Святкування традиційно розпочалися з підняття на кораблях державних та військово-морських прапорів, а також святкових прапорців. Моряки у парадному строю вишукувалися на Графській пристані та біля Меморіалу оборони Севастополя в очікуванні президентів України та Росії.
Перед святкуванням Дня флоту президенти двох країн  Віктор Янукович та Володимир Путін взяли участь в освяченні дзвіниці Святого рівноапостольного князя Володимира на території Національного заповідника «Херсонес Таврійський». Після цього вклонилися мощам князя Володимира у Володимирському соборі, поставили свічки та подарували храму ікони.

Киянці Вікторії Біленькій — 26, працює діловодом у приватній фірмі. Заробіток непоганий, хоч робочий день часто буває ненормованим. Півтора року тому Віка вийшла заміж. Трохи пожили з чоловіком, як-то кажуть, для себе. А нині вже серйозно замислилися про поповнення в родині. Але… З «Урядового кур’єра» довідалися про те, що з 1 липня 2013 року став чинним Закон № 231-VII «Про внесення змін до деяких законів України щодо призначення та індексації пенсії». Серед іншого, віднині час перебування жінки у відпустці по вагітності та пологах буде включений до страхового стажу, а роботодавець сплачуватиме за працівницю єдиний соціальний внесок. Отже, здавалося, їй би радіти, та молода жінка скоріше налякана.

Скільки себе пам’ятаю, Зелені свята в нашій сім’ї були у великій шані. У переддень Троїцької суботи мама збирала нехитрий вузлик: у хустку клала круглу хлібину, півлітрову баночку з цукром, борошно, крупу — коли яку, олію. Як годиться, вранці ми з нею стояли поряд на Службі Божій. Змалку якось не зовсім розуміла, що до чого. Десь на далекій хвилі здогадувалася, яким важливим для мами та батька був цей день (у ті роки робота не дозволяла татові відвідувати церкву).
Повертаючись додому, мама казала про якісь неупокоєні душі, русалок, знищене заради нової дороги кладовище, про старших братиків Колю і Петю, про їхніх ненароджених діточок, моїх двоюрідних братиків чи сестричок. «Хлопчики спухли з голоду, — розповідала мама, — бо був страшенний голод, що на селі не виживали навіть коти з собаками». Невтямки були мені ті розповіді. По-дитячому, з подивом допитувалася про корів та кіз, які начебто ж могли прогодувати і людей, і котів. 

Цього року Герої Радянського Союзу та члени їхніх сімей, які проживають разом із ними у Харкові, не платитимуть за житлово-комунальні послуги. Таке рішення ухвалили депутати Харківської міської ради. Це — продовження виваженої політики міської влади щодо ветеранів та інших соціально незахищених верств населення. Окрім названих, діють ще місцеві пільги для 33 категорій харків’ян. Кому їх надають і як їх виконують? Про це ми попросили розповісти заступника Харківського міського голови Світлану Горбунову-Рубан.  

Ніна Гончарук — заслужений майстер народної творчості України, володар «Золотої голки». В її активі – 175 виставок, з яких півсотні персональних, що відбулися в різних містах країни, зокрема й у столиці. Її роботи захоплюють не лише своїми композиціями, дивує те, що створені вони за допомогою голки. Більше того, Ніна Іванівна має патент Державного департаменту інтелектуальної власності України. Її авторський винахід — тришарову об’ємну вишивку — інакше як живописом голкою не називають.  

Щойно запитав на зупинці, як відшукати «Житлосервіс» на вулиці Петровського в Кіровському районі Донецька, а вже моєю скромною персоною зацікавилися два суб’єкти. «Складеш нам компанію? –– усміхається один із них, показуючи дві пляшки горілки в сумці. –– І не переймайся: за все заплачено». «Ага, за рахунок фірми!» –– гигикнув його спільник. Здивувавшись такій гостинності аборигенів району, задкую від них. «Чуєш, тоді хоч «на коня» прийми!» –– мало не благають в один голос і дибуляють за мною з півкварталу. Мабуть, сподівалися, що передумаю.   

У  рамках забезпечення каретами «швидкої допомоги» Міністерство охорони здоров’я планує придбати 1000 нових автомобілів типу В (автомобілі екстреної швидкої допомоги, в яких можна здійснювати медичний догляд за пацієнтом) та С (реанімобілі). На виконання цих завдань із державного бюджету спрямовується 922 мільйони гривень. Закупівлі розпочнуться у першій половині серпня цього року і триватимуть до жовтня. Особливий акцент роблять на сільській місцевості.

Днями на Херсонщині ледь не сталося серйозної дорожньо-транспортної НП: легкове авто мало не врізалось у колону з шести автобусів з дітьми, які їхали в санаторій. Трагедії вдалося уникнути завдяки інспекторові ДПС УДАІ Херсонщини старшому лейтенанту міліції Валентину Дембровському, який прийняв удар на машину супроводу і на себе.

А ситуація, за повідомленням прес-служби департаменту ДАІ МВС України, розгорталася так. Коли автобуси мали повертати на дорогу до Скадовська, машина, якою керував Валентин Дембровський, їхала попереду і зупинилася на повороті, увімкнувши проблискові маячки. Це був сигнал іншим водіям, щоб вони пропустили колону. Назустріч їхав «ВАЗ-2121» із причепом. Неуважний водій пізно помітив патрульну автівку, що зупинилась на перехресті. Зрозумівши, що зіткнення не уникнути і «ВАЗ» мчить просто на автобуси, Валентин Дембровський повернув авто, і прийняв весь удар на себе. 

Це унікальне видання в трьох книгах у рамках ювілейного проекту на вшанування  200-річчя від дня народження Великого Кобзаря здійснило за підтримки Наукового товариства ім. Т.Шевченка у США видавництво «Критика» спільно з Інститутом критики й Інститутом джерелознавства. А розмова-презентація з цього приводу пройшла в столичній книгарні «Є».
Сама публікація містить, окрім власне факсимільного видання 1841 року, монографію професора Григорія Грабовича з Гарвардського університету «Шевченкові “Гайдамаки”: поема і критика» та працю Олеся Федорука з Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України «Перше видання Шевченкових “Гайдамаків”: історія книжки». 

Нині цей літератор, хоч як прикро це констатувати, належить до категорії маловідомих. Далеко не кожен читав його твори, ще менше тих, хто знає, що в історії Російської імперії була ціла «епоха Короленка».  
Письменник, чиє дитинство і юність пройшли в Україні, вважав себе сином трьох народів — українського, польського і російського, мовою якого він творив. Щодо двох перших, то мати і бабуся Володимира Короленка — полячки, а ось по батьківській лінії — він нащадок миргородського козацького полковника Івана Короля. Тим прикріше читати навіть у деяких сучасних дослідженнях українських(!) авторів, що «батько письменника — росіянин».