Самочинне знесення монумента Леніна в Охтирці на Сумщині та емоційна обіцянка міського голови Харкова Геннадія Кернеса попереламувати руки і ноги за спробу вчинення аналогічних дій у колишній столиці України набули широкого суспільного резонансу, що засвідчує гостроту і актуальність задавненої проблеми.
Нині ніхто точно не скаже, скільки пам’ятників «вождю» налічується в Україні. Зазвичай оперують даними у «понад одну тисячу», хоч насправді йдеться лише про монументи, що через свою мистецьку цінність взяті на державний облік. Тим часом мало не в кожному великому селі, біля прохідних заводів, на територіях військових частин тощо був «власний» Ленін — бюст або в повний зріст, зазвичай виконаний із недовговічних матеріалів.

Факти фіксують події вчорашнього і сьогодення. Ставлення до них визначає майбутнє. І коли реальні кроки підміняють деклараціями, обіцянками, тривога за завтрашній день зростає.
Саме про це йшлося на міжнародному симпозіумі «Ставлення суспільства та держави до науки в умовах сучасних економічних криз: тенденції, моделі, пошук шляхів покращення взаємодії».
Основна його мета — аналіз ситуації в науці в періоди економічних криз, узагальнення досвіду використання науки як найважливішого антикризового засобу та розробка рекомендацій для використання науки як інструменту подолання економічних криз на міжнародному, національному та регіональному рівнях.

Державтоінспекція Дніпропетровщини б’є на сполох: рівень аварійності на дорогах у порівнянні з минулим роком зріс на 40%. Кількість загиблих в автомобільних аваріях збільшилася на 80% (!), а травмованих — на 45%. Причому більшає дорожньо-транспортних пригод за участі і вини водіїв громадського транспорту.
Як повідомив заступник начальника відділу автомобільно-технічної інспекції УДАІ ГУ МВС України в Дніпропетровській області Юрій Туленко, за чотири місяці цього року за участі водіїв автобусів (мікроавтобусів) на Дніпропетровщині зареєстровано 77 дорожньо-транспортних пригод, у яких 9 людей загинули і 109 травмувалися (по Україні 158 таких ДТП, 23 загиблих, 382 отримали травми різного ступеню важкості). 

Читати — задоволення не з дешевих. Це одна з причин, чому значна частина громадян надає перевагу електронній книжці. Коштує вона «кусючо», однак приблизно півроку-рік читання — і гроші, так би мовити, відбиті. Закачати будь-який витвір мистецтва — лічені секунди. Головне — безкоштовно, а це хоч трохи гріє совість, яка може дошкуляти за тисячу, віддану на Е-книжку.
Сама я все-таки належу до старої школи книгочитання. Бо вважаю електронну книжку винятково практичною, і не більше. До паперової її не прирівняти: різні відчуття, емоції, запах. Хіба може шматок пластику пахнути так само добре, як і новенька щойно придбана книжечка або стара бібліотечна книженція? Ніколи. 

А розпочався земний шлях засновника вірменської національної симфонічної музики, автора численних творів, просякнутих суто вірменським колоритом та національною духовністю, в Каховці (нині — Херсонщина) 1 листопада (за новим стилем) 1871 року. І саме з Україною пов’язана більша частина життя цієї непересічної особистості.
Хрестили Александра у вірменській церкві містечка Вірменський Базар (тепер Армянськ), яке було батьківщиною іншого видатного вірменина — маляра-мариніста Еммануїла Магдесяна. Їх згодом поєднала дружба, оскільки дитинство обох проходило саме тут. У цьому самому містечку народився і батько Александра Спендіарова — Афанасій Авксентійович, якому згодом належав маєток Картказак, що розташований неподалік. 

Мелітопольщина (Запорізька область) як черешнева країна славиться з давніх часів. Колись було, смачні соковиті сонячні плоди звідси літаками поставляли до столу  вищого керівництва Радянської держави. Тепер возять фурами, переважно в Росію та Білорусь. Втім, місцевим жителям також  перепадає поласувати черешнею.  

Маю одного знайомого, який знає і пам’ятає сотні анекдотів. Причому на всі випадки життя. З-поміж них, коли йдеться про батьків і дітей, неодмінно розповідає такий.
За обіднім столом сидить сім’я. Син звертається до батька: «Тату, скажи, чому всі мої ровесники давно в дев’ятому класі, а я до цього часу в п’ятому?» Настає пауза. Глава застілля незадоволено супить брови, а потім звертається до свого чада: «Слухай, синку... Тобі налили сто грамів, як і мені з мамою? Налили. Тож пий мовчки, закушуй і не став зайвих запитань». 

— Генпрокуратура була активним учасником розробки нового КПК. Ми намагалися перейняти європейський досвід, який засвідчує, що прокурор повинен від початку до закінчення досудового розслідування наглядати за законністю та здійснювати процесуальне керівництво, а також підтримувати державне обвинувачення в суді та брати участь у перегляді судових рішень. У результаті фахівці зійшлися на тому, що кодекс має істотно розширити повноваження суду, одночасно обмеживши повноваження і прокурора, і слідчого. Тож основна роль у новому кримінальному судочинстві належить суду, який вирішує справу по суті та наділений повноваженнями перевіряти законність рішень слідчого і прокурора.  

Розглядаючи практичне застосування положень КПК України в правоохоронній діяльності, передовсім слід зазначити, що процес досудового розслідування зазнав істотних змін. Вони стосуються як загальних положень кримінального провадження, так і специфіки проведення конкретних процесуальних дій. Насамперед це скасування інституту порушення кримінальної справи. Тепер уся інформація протягом доби вноситься в Єдиний реєстр досудових розслідувань і за всіма зверненнями проводиться повноцінне розслідування. За три місяці цього року до ЄРДР вже внесено відомості про вчинення 405 тисяч кримінальних правопорушень, що становить майже 70% рішень, прийнятих слідчими торік.  

— Введення в дію нового Кримінального процесуального кодексу привнесло істотні зміни в роботу вітчизняної системи кримінальної юстиції. Їхній багатоплановий характер вимагає особливої уваги суспільства і фахового середовища до реалізації положень цього законодавчого акта.
Основне завдання кримінального судочинства — швидке і повне розкриття злочинів, викриття винних та забезпечення упродовж розумного строку за справедливою і відкритою процедурою правильного застосування закону з тим, аби кожен, хто скоїв злочин, поніс справедливе покарання, і, навпаки, жоден невинний не був притягнутий до кримінальної відповідальності.