Суспільство

Ситуація, в якій опинилися члени садівничого товариства «Бджілка» в Дарницькому районі столиці, нагадала старий анекдот. Аби заробити трохи грошей для своєї громади, циганська бригада найнялася пофарбувати пароплав. Як і годиться, уклали з керівництвом порту угоду і скріпили її своїми підписами. За якийсь час кличуть портовиків: приймайте роботу. Ті, прибувши на місце, виявляють, що судно пофарбоване лише з одного боку. «У чому річ?» —  питають. «А подивіться в угоду, — відповідають малярі, — там же ясно записано, що цигани з одного боку, а керівництво порту — з другого»...

Нинішні відносини офіційної Москви з офіційним Києвом продовжують нагадувати діалог людей, які розмовляють різними мовами. Майже півроку тому Президент України  на сесії ПАРЄ чітко зазначив, що  для нашої країни  «...входження до Митного союзу Росії, Білорусі та Казахстану сьогодні є неможливим». Після цього керівництво держави неодноразово і публічно підтверджувало незмінність курсу на євроінтеграцію. Однак у Москві  вдавали, що нічого не чують, і продовжували наполегливо «запрошувати» нашу країну приєднатися до Митного союзу.

Ми вже розповіли читачам, як проходила підготовка до чергового опалювального сезону в Харкові, Львові, Донецьку, Дніпропетровську та в АРК. Сьогодні — останній матеріал циклу з Хмельницького, де тепло в заклади соціальної сфери подали вже 6 жовтня.  

На базі Поліського державного заповідника відбувся семінар, присвячений питанням впливу глобального потепління на природно-заповідні території українського Полісся.  

Автобусні тури за кордон набирають дедалі більшої популярності серед українців середнього класу. Не вперше цьому виду транспорту довіряю і я. Майже 6 тис. кілометрів проїхали цього літа такими країнами, як Угорщина, Словенія, Франція, Італія, Іспанія. Було напрочуд цікаво милуватися з вікна європейськими краєвидами. Враження від поїздки справді фантастичні. Однак без ложки дьогтю у бочці з медом не обійшлося.

На загал громадяни не дуже жалують статистику, жартома порівнюючи її з купальником-бікіні. Мовляв, що вона показує — досить привабливе, та набагато цікавіше те, що приховується. Ось і оприлюднення матеріалів останнього на часі рейтингу якості життя вітчизняних міст можна розглядати, скорше, як бажання і не на дуже барвистому тлі знайти світлі плями, які, втім, підтверджуються відповідними статистичними даними.  

100 років тому в Ніжині народився Марк Бернес — зірка естради і кіно.  Немає жодних сумнівів щодо малої батьківщини першого і єдиного «радянського шансоньє». А ось дата його появи на світ досі викликає суперечки. У Великій радянській енциклопедії і навіть виданому вже в роки перебудови Українському радянському енциклопедичному словнику вказано, що Марк Бернес народився 8 вересня за новим стилем (26 серпня за старим) 1911 року.  

Це стало можливим завдяки тому, що останнім часом Кабінет Міністрів України спрямував у поліський регіон 22,5 млн грн на реалізацію заходів, що мають зробити життя поліщуків комфортнішим, а їхні поля — родючішими.

 Однак націоналістів, дисидентів і просто свідомих просимо надто не обнадіюватися. Розставання з апологетами минулого не таке вже й просте. Щодо конкретної ситуації у державі, на території якої колись була одна з республік СРСР, де керівна і спрямовуюча роль належала КПРС, заборона може бути оскаржена. Та й на повноцінну люстрацію, на жаль, процес не тягне. 

Кожному зрозуміло, що вартість книжок у видавця значно нижча, ніж у посередника. Та хоч як це парадоксально, великі бібліотеки змушені здійснювати закупки… всупереч здоровому глузду. Причина до банального проста: вимоги тендерного законодавства.  

Одягнути робу замість ділового костюма закликають українських підлітків Державна служба зайнятості та Міносвіти — учні 7-10 класів цього навчального року безкоштовно отримали «Профорієнтаційний щоденник школяра». Чесно кажучи, розробникам слід подякувати за оригінальність ідеї — на перший погляд звичайний щоденник насправді допомагає зорієнтувати учнів у неосяжному світі професій.  

Неподалік того місця, де  Південний Буг зустрічає Дохну, стоїть велике село Устя. У писемних джерелах  вперше згадується воно в VII столітті. Місцевість тут дуже мальовнича, тихими вечорами з голубими плесами ставків і річок та зеленими луками гомонять сосновий бір і дубовий ліс. Місцева громада вже розробила проект створення туристичного оздоровчого комплексу. Цікаво, а якою відкриється  вона країні і світові?