Коли 25 жовтня 1971 року генеральний конструктор дніпропетровського КБ «Південне» Михайло Янгель раптово помер, на його місце став Володимир Федорович Уткін. Ні в кого не виникло і тіні сумніву, що саме він має підхопити прапор у людини, яка несла відповідальність не тільки за безпеку країни, а й за мир у всьому світі. 
У тому світі, де відбувалася гонка озброєнь і будь-якої миті могла розпочатися третя світова — ядерна — війна. Задля миру вкрай важливо було тримати військовий паритет. Але на цей час Радянський Союз уже був змушений наздоганяти Америку. Потрібна була принципово нова ракетна техніка. І вона з’явилася. Дніпропетровські ракетники виконали це важливе урядове завдання. Але до цього треба було пройти ще довгий і важкий шлях.

—Еврика! — гукнув замість привітання мій давній знайомий. Нічого дивного, бо саме так він повідомляє про знахідку вже не один рік. Річ у тому, що чоловік тривалий час наполегливо шукає «свою Трою» — намагається натрапити на сліди войовничих амазонок, які колись, буцімто, гасали на конях у тутешніх степах і наводили жах на традиційні народи, у яких за зброю бралися переважно чоловіки. Аби переконати, що амазонки таки були на території України, і безпосередньо на Донеччині, він розмахував доказами не гірше, ніж оті жінки мечами чи списами.  

Не той пропав, хто у біду потрапив, а той, хто віру в себе втратив. Ці слова — тільки не про сумчанку Дарину Безкосту. Вісімнадцятирічна дівчина народилася з тяжкою формою церебрального паралічу і все своє життя протистоїть цій невиліковній недузі, що зробила її тіло неслухняним та не давала можливості розмовляти. Її зв’язок із зовнішнім світом — це вікно у квартирі й телевізор. Але нездоланна обставинами долі світла, духовно багата душа Дарини все-таки знайшла вихід з полону хвороби, відкривши світові свої почуття та думки про навколишню красу через живопис.  

Сучасний Крим поки що не може похвалитися великими здобутками у відродженні шкіряного виробництва. Однак останні кілька років поступово зростає інтерес до місцевих народних традицій і ремесел, зокрема художньої обробки шкіри. Три роки тому за підтримки USAID ЛІНК у Сімферополі відбувся перший семінар шкіряників Криму, де було ухвалено рішення створити гільдію цих майстрів. 
До об’єднання увійшло 15 ремісників практично з усіх регіонів півострова, що працюють у різних стилях та техніках, використовуючи тиснення, перфорацію (висічку), плетіння, пірографію (випалювання), гравірування, аплікацію, інтарсію (складання мозаїки) та інші. Очолила нову структуру Катерина Вікторова — художник по шкірі, що мало кого здивувало, адже саме ця людина стоїть біля витоків відродження давнього ремесла. 

Човен, як і авто — не предмет розкоші, а засіб пересування. Тож, користуючись ним, потрібно дотримуватись встановлених правил і норм. Особливо — якщо ви власник човна у прикордонній зоні. А тому   військовослужбовці Донецького прикордонного загону ведуть постійну роз’яснювальну та профілактичну роботу з місцевими жителями Азовського узбережжя — власниками і користувачами маломірних плавзасобів — стосовно дотримання існуючих правил прикордонного режиму, порядку обліку, зберігання та використання човнів. Переважна більшість населення із розумінням ставиться до цих реалій. Проте не перевелися й такі, хто вдається до правопорушень у відповідних районах Приазов’я. Втім, як правило, горе-мореплавці потім дуже жалкують, бо їм доводиться відповідати за скоєне.  

На Миколаївщині всерйоз зайнялися питанням заміни застарілих систем опалення з використанням твердого палива на новітні технології. Так, сьогодні готові 46 інвестиційних проектів, що передбачають перехід закладів соціальної сфери з вугілля на інші енергозберігаючі та ощадні технології. У  Вознесенському районі обрали опалення з пелет, Очаківському та Первомайському районі для шкіл, дитсадків та лікарень  — електроопалення. Причому від заяв до реалізації — шлях недовгий.  

Останнім часом чимало банків, рекламуючи свою діяльність  з метою привернення клієнтів, обіцяють багато цікавих пропозицій. Особливо це стосується надання безпроцентної позики на певну суму. Звичайно, є люди, які не вірять цим казкам про турботу про пересічного громадянина, тому і обходяться без їхніх послуг. На жаль, є ті, хто за певних життєвих обставин вимушений звернутися по допомогу на отримання позики.
Саме така ситуація склалася в одного мого знайомого з Ірпеня. Зайшовши до магазину у центрі міста, він на другому поверсі мав необережність оформити документи у представника банку (умовно назвемо його) «Нестандартний стандарт». Уважна, чемна молода дівчина твердо запевнила, що саме їхній банк на вигідних умовах укладе угоду і, можете бути впевненими, сьогодні ж ви отримаєте кредит готівкою на потрібну суму 7 тисяч гривень.

Внесок Мукачівського району в той «кошик», що його наповнюють своїми здобутками райони і міста Закарпаття, завжди був одним із найбільших, залишається таким і тепер. У нинішніх непростих умовах команді управлінців з райдержадміністрації на чолі з головою Едуардом ДУДОЮ вдається утримувати міжгалузевий баланс, добиватися виконання поставлених урядом завдань. Керівник визнає за основу успіхів єдине: працю. 

Релакс цьогорічної відпустки закінчився раптово й несподівано, коли мого п’ятирічного сина вкусила за ногу якась муха. За кілька днів нога набрякла так, що стала вдвічі більшою за другу, піднялася температура, почався абсцес. Злякалися ми з чоловіком, враховуючи, що були за межами України, — годі й згадувати. Але нерви нервами, а треба було щось вирішувати. Зателефонували за номером, вказаним на медичній страховці. Нас скерували до великої лікарні за кільканадцять кілометрів від готелю, сказавши, що там уже в курсі проблеми. «Тільки доведеться все-таки заплатити за допомогу, а вже в Києві страхова компанія поверне гроші», — повідомили. Про такий варіант попереджали ще в Києві, тому, взявши гроші, паспорти й страховку, ми помчали до лікарні.  

Таким високим і щільним вибудувався в Україні паркан із дощів у вересні. Зась пробитися крізь нього сонцю, а де вже подолати його надтонким і тендітним, часом не одразу помітним для очей, срібним ниткам Бабиного літа? На всіх павукодромах, з яких вони тоді зазвичай здіймаються у повітря, було дуже довго нельотно, а на вулицях — важко не штовхатися парасолями і не набрати в черевики води. Та легко ховалися на чиїхось лицях сльози поганого настрою — хіба у зливу розрізниш їх у потоках крапель? 
Але саме завдяки затяжним дощам і непритаманній холоднечі у вересні так ціняться, на рівні дива, нинішні погожі дні запізнілого Бабиного літа у жовтні.