Ну, що б, здавалося, рушник? Перефразовую відомі Шевченкові вірші і раптом завмираю, адже, як і в словах, про які писав поет, у рушникових переливах «б’ється серце, ожива, як їх побачить...».  

Завжди, коли випадає бувати в містечку Тростянець, що за 45 кілометрів від Сум дорогою на Харків, неодмінно  заходжу до кімнати-музею видатного уродженця районного центру Миколи Хвильового, що в приміщенні першої загальноосвітньої школи. І хай місцева експозиція не переобтяжена  унікальними документами чи речами, тут збережено сам дух і обстановку, в якій виростав майбутній талант. 

Якось навесні, гуляючи зі старшим сином у дворі, помітила, як напередодні літніх канікул на вікні підвалу сусіднього під’їзду з’явилося оголошення про відкриття такого собі літнього табору для дітей шкільного віку, який працюватиме з 12 до 16 години щодня, крім вихідних. Наперед зраділа, бо у перспективі канікули чекали і на мою сім’ю, нехай не так швидко, але… 
Як розповіли мені тоді сусідські дітлахи, ці кілька годин з ними проводить вчителька. Траплялося, що вони раз по раз підбігали до мене і з хвилюванням перепитували,  котра година, нетерпляче чекаючи наставницю. А ще розповідали, що вони разом із нею граються у настільні ігри, малюють, вивчають пісеньки, п’ють сік і їдять печиво. Тобто  діти не шукали пригод, а були зайняті. Звідки бралися гроші на ласощі, я не цікавилася. Схоже, за бажання і копійчину можна знайти. Дуже раділа, що, коли підросте мій син, то не доведеться ламати голову, куди його прилаштувати на час канікул. 

В Україні вже не перший рік йдеться про роздержавлення центральної та комунальної преси, розроблено законодавчу базу для його здійснення. Однак до другого читання законопроекту Верховна Рада України не дійшла, тож у правовому полі процес так і не може розпочатися, що породжує безліч зловживань у майновій сфері і порушень прав редакційних колективів. «Урядовий кур’єр» виявив немало позитивного досвіду у колег, які вирушили у «вільне плавання». Але редакціям вкрай потрібна чітко виписана законодавча база для своєї діяльності, а майбутня доля видань залежатиме від професійності творчих колективів.

Якщо людина втрачає роботу, це, звісно, стає чималою проблемою для неї самої та для її родини. І все ж, якщо такий працівник має затребуваний на ринку праці фах і певний досвід роботи, в нього є непоганий шанс працевлаштуватися знову. А що робити хлопцеві або дівчині, які ще не працювали? Їхня головна проблема нині — брак того самого досвіду. То як його здобути, якщо так важко почати? З цими та іншими запитаннями «УК» звернувся до першого заступника міністра молоді та спорту Сергія ГЛУЩЕНКА. 

Напередодні ухвалення державного та місцевих бюджетів в Україні завжди постає питання: чим буде черговий річний кошторис — програмою розвитку чи програмою проїдання? Скільки субсидій, дотацій отримає той чи інший регіон? Наскільки ефективними вони будуть і чи не будуть розкрадені?

Сподівання на кошти платників податків — це тотальна пострадянська хвороба, від якої ніяк не вилікується більшість місцевих громад. Проте цю залежність треба зменшувати. І ключовий інструмент — активне залучення зовнішніх приватних інвестицій. 

Перед Новим роком ми масово готуємося до свят й активно шукаємо подарунки. Тож споживчий попит у цей період чи не найвищий за весь рік, а тому кожен продавець з усіх сил намагається привернути увагу до свого товару чи послуги, пропонуючи різноманітні акції та знижки, переконуючи, що його пропозиція найвигідніша і найунікальніша. Цифри і відсотки у рекламних по  стерах, оголошеннях майже переконують, що  реалізатори працюють собі на збиток або виходять на нуль, — і все це заради нас, покупців.
Проте чи насправді, придбавши товар зі знижкою, вдається зекономити?  Як стверджують досвідчені  маркетологи, не завжди, і вкотре нагадують приказку: «Безплатний сир буває лише у мишоловці».

"Я безробітна, зараз чекаю дитину. Чи маю я право на декретні виплати від держави?"

 К. ГУСЄВА, м. Чернігів