У десятках країн світу сьогодні відзначається Всесвітній день водних ресурсів, встановлений у 1993 році рішенням Генеральної Асамблеї ООН. Вже тоді розпочалася одна з найбільших криз, яка малопомітно, але неухильно посилюється, — нестача чистої води. Згідно з даними ВООЗ, нині на планеті майже 2 мільярди населення страждає від браку прісної води. Тим більше, що 70% цієї води у світі використовується для потреб сільського господарства.
Здавалося б, води багато: 70% поверхні Землі вкрито нею. Але з близько 1,4 мільярда квадратних кілометрів води, 97,5%, — солона, лише 2,5% всього обсягу припадає на прісні поверхневі води (річки, озера, струмки, болота). І запаси щороку не додаються, а міліють. 

Чи можна пити воду з-під крана? Чи можна купатися в Дністрі, Пруті, Бузі, Дінці? Як працюють водоканали і як це впливає на екологічну ситуацію в різних куточках України? Які найголовніші проблеми Дніпра? На ці та інші запитання відповімо в ході спеціальної акції «УК» «Вода — для всіх», яку започатковуємо сьогодні.

«—Два роки тому ми просто не могли пробити бюрократичну стіну різноманітних погоджень, — розповів директор «Волиньторфу» Іван Киричик. — Тепер ситуація докорінно змінилася. Я переконався, що є розумні люди, яким насправді, а не удавано болить те, що відбувається на нашому підприємстві і якою буде його доля. І передусім хотів би висловити вдячність керівництву виконавчої влади області, посадовцям Кабінету Міністрів, які допомагали нам зберегти підприємство, що вже через три роки залишилося б без сировини. Дай, Боже, їм здоров’я, і ще більше державної мудрості!» — ці слова на сторінках нашого видання побачили світ 23 листопада минулого року.  

Схоже, навесні скресає не лише крига. Так, зі Страсбурга, де цими березневими днями проходить 24-та сесія Конгресу місцевих та регіональних влад, надходять добрі новини, пов’язані з оприлюдненням Національного плану дій щодо найважливіших структурних реформ, передбачених на 2013 рік.
Як відомо, ХІІІ підрозділ цього масштабного документа присвячується  реформі системи публічного управління, а отже, передбачає конкретні кроки щодо реформування місцевого самоврядування та місцевих органів виконавчої влади і територіальної організації влади загалом. Цього давно прагне вітчизняне суспільство, муніципальний загал. Активніших дій з децентралізації управління очікує від нас і європейська спільнота. 

За радянського часу можливість виїзду за кордон найчастіше обмежувалася стажуванням. Коли «залізна завіса» відійшла в минуле, українські оперні співаки з гарними голосами дедалі частіше надають перевагу роботі за кордоном. Починаючи з 1990-х шанувальники оперного мистецтва не бачать на афішах Національної опери України  прізвищ улюблених співаків — Анатолія Кочерги, Вікторії Лук’янець, Ольги Микитенко, Дмитра Попова, Тараса Штонди.

Керівництво театру намагається поліпшити ситуацію. 2006 року головний режисер Національної опери України Анатолій Солов’яненко започаткував проект «На Україну повернусь», у рамках якого щороку до Києва приїжджали українські оперні артисти й співали у гала-концерті. Недавно його проект трансформувався у фестиваль «Українські оперні зірки в світі».

У 21 рік Юрій Березовський із села Товстолуг на Тернопіллі вирішив стати фермером. Пройшов через недовіру чиновників, аграрників, але довів, що вміє по-справжньому господарювати, дбати про розв’язання соціальних проблем не лише рідного села, а й навколишніх населених пунктів, де орендує землі.

Здається, обережні оптимістичні прогнози про початок хоч приблизно продуктивної роботи нашого парламенту починають справджуватися: у понеділок депутати нібито домовилися відновити пленарні засідання.  Звичайно, це ще нічого не означає, бо передовий загін Яценюка—Тягнибока з «примкнувшими», як колись казали, до них «кличківцями», знову заблокує трибуну за найменшої нагоди. Підстави знайдуться, а якщо ні, їх оперативно підшукають здатні виключно до фізичного протистояння ідеологи. Чи не так?
Така логіка політичної, з дозволу сказати, боротьби стала найуживанішою.

Бізнес буває різним. Приміром, у Кам’янці на Черкащині одна занадто підприємлива жінка додумалася до продажу дівчат за кордон. Хто, мовляв, запідозрить щось неладне про містечко в глушині! Тут живуть люди тихі та сумирні. Ось і організувала «шефиня» таку собі злочинну групу, куди за змовою увійшли  ще троє місцевих жителів. Та й розгорнули активну роботу.
Разом з двома спільницями й тепер уже колишнім керівником Кам’янського паспортного відділу УМВС України в Черкаській області налагодила протиправну схему, в якій кожен мав відповідальну ділянку. Приміром, двоє метких помічниць підшукували жінок, які потрапили в скрутне фінансове становище, й переконували їх поїхати начебто на заробітки за кордон. 

«Круглий стіл», організований до Дня соціальної справедливості в єдиному в Україні інформаційно-консультативному пункті для осіб з обмеженими фізичними можливостями, дав змогу фахівцям Житомирського міського та обласного центрів зайнятості зібрати разом усі «зацікавлені сторони» і з’ясувати їхнє ставлення до нововведень у працевлаштуванні інвалідів.  
До 2006 року отримання пенсії автоматично позбавляло людей з особливими потребами права на статус безробітного, навіть коли йшлося про осіб працездатного віку, які могли і прагнули трудитися на користь собі й суспільству. І це при тому, що посильна праця для інваліда — не стільки можливість приробітку, скільки шлях до адаптації в суспільстві та повернення віри у власні сили.

Усім добре відомо, що шахраї, пройдисвіти і шарлатани не гребують будь-якими засобами, щоб надурити занадто довірливих громадян. Однак якщо до свого злочинного промислу долучають малолітніх дітей і ошукують їхніх ровесників, то…

Нещодавно на центральній вулиці Сум до 10-річної школярки підійшла юнка і попросила, щоб вона примирила її з тіткою. Вони в чомусь не порозумілися, і та дуже образилася на племінницю.