Ось уже кілька днів мене мучить совість — я зробила запис у «книзі скарг» однієї з торгових мереж. Сталося таке. Моя кішка нездужала, тож вирішила побалувати її яловичиною. Пішла в супермаркет, де одна іногородня торгова мережа відкрила продаж свіжого м’яса. Попереду в короткій черзі була вагітна молодиця й бабуся в окулярах із товстими скельцями, без однієї дужки. Здавалося б, три людини і два продавці. Але молода жінка попросила півкіло свинини. Легка тінь лягла на обличчя продавщиці, та відмовити вагітній вона не наважилася. Друге випробування торговок чекало від бабусі в стареньких окулярах, яка стискала в руках пошарпаний гаманець. Старенька попросила півкіло яловичини. Відповіли, що можуть тільки надвоє розрізати шматок. Вийшло майже сімсот грамів, але бабуся мужньо погодилася на купівлю, перерахувавши зім’яті купюри. Черга дійшла і до мене. Моє замовлення на триста грамів м’ясниками було сприйняте, мов образа. «Ми не будемо різати м’ясо», — заявили мені торговки.  

Службову недбалість закидають міліціонерам, які недогледіли одіозного екс-ректора Податкового університету Петра Мельника. Прокуратура Київської області відкрила щодо правоохоронців кримінальне провадження.
Як розповіла «УК» прес-секретар цього відомства Світлана Судак, прокуратура Київської області закінчила перевірку дій працівників міліції, які контролювали роботу електронного засобу стеження за Петром Мельником, котрому раніше суд обрав запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. Перевірка виявила порушення в діях посадових осіб, які контролювали роботу «браслета» зі стаціонарного пульта моніторингу. Так, вони оперативно не відреагували на інформацію про порушення сигналу з браслета, неналежно здійснювали з’ясування причин та обставин цього й не вжили своєчасних заходів зі встановлення місцезнаходження Петра Мельника. 

Як відомо, скандали, конфлікти, врешті-решт війни  виникають, так би мовити, не на порожньому місці. За ними завжди криються нереалізовані амбіції, політичні або економічні інтереси тієї чи іншої  сторони. Про один з таких конфліктів, що підпадають під категорію невипадкових, ішлося у публікації «УК» за 21 червня цього року.

Нагадаємо, приводом для написання матеріалу «Коли підштовхування до прірви видають за благо» стала «нештатна» ситуація, що виникла на Сумському НВО імені Фрунзе.  Винятковість та абсурдність її полягала в тому, що інформаційну війну з об’єднанням, в ході якої пророкували банкрутство цього підприємства, ініціював через ЗМІ його  президент Володимир Лук’яненко.  При цьому майже зневажлива оцінка перспектив начебто рідного йому НВО імені Фрунзе «врівноважувалася» пієтетом на адресу російського «Гідромашсервісу» (ГМС) — одного з головних конкурентів сумських машинобудівників. Тож запитання на кшталт «кому це вигідно?» та «що за цим стоїть?» у цьому разі належить не до тих,  які ставлять просто з цікавості. І знайти на них відповідь — це  реально оцінити майбутні ризики від експансії «Гідромашсервісу» на ринки, де попит має продукція сумських машинобудівників. Для цього достатньо проаналізувати дані з відкритих джерел, зокрема бухгалтерську звітність, яку розкриває емітент. 

На запрошення Національної спілки журналістів в Україні перебувала делегація провідних журналістів Ісламської Республіки Іран. Власне, візит десяти представників друкованих, телевізійних та електронних ЗМІ є результатом домовленості посла Ісламської Республіки Іран в Україні Акбара Гасемі-Аліабаді з головою НСЖУ Олегом Наливайком. За чотири дні іранські гості встигли провести зустрічі в Адміністрації Президента, Верховній Раді, Держкомтелерадіо, інформагенціях Укрінформ та УНІАН, Українському медіа-холдингу. Не оминула увагою закордонна делегація й редакцію нашої газети. 

Складається враження, що «чорне золото» в надрах поблизу Золотарівки в Шахтарському районі і справді на вагу золота: аби добути вугілля й підняти його на поверхню, місцеві жителі ладні трудитися навіть у незаконних «копанках», нехтуючи дотриманням правил безпеки праці. Кілька таких примітивних копалень, біля яких правоохоронці виявили й вилучили 5 одиниць техніки та 35 тонн вугілля, вже припинили свою діяльність.
Як повідомили «Урядовому кур’єру» у відділі зв’язків із громадськістю ГУ МВС України в Донецькій області, навідавшись до покинутого кар’єру, розташованого на території Золотарівської сільради, слідчо-оперативна група Шахтарського міськвідділу міліції переконалася, що тут справді триває незаконний видобуток палива. 

Нині на місці зелених галявин працюють екскаватори і бульдозери. Але через 40–50 років схили знову мають зазеленіти, з’явиться також водойма. Це передбачено проектом рекультивації Майдан-Іспаського кар’єру, який днями урочисто відкрили у Вижницькому районі Чернівецької області. Цей кар’єр — найбільше родовище піщано-гравійної суміші в Європі, а можливо, і в світі. На його базі почав працювати відомий у світі виробник будівельних матеріалів — французька транснаціональна компанія «Лафарж», яка реалізує цей проект спільно з Європейським банком реконструкції та розвитку.  

Сергій Тулуб належить до того «золотого» відсотка державних діячів, висококваліфікованих менеджерів-управлінців, які є не тільки двигунами прогресу, а й його керманичами. Чотири рази міністр: двічі — вугільної промисловості й двічі — паливно-енергетичного комплексу. Президент Національної енергогенеруючої компанії «Енергоатом». Нині голова Черкаської облдержадміністрації.

Людина неординарна, з дуже суперечливими думками про себе. Шахтарі згадують головнокомандувача вугільних фронтів із вдячністю. А «генерали» — по-різному. Одні — із жалем про його відхід, дехто — з радістю. Що тут скажеш: скільки людей, стільки й думок. Але хоч би що казали, а він присвятив вугільній промисловості тридцять років життя. Один з небагатьох, чий талант, досвід і знання часто запобігали масштабним енергетичним небезпекам. Особливо в часи після перебудови. 

Син моєї знайомої народився в Росії. Жив і вчився до 6 класу в Україні — без матері при тітці й бабусі. Мама, втративши роботу кулінара, поїхала в 1990-х на заробітки в Іспанію. Батько безцеремонно на його очах влаштовував особисте життя.

Хлопець тринадцятилітнім, вже «важким підлітком», потрапив до матері в Іспанію. Жити і тут продовжував, як на вокзалі… Не склеїлося. 

Потрощені сидіння, обписані стіни салонів, подряпані, а то й побиті вікна, сміття на підлозі… Така картина доволі часто постає перед пасажирами як комунального, так і приміського транспорту. Скажімо, торік лише Південно-Західній залізниці збитки від поламаного та викраденого внутрішнього салонного обладнання обійшлися в 6,5 мільйона гривень. І така ситуація не виняток, а скоріше правило. 

У тому, що робота правоохоронних органів завжди перебуває під пильним оком громадськості, нічого й говорити. Особливо нині, після відомих і дуже неприємних для цих відомств подій. Зайвий раз це засвідчила чергова відеоконференція в Кабінеті Міністрів із представниками виконавчої влади та громадських організацій чотирьох великих областей, присвячена актуальним питанням діяльності органів внутрішніх справ. У студіях в Одесі, Харкові, Львові та Дніпропетровську основними співрозмовниками заступника міністра внутрішніх справ України Віктора Ратушняка і його колег з центрального апарату МВС стали саме громадські активісти вкупі з журналістами.