Ліфтове господарство Черкас, як і багатьох інших міст України, перебуває, м’яко кажучи, далеко не в найкращій ситуації. Як повідомив директор спеціалізованого ремонтно-будівельного підприємства «Черкасиліфт» Петро Сорокалет, більша частина підйомних механізмів міста уже відпрацювала нормативний термін експлуатації. Та якщо досі ремонти ліфтів багатоповерхівок, окрім тих, що розміщені в кооперативних будинках та будинках, де створені ОСББ, проводили коштом міського бюджету, відтепер мешканці змушені будуть сплачувати з власної кишені 65% вартості ремонту. На останній сесії міської ради, яка затвердила програму соціально-економічного розвитку міста на цей рік, уперше за історію обласного центру впроваджено здійснення поточних і капітальних ремонтів ліфтів і систем диспетчерського зв’язку на умовах співфінансування з жителями міста.  

Початок цьому покладено ще торік, коли чимало куточків міста прикрасили цими чарівними квітами. Нинішньої весни забуяють яскравими килимами пагорб Слави, сквер «Юність», Дахнівка (біля монументу солдатам), частина Митниці (біля «Зірки»), парк Перемоги. Минулої осені висаджено не один десяток тисяч весняних квітів — білих, рожевих, червоних, жовтих, пурпурових…

У Черкасах сьогодні нова фішка: городяни сперечаються про те, як повернути зайво сплачені у попередні роки кошти за комунальні послуги. І хоч міська влада всіляко намагається розхолодити занадто оптимістично налаштованих громадян, повідомляючи, що, мовляв, із цього все одно нічого не вийде, однак чимало є й тих, хто вірить у можливість стягнути через суд із міського бюджету по 700—900 гривень, які в гаманцях зовсім не зайві.
А діло було так. 2008 року міськвиконком ухвалив рішення № 1747, яким встановлювалися нові тарифи на послуги ЖКГ. Жителі міста, які в своїй переважній більшості законослухняні, зрозуміло, сплачували за підвищеним тарифом, який, як з’ясувалося потім, був не обгрунтований. 

Швидка весна в Закарпатті вкотре примусила населення непокоїтися через підвищення рівня води в гірських річках. Цього понеділка він наблизився до максимального рівня, і стан продовжував ускладнюватися через теплу погоду і танення снігів. Але раптово зима знову нагадала про себе. І хоча метеорологи своєчасно попереджали про зміни погоди, такий різкий перехід від весни до зими-хурделиці додав роботи працівникам управління державної служби надзвичайних ситуацій.

Державне підприємство «Водозабір», що на Рівненщині, вже певний час перебуває на межі банкрутства. Колектив потрапив у нетипову ситуацію, коли і продовжувати роботу неможливо, і зупинити її — також.

Суть нашої проблеми полягає в тому, що державне майно цього об’єкта централізованого постачання питної води не підлягає розпродажу, а може лише безперервно використовуватися за цільовим призначенням. Через те, що основні агропромислові споживачі води з різних причин зупинилися та перестали споживати воду і платити за неї, «Водозабір» повністю втратив платоспроможність, не має можливості навіть виплатити своїм працівникам зароблену зарплату. Працює це підприємство (подає воду, хоча має ще багато функцій) з 2009 року за межами правового поля. А з квітня 2010 року ще й залишилося без керівника. Немає можливості виконувати регламентні роботи, існує реальна загроза відключення електроенергії за борги. Працюємо в облозі судових позовів, в стані проголошеної рік тому ліквідації підприємства, яка нічим так і не закінчується.

 З цього приводу, аби врешті хоч якось розв’язати проблему та отримати заборговані нам гроші, зверталися до багатьох інстанцій. Та вже майже три роки питання  так і не вирішується. І не відомо, коли нам виплатять заборговану зарплату та чи виплатять її взагалі.

Підкажіть, де таким, як я, працівникам рівненського «Водозабору» шукати правди і хто нам допоможе?

П. ЗАХАРЧУК,
м. Сарни Рівненської обл.

Нашу родину — мене, мою матір і дочку — після аварії на Чорнобильській АЕС відселили з 10-кілометрової зони. І попри те, що ми втратили рідну домівку і здоров’я, й досі доводиться жити в нелюдських умовах. Хоч коли нас відселяли, обіцяли створити всі належні умови для нормального життя таких, як наша, родин. І що ж маємо нині?

Жити доводиться у невеличкій двокімнатній хрущовці. Вже другий рік у квартирі немає опалення. Взимку дуже холодно, від цього постійно болять голова і горло, терпнуть руки й ноги. У квартирі ходимо у верхньому одязі. Моя мама — людина похилого віку, інвалід, кілька разів падала і травмувалася, бо від холоду втрачала свідомість. До того ж стіни у помешканні вкриті грибком, а ще — протікає дах. І це також дуже негативно відображається на нашому й без того підірваному здоров’ї.

А за втрачене здоров’я нам не виплачують ні копійки. Також одного разу не отримували путівок на оздоровлення.

Моя мама — інвалід по зору, ветеран війни і праці, учасник бойових дій і потерпіла від аварії на Чорнобильській АЕС. А моя дочка в перші дні після аварії перебувала у 3-кілометровій зоні, що істотно підірвало її здоров’я. Але чиновники на це не зважають.

Чи дочекаємося коли-небудь справжньої допомоги від держави?

Г. ЦИМБАЛІСТ,
селище Іршанськ Житомирської обл.

Понад два роки тому після прийняття справ новою командою виконавчої влади на Волині було проголошено програму фінансової підтримки виробників сільгосппродукції. Зокрема селянських родин, які утримують трьох і більше корів.

Нині в регіоні вже склалася чітка тенденція до скорочення кількості великої рогатої худоби у приватних господарствах. І телятам, і коровам дедалі частіше вішали на шию «червону краватку». Бо на український ринок тиснуло ввезене з-за кордону невідомого походження дешеве м’ясо. А ціни на проданий заготівельникам літр молока були значно нижчими, ніж на літр залитої у пет-пляшку води. Не дивно, що з іронічної подачі якогось жартівника оголошену обласною владою фінансову підтримку власників корів почали називати не інакше, ніж «програма «Му-му». З натяком на печальну долю знаменитої дворняжки Муму.

Одна з двох проблем, які здавна підривали авторитет Російської імперії, не зникла й досі на пострадянському просторі. Йдеться про дороги, з якими не склалося ні колись, ні нині. Приміром, Україна цього року зіткнулася зі справжньою дорожньою катастрофою, настання якої пояснюють по-різному. За «круглим столом» в Укравтодорі говорили не лише про сучасний стан доріг, їхній аварійний ремонт, а й про перспективи розвитку галузі в цілому.

Міністерство економічного розвитку і торгівлі України 11 березня цього року зареєструвало скаргу про порушення антисубсидиційного розслідування щодо імпорту в Україну бензинів моторних та дизельного пального походженням з Республіки Білорусь. Вітчизняні нафтопереробні заводи просять зокрема ввести мито в 180,84 долара за тонну білоруських нафтопродуктів строком на 5 років.

Сумчанин Роман К. давно примірявся до покупки нового телевізора. Хотілося, щоб він був і не дуже дорогим, однак відповідав усім запитам і навіть забаганкам… Зрештою, в Інтернеті натрапив на заманливу пропозицію. І розмір діагоналі той, що потрібно, і технічні характеристики, і ціна. Остання — не з маленьких, майже 15 тисяч гривень. Однак, як кажуть у таких випадках, не такі ми багаті, щоб купувати дешеві речі.