Звичка «перекусу мимохідь» призводить до жахливих результатів. Таких наслідків зазнали 17 миколаївців, серед яких п’ятеро дітей. Люди перехопили шаурмою в кафе «Кебаб+» на центральній вулиці. Наслідок захоплення сумнівним продуктом виявився сумним. Усі відвідувачі кафе злягли з температурою під 40, один перебуває в реанімації. За попередніми лабораторними результатами, причина отруєння — сальмонела. До речі, серед хворих — співробітниця самого кафе.
Як зазначив начальник головного управління державної санепідемслужби у Миколаївській області Володимир Клочко, попередня перевірка кафе показала численні порушення, зокрема брак санітарних книжок у деяких працівників закладу. 

Екологісти чекали цього дня понад чотири роки. Весна 2009-го в Лозівському районі Харківської області пам’ятна панікою і грандіозним скандалом. Береги Краснопавлівського водосховища вкрили трупи диких гусей. Рятувальники МНС нарахували 1358 тушок. За даними еколога Валерія Ловчиновського, який спостерігав ці події, загиблих гусей було в кілька разів більше — близько 5 тисяч голів.  Просто рятувальники не стали діставати з очеретів і перераховувати всіх загиблих птахів, а спалювали і закопували тих, що лежали на видноті.

Кабінет Міністрів на останньому засіданні створив урядову комісію під головуванням віце-прем’єр-міністра Костянтина Грищенка для проведення службового розслідування щодо посадовців Міністерства охорони здоров’я, які відповідають за функціонування дитячих лікувальних закладів.

Таке рішення прийнято після заслуховування інформації профільного міністра Раїси Богатирьової про розслідування нещасного випадку, який стався у дитячому закладі «Спеціалізований (спеціальний) санаторій «Юність» Міністерства охорони здоров’я». Виявилося, що  дітей було заселено в аварійний корпус, який не мав дозволу на експлуатацію. Такі попередні висновки відомчої комісії, яка вивчає деталі інциденту, що призвели до смерті дитини внаслідок нещасного випадку в медичному закладі. 

Сьогодні «Урядовий кур’єр» започатковує нову рубрику — «Запитайте у юриста». Її  формат ми визначили на стику правової допомоги і правової просвіти. Тут публікуватимемо відповіді правників на житейські запитання, які хвилюють читачів. Сторінка виходитиме раз на два тижні по середах. 

Квартирні крадіжки у злочинній ієрархії завжди значилися як класика жанру, хоч, звичайно, з «вищою лігою» — кишеньковими злодіями — ніколи не рівнялися. Звичайно, пересічному «клієнтові» обох цих каст від такої класифікації не легше, бо втрачати своє кровне однаково гірко за будь-яких обставин. Але якщо кишенькова, так би мовити, статистика залишається більш-менш сталою, обчищених помешкань людей більшає рік у рік. Приміром, за даними столичної міліції, впродовж минулого року було скоєно 3679 крадіжок із квартир киян — на 11,15% більше, ніж було зареєстровано попереднього року.  

В «Урядовому кур’єрі» за 28 березня цього року було опубліковано статтю «Готується рейдерська атака?» У ній ішлося про «бої місцевого значення» в селі Нижня Хортиця, яке входить до складу Розумівської сільради і межує із Запоріжжям. Ініціатори конфлікту вирішили відібрати земельну ділянку в орендаря, якою той на законних підставах користується з 2007 року. Нині «атакуючі» продовжують наполягати на своєму, а орендар у свою чергу не збирається відступати, оскільки вважає, що діє в рамках, чітко окреслених законом. 

Цю несподівану пропозицію напередодні століття з дня смерті найвідомішої нашої поетеси він висловив під час зустрічі з головою облдержадміністрації Борисом Клімчуком. Участь у ній взяли також директор Інституту літератури імені Т. Шевченка НАН України академік Микола Жулинський та поет і громадський діяч Іван Драч. Вони також підтримують ідею перевезення праху Ольги Косач-Кривинюк та Оксани Косач-Шимановської в нашу державу і упокоєння його в селі Колодяжне Ковельського району.
Саме тут на початку минулого століття був родовий маєток знаменитої родини, що утверджувала українство на європейських і світових просторах. А нині діє меморіальний комплекс «Музей-садиба Лесі Українки». 

Переступивши поріг Київського палацу дітей та юнацтва, хотілося вигукнути: «Мить, зупинись!». Адже дихало все там натхненням, дитячою безпосередністю, відчувалася чистота думок і прагнення прекрасного.

Скажімо, всі ці слова стосуються 11-річної Лізи Клічко з Черкас, яка старанно на величезному полотні малювала щасливу дівчинку. Вона нікого й нічого не помічала, вона творила! А таких зібралося на виставку-фестиваль «Обдаровані діти України» більше тисячі. На суд відвідувачів вони виставили три тисячі робіт. 

У рейтингу популярності щодо відвідувань пам’яток давнього Львова (їх у місті понад 2 тисячі) Личаківський цвинтар не надто поступається архітектурним шедеврам. Третина туристів (понад 300 тисяч) спеціально обирає цей маршрут. І річ не в сентиментах, якими пояснюють особливий інтерес до Личакова польських туристів. Люблять прогулюватися тінистими алеями музею вічності під відкритим небом і львів’яни. І не лише аби вклонитися світлій пам’яті рідних і близьких, відомих краян, а й щоб побачити унікальні родинні склепи та надмогильні пам’ятники, які є справжніми архітектурно-скульптурними шедеврами.  

«Коли виросту, обов’язково стану справжнім лікарем, а не таким, як ти», — обіцяла я в п’ять років мамі-стоматологу. Моїми іграшками були коробочки від борів, а серед почесних обов’язків, коли опинялася «в гостях» у поліклініці, — виклик чергового пацієнта до кабінету. Терміни карієс, пульпіт, періодонтит — слова нашого домашнього лексикону. Мені було шкода маму, якій часто доводилося вмовляти на лікування чергового пацієнта-боягуза, тому, опинившись у її кріслі, я поводилась як справжня леді. До речі, завжди намагаюся дотримуватися головної стоматологічної заповіді: лікувати зуби вчасно і не зволікати. Тоді й пацієнтові легше, і лікареві менше клопоту зі всілякими ускладненнями.