Суспільство

  • Тетяна БОДНЯ

    Медики особливого призначення

    До кінця цього року лікарі «швидкої допомоги» в Києві отримають кишенькові сирени, а медичні автомобілі обладнають відеореєстраторами. Чиновники розраховують, що ці заходи допоможуть зробити роботу медиків безпечнішою. Депутати в свою чергу вирішили вдатися до радикальніших змін. 

  • Віктор ШПАК

    Борис Гмиря просив не завантажувати його небасовими партіями

    Серед небагатьох імен, відомих шанувальникам вокального мистецтва всього світу, на одному з чільних місць — прізвище нашого земляка-українця. Тим важче віриться, що його життя не раз, образно кажучи, висіло на волосинці, а нотною грамотою визнаний майстер сцени оволодів у… тридцятирічному віці!

    Широко відомо, що Борис Гмиря — з бідняцької сім’ї, де не завжди мали вдосталь навіть хліба, а батько хапався за будь-яку роботу, аби прогодувати дітей. Власне, саме через нестатки освіта здібного до знань хлопця замалим не обмежилася церковно-приходською школою, бо навіть від ліпших учнів, зарахованих на безкоштовне навчання до міського училища, вимагали ходити на навчання у форменому одязі, коштів на придбання якого у родини Гмирі не було.

  • Юрген КРЕФТНЕР: «Для селян я — місцевий, проте залишаюся громадянином Австрії»

    Широкому українському загалу навряд чи відома назва кооперативу «Лонго Май», який  виник на хвилі протестних настроїв французької молоді кінця 60-х років минулого століття. У таких комунах молоді французи почали втілювати свої  уявлення про справедливе суспільство. Згодом подібні об’єднання стали міжнародними — вони  діють у багатьох країнах континенту та за його межами. На початку 1990-х  кілька  європейців з  асоціації «Лонго Май» приїхали в  закарпатське Нижнє Селище, щоб створити фермерське господарство і займатися соціальними проектами. Зрозуміло, справа була не з легких, тому нині залишилося тільки двоє іноземців, які тут одружилися і мають дітей. Один з них — австрієць Юрген Крефтнер — нині  відомий в Україні як лідер  гурту «Гудаки». Сьогодні він наш співрозмовник.  

  • Євдокія ТЮТЮННИК

    Чи кожна пташка своє гніздо знає?

    Банкірша, з якою ми розмовляли, щойно познайомившись, здавалося, дотримувалася стилю сучасних авторитарних бізнес-леді. Та коли розговорилася і поринула у спогади, її голос став м’яким, навіть розчуленим. Відчувалося, що їй самій приємні ті далекі моменти її життя. Перейшовши на поліську говірку, вона розповідала про те, як зростала у простій родині, як після уроків топила грубку, варила їжу, сапала на городі. Закінчивши школу із золотою медаллю, поїхала вступати до вишу в Одесу. Велике красиве місто настільки вразило дівчину з «глибинки», що вона забула про все на світі, в тому числі й про міський транспорт — так і прошкувала з вокзалу й до навчального закладу пішки, захоплено роздивляючись усе навколо і тягнучи в руках важку валізу з підручниками.  

  • Олександр БІТТНЕР

    Прокуратуру зроблять триповерховою

     Наприкінці минулого тижня інформагенції з посиланням на коментарі радника Президента України Андрія Портнова виданню «Комерсант» повідомили, що в Адміністрації Президента завершили підготовку проекту закону «Про прокуратуру». Подія, можна сказати, знакова для всього перебігу судово-правової реформи, адже йдеться про реформування однієї зі станових правоохоронних структур держави. В п’ятницю документ уже направили у Венеціанську комісію на експертизу, після чого відкоригований з урахуванням пропозицій та зауважень європейців законопроект буде подано на розгляд парламенту, зазначив пан Портнов. Сподіваємося, депутати підтримають цей важливий закон — у всякому разі, будемо намагатися, аби за нього проголосували як мінімум дві фракції, сказав він.

  • Тетяна БОДНЯ

    Пересадка органів

    Кажуть, що найкращий поліцейський — це колишній злочинець. Не знаю, чи хтось в якійсь країні спробував цю думку втілити в життя, але те, що наші правоохоронці постійно прагнуть зрівняти поняття міліціонер-злочинець, на жаль, безперечний факт. Щоб змінити ситуацію, опозиція вкотре наполягає на відставці міністра, а експерти натомість стверджують, що потрібно докорінно міняти саму систему. Але зробити це можна лише після напрацювання загальної концепції реформування органів кримінальної юстиції. 

  • Павло КУЩ

    У Донецьку планують здійснити реконструкцію театру

    Приміщення Донецького театру опери та балету небезпідставно вважають одним із найгарніших в обласному центрі. Втім, як з’ясувалося, насправді це типовий… довгобуд, оскільки свого часу архітектору з різних причин не вдалося втілити в життя все задумане. Виправити ситуацію і нарешті добудувати театр вирішили через 70 років після його відкриття. 

  • Лариса КОНАРЕВА

    А у мене був собака. Я його…

     і, не вбила — викреслила. Як це так можна? Не дивуйтеся. У нас може бути всяке.
    …З дитинства я боюся собак, особливо великих. Історія банальна — колись гавкнув пес поруч зі мною, я й злякалася. Боялася, боялася, поки не виросла. Страх минув завдяки моїм сусідам-собачникам. Які тільки тварини у них не жили — і ротвейлер, і такса, і китайська лиса. Ну дуже весела і відчайдушна лизунка, яка сама до будь-кого підскакувала на руки і тулилася мордою, поскімлюючи від щастя! У мене ж уже 17 років живе найрозумніший у світі кіт на прізвисько Портос, бо наслідуючи відомого мушкетера, свого часу мав непоганий апетит. Тепер захоплення їжею скінчилося, залишилися лише об’єм завдяки пишному рудому «вбранню», самоповага та інтелігентні розмови ввечері на кухні, коли дуже хочеться молока.

  • Персикові жнива

    В Україні цього року небувалий урожай фруктів. Уродили ягоди, черешні та вишні. Уже наїлися абрикосів і смакуємо персиками. За два місяці літа зібрано 16 тисяч тонн кісточкових і 8 тисяч тонн ягід. Але за прогнозами, чверть цього смачного продукту згниє, бо ми вкотре виявилися не готовими до рекордного врожаю. Як його не втратити? На жаль, і з реалізацією, і зі збереженням, і з переробкою є проблеми. 

  • Двічі судимий… щоденник

    Ведучи тему Великого голоду на сторінках «Урядового кур’єра», кілька разів зупинялася на такій думці: звичайні люди страшенно страждали, не маючи можливості нагодувати дітей, які згасали на очах. 
    А як відповідальні партійні керівники переживали ту людську трагедію, яку вони самі й організовували і свідками якої були? Не можна ж від життя заховатися за якимось парканом!..
    І ось натрапила серед розсекречених знахідок Галузевого архіву СБУ на  щоденники завідувача відділом Ленінського райкому партії міста Києва Дмитра Заволоки. А збереглися ті щоденники, бо були головним звинуваченням їхнього автора в «антирадянській діяльності». У цих списаних аркушах — правда про життя комуніста — керівника середньої ланки, його роздуми про причини та наслідки того, що відбувалося, сумніви і розчарування.