе планам не судилося стати реальністю. Так, віче відбулося, проте з мирного протесту у певний момент акція обернулася серйозним силовим протистоянням між протестантами й правоохоронцями. І треба відверто сказати, що за 22 роки незалежності Україна такого ще не бачила: «коктейлі Молотова», фаєри й палаючі автобуси «Беркуту», водомети, постріли гумовими кулями, вибухи світло-шумових гранат, сльозогінний газ  у центрі Києва, в центрі держави — це вже виходить за рамки політичного протистояння і здорового, цивілізованого громадського спротиву. Тим більше в день одного з найбільших християнських свят — Водохреща.

  • Світлана ІСАЧЕНКО

    Ровер для буревісників

    Три дні наполегливих тренінгів, палких дискусій — і представники громадських організацій Буковини, Кіровоградщини та Криму представили нарешті свій велосипед під назвою «Громадська журналістика». А до нього ще й інструкцію з експлуатації — у вигляді спеціалізованого посібника з цього досить дивного виду журналістської діяльності. Розробляли і збирали ровер новітньої конструкції впродовж чотирьох місяців спеціалісти різних, далеких від журналістики, галузей під проводом політологів. Сприяв цьому Національний фонд підтримки демократії США, який вважає своїм обов’язком розвивати в нашій країні демократичне суспільство через надання грантів для реалізації відповідних за духом проектів. Цього разу фонд виділив кошти кільком ГО з названих вище регіонів на впровадження «Ефективних публічних комунікацій українських неурядових організацій через засоби громадської журналістики». Підсумки проекту підбили у Чернівцях.

  • Ольга ПРОКОПЕНКО

    Як довести право на пільгову пенсію

    Пропрацювавши у Криворізькому спеціалізованому управлінні «Металургмонтаж» №209 тресту «Дніпрометалургмонтаж» левову частку свого трудового життя, хотів було вийти на пенсію за віком на пільгових умовах за списком №2. На сьогодні підприємство, де працював, визнано банкрутом. Комісія з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, не підтвердила періоду моєї роботи з 01.07.1983 по 31.01.1994 роки майстром дільниці. Весь період роботи я фактично працював на дільниці №3 (на момент прийняття мене на роботу дільниці №4 вже не існувало). Та й у трудовій книжці номер дільниці не зазначено. Про запис про дільницю №4 я довідався лише з копії особистої картки, виданої з архіву. Є свідки, мої підлеглі (вони користуються нині пільговим пенсійним забезпеченням), у яких я був майстром дільниці №3. Чому б не взяти  до уваги їхні свідчення?

    Віктор ДОБРОВОЛЬСЬКИЙ, місто Кривий Ріг Дніпропетровської області

  • Віктор ШПАК

    Гумор Степана Руданського не піддався злигодням

    Широковідома відповідь уже студента Петербурзької медико-хірургічної академії Степана Руданського  на батькові докори, коли той вимагав від сина: «Если захочешь написать письмо, то пиши или почтительно, не по-малороссийскому, або лучше ничего не пиши»: «Заказують мені мою рідну мову, але в мене був прадід і прапрадід — вони мені не заказали; не слухає батько моєї мови — зато мене і по смерті, може, послухають штирнадцять мільйонів моїх їдномовців. Батько, може, не любить свої мови через то, що нею говорять у нас мужики, — а нібито в Московщині не говорять мужики по-московськи? Да і чим ми лучче від мужика? Всі ми рівні і в Бога, і в натури».