Нелегальний ігровий бізнес виявився живучішим, ніж здавалося кілька років тому. Причини відомі: надприбутки, що їх отримують підпільні гральні заклади, експлуатуючи чиюсь хворобливу залежність від гри. Тим паче, що крім прибутку від власне гри на автоматах, комп’ютерах або рулетці, фактично кожен такий заклад торгує ще й  кавою, пивом та іншими, міцнішими, напоями. Відвідувачі, які захопилися грою, нерідко «зависають» у ньому на всю ніч. На годинник тут ніхто не дивиться.

Гроші диктують і методи виживання новітніх казино: їхні власники вдаються до різних хитрощів. Приміром,  у Дніпровському районі столиці клуб, що працював у закритому режимі, відчиняв двері тільки тим клієнтам, хто промовляв кодову фразу: мовляв, хочу відвідати туалет. Пароль спрацьовував, охочі потрапляли всередину.

25 березня сторони підписали у Міненерговугілля 15-річну кредитну угоду на 300 мільйонів гривень під реалізацію проекту «Комп лексна (зведена) програма підвищення рівня безпеки енергоблоків атомних електростанцій» (КзППБ). Її засвідчив гарантійною угодою міністр енергетики та вугільної промисловості України Едуард Ставицький. Тобто гроші банк видаватиме під держгарантії. Перші надійдуть уже у цьому році, за домовленістю наступні транші йтимуть 15 років зі ставкою  відсотків ЄБРР — LIBOR у євро (EURIBOR) + 1%. З боку ДП НАЕК «Енергоатом» кредитну угоду підписав виконувач обов’язків президента Віссаріон Кім, з боку банку — директор представництва ЄБРР в Україні Андреа Куусвек.

Ще до снігового «армагедону», з яким у Києві не впоралися й досі, всю зиму середмістя столиці, ніби густою павутиною, обплутане біло-червоними стрічками. Не киянам і тим, хто давно не був у місті, варто пояснити: так у столиці «переймаються» безпекою перехожих. Замість того, щоб скинути з дахів сніг чи збити бурульки, будинки ще після першого снігопаду підперезали стрічками, яких не знімають і досі. Мовляв, якщо тобі на голову щось звалиться, комунальні служби тут ні при чому. Вони ж застерігали, а пішохід проігнорував їхню «турботу»…

Небувалої потужності негода, що звалилася нам, у прямому сенсі, снігом на голову, показала не лише те, як уміють (чи здебільшого не вміють) з нею справлятися, а й подала ідею, якими можуть бути шляхи розв’язання проблем у майбутньому. Зокрема щодо кількості техніки, необхідної для подолання подібних стихійних лих. Ситуативно — буквально на кілька днів — її потрібно надто багато. У Києві, наприклад, 25 березня 4673 одиниці техніки працювали на розчищенні доріг.
Схожі погодні викрутаси і надалі можливі, однак велику кількість технічних засобів в одному місті утримувати було б недоцільно, та її в галузі й немає. 

Тепер цю зупинку громадського транспорту біля будинку 102, що на житловому масиві Перемога-3 в Дніпропетровську, знає вся Україна. 20 березня о 7.45 тут сталася жахлива аварія, через яку загинуло 5 людей (в тому числі дитина) і 5 постраждали. ДТП зафіксував відеореєстратор водія, який виклав резонансні кадри в Інтернет.
Згідно з офіційним повідомленням правоохоронців, сценарій трагічної події був таким: «Набережною Перемоги з боку проспекту Героїв у напрямку вулиці Овражної їхав автомобіль Nissan X Trail, водій якого в районі будинку № 102 під час виконання повороту ліворуч не надав переваги в русі транспортним засобам, унаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем BMW 320, що рухався назустріч.

Снігопад припинився, та наслідки його ще довго відчуватимемо. «Урядовий кур’єр» стежить, як в Україні справляються із ситуацією, що оголила не лише проблеми «поточного моменту». Відлуння докотиться й до літа — станом справ в агропромисловому комплексі. Утім, негода показала й інше: як людяність і безкорисливість «вилущується» з оболонки показної відстороненості й навіть незнайомі прагнуть допомогти тому, хто опинився в біді.  

Дичина нині зустрічається у двох місцях. Перше — це мисливські господарства, де налагоджено надійну охорону від браконьєрів і розведення мисливської фауни. Тільки ж працювати треба. І гроші вкладати. Тому той, хто лінується і жадібний, часто задивляється на друге багате на дичину місце. А це заповідники і національні парки, державні заповідники і державні національні парки.
Закон нині забороняє полювання на цих заповідних територіях. Тому охочі поживитися народними ресурсами прагнуть змінити закони на свою користь. За 2011–2013 роки таких спроб було вже чотири. 

Ми часто користуємося в побуті речами, навіть не здогадуючись про місце їхнього виготовлення. Одяг, постільна білизна, меблі, будівельні матеріали і навіть окремі продукти харчування в нашому домі мають «тюремне» походження. Звичайно, бирки з написом «Made in… в’язниця» на них немає, але придбати їх можна як у звичайних магазинах, так і спеціалізованих торговельних точках. На сьогодні в різних містах відкрито сім таких магазинів, а також 112 столів замовлень, де продається продукція, яку виготовили ті, хто відбуває покарання в місцях позбавлення волі.  

Все пізнається в порівнянні. Мабуть, цей критерій, як ніякий інший, підходить і для оцінки дій перших керівників, які завжди на виду. До них безумовно належать і перші особи, які стоять, так би мовити, за штурвалом столичної влади. Адже киянам є кого і з ким порівнювати, як і ефективність дій того чи іншого градоначальника.

Свого часу київський міський голова Олександр Омельченко збирав  керівників міських служб і всі спільно виїжджали автобусом на інспектування того чи іншого району. Під час поїздки визначали «вузькі місця», на які, до речі, безпомилково вказував міський голова, і приймали оптимальне рішення щодо розв’язання тієї чи іншої проблеми. На привітання одного з журналістів: «Доброго ранку, Сан Санич» ми почули у відповідь: «Сашку, це для тебе ранок, а для мене давно день». Принагідно зауважу, що годинник показував пів на восьму.

Хоч синоптики попереджали про циклон, що насувався з Балкан, для жителів та комунальників багатьох областей рясні снігопади таки стали неприємною несподіванкою. Найбільшого снігового шоку донедавна зазнали західні регіони, а цими днями — столиця й область. З другої половини п’ятниці автотранспортний рух на вулицях Києва, передмістя та області фактично зупинився. Лише у столиці випало 50 мільйонів тонн снігу, чого кияни не бачили майже 100 років.