ВІЧНІСТЬ

Українські та польські реставратори відновлюють скульптурні й архітектурні пам’ятки на відомому цвинтарі у Львові

У рейтингу популярності щодо відвідувань пам’яток давнього Львова (їх у місті понад 2 тисячі) Личаківський цвинтар не надто поступається архітектурним шедеврам. Третина туристів (понад 300 тисяч) спеціально обирає цей маршрут. І річ не в сентиментах, якими пояснюють особливий інтерес до Личакова польських туристів. Люблять прогулюватися тінистими алеями музею вічності під відкритим небом і львів’яни. І не лише аби вклонитися світлій пам’яті рідних і близьких, відомих краян, а й щоб побачити унікальні родинні склепи та надмогильні пам’ятники, які є справжніми архітектурно-скульптурними шедеврами.

Цвинтар давно став ще одним музеєм за понад два століття його функціонування, а також відображенням етнокультури міста, де впродовж віків витворювали дивовижний мистецький простір, подекуди, як стверджують мистецтвознавці, еклектичний, позаяк кожна нація в увічненні пам’яті предків дотримувалася своїх традицій і звичаїв. Водночас цвинтарні пам’ятки, як і пам’ятки міської архітектури, потребують ретельного догляду, дбайливого ставлення, бо нищать їх і поважний вік, і погодні умови, і людська байдужість. На їх порятунок у міській скарбниці коштів, звісно, немає — викроїти б дещицю на збереження житлового фонду давніх кам’яниць. Тож розраховувати доводиться хіба що на небайдужих меценатів та благодійні фонди.

Сім мільйонів гривень від сусідів

П’ять років сусідня Польща частково фінансує відновлення пам’яток архітектури Львова, які мають спільну українсько-польську історію. За цей час на порятунок таких об’єктів у Львові польський уряд виділив близько 7 мільйонів гривень. До реалізації проекту у рамках програми «Збереження спільної культурної спадщини» залучили реставраторів із Польщі та Львова. Відтоді українські та польські реставратори подарували друге життя двадцяти двом надгробкам на Личаківському цвинтарі. Які саме пам’ятки варто відновити першочергово, вирішує спільна комісія з українських і польських експертів. У виборі об’єктів, звісно, визначальною  є не національна належність. Враховують передовсім мистецьку вартість (архітектурну та історичну), нагальну потребу у відновленні нагробків, а також історичні заслуги колишніх відомих львів’ян перед рідним містом, адже за багатьма з могил нині нікому доглядати — не залишилося рідних.

— Втім, важко однозначно стверджувати (та чи варто?), яка з тих пам’яток лише українська, а яка — польська, — наголосив представник Міністерства культури та національної спадщини Польщі Міхал Міхальський. — Ми хотіли б трактувати історичну спадщину у Львові як спільну українсько-польську, і дуже раді, що знайшли порозуміння і професійних партнерів. Адже Львів — багатокультурне місто, багатонаціональне.

Відновили гробниці та нагробки авторитетних львів’ян, зокрема визначного українського діяча, письменника, священика, одного з авторів альманаху «Русалка Дністровая» Маркіяна Шашкевича, а це робота скульптора з Мюнхена, мистецтвознавця Іларіона Свенціцького, історика Дениса Зубрицького.

Цього року фахівці реставруватимуть п’ять надгробків на Личаківському кладовищі, які восени торік обрала польсько-українська комісія. Це могили людей, які зробили багато для Львова. Реставратори відновлюватимуть нагробки на могилах Марії Понінської, родини Кровчинських, Ярослава Кулачковського, Леона Тварецького та Юзефа Жуховського. На порятунок п’яти унікальних надгробків (один з яких виконаний у стилі рококо) передбачено 950 тисяч гривень.

Позаяк працювати реставраторам доведеться на повітрі, то, за словами польського урядовця, повинні завершити ці роботи до жовтня, доки дозволятимуть погодні умови.

Сучасні матеріали додадуть віку

Першим у списку об’єктів реставрації — надгробок на могилі українського правника і відомого громадського діяча Галичини Ярославова Кулачковського.

— Під час відновлення фахівці застосовуватимуть складні сучасні методи (очищення, заміну старих цементних розчинів мінеральними), які краще триматимуться на камені, тож і служитимуть довше, — розповів польський реставратор Кшиштоф Юркуф. — Очистять бронзові елементи делікатним методом, щоб не пошкодити стару патину, відтак покриють воском для кращого зберігання, демонтують і відреставрують підсвічники біля надгробка.

Найскладніший об’єкт, за який візьмуться польські та українські фахівці, за словами наукового керівника спільного проекту Юрія Островського, — одна із останніх пам'яток стилю рококо на Личаківському цвинтарі — надгробок Марії Анни Понінської, пам’ятка 1778 року. На думку польського реставратора Бартоша Марковського, головним завданням для фахівців буде очищення нашарувань вторинів і відновлення та позолочення плити з чорного мармуру.

Завершальним етапом стане реставрація металевої огорожі біля надгробка родини Кровчинських. До першочергових об’єктів для реставрації в нинішньому році металеву огорожу фахівці зарахували невипадково: за оцінками польських реставраторів, вона — один з кращих зразків металевої пластики на Личаківському цвинтарі, а відновлення самого надгробка проводитимуть наступного року. Проте із завершенням робіт не завершується сам проект — Польща, зазначив Міхал Міхальський, і надалі підтримуватиме його, оскільки йдеться про збереження спільної культурної спадщини двох народів.

Важливий цей проект ще й тим, що, працюючи в одній команді, львівські реставратори опановують непросту науку відновлення складних архітектурних об’єктів, каже реставратор зі Львова Тарас Олещук, який п’ять років співпрацює в українсько-польському проекті збереження спільної історичної спадщини. «За цей час набув найціннішого — досвіду, — наголошує львівський реставратор, — зокрема і роботи у складі фахової команди реставраторів, а поляки зуміли створити свою реставраційну науку. Колеги, з якими співпрацюємо, раніше працювали у Єгипті, Бразилії, могли доторкнутися до світових пам’яток. Є речі, яких ми навчаємося в них, а дечого — вони в нас. А такому колективу під силу рятувати серйозні об’єкти, які мають скульптурну і архітектурну пластику».