Суспільство

  • Любомира КОВАЛЬ

    Куди там Суворову…

    Оце зима видалася цього сезону, справжня, класична: багато снігу, морозець. Дітлашня у дворі мого будинку використовує її на повну. Із пагорба на санчатах і лижах катається. А ближче до музичної школи зробили ковзанку. Тож веселий дитячий лемент чути звідти до пізнього вечора.
    А ось уранці… Такий самий гучний крик і зойки, але вже дорослих, лунають майже з усіх тротуарів, особливо з тих, що закінчуються перехрестями. Причина банальна: снігу в нашому районі майже не чистять. Від зупинки транспорту метрів на 50 поодкидали — на тому й усе. А як далі людям до будинків діставатися — чомусь місцевих комунальників не турбує зовсім. 

  • Наталія ДОЛИНА

    Небезпечні танці на льоду

    До каверзних сюрпризів погоди пристосуватися важко: стовпчик термометра то стрибає вгору, то стрімко падає вниз. Сьогодні 0 градусів, а завтра -10, що зазвичай призводить до ожеледиці. Як наслідок, у травмпунктах зростають черги.
    Упіймати лікаря-травматолога для інтерв’ю майже неможливо. Завідувач відділення Бориспільської центральної районної лікарні Віталій Венгрин відмахнувся від мене, як від настирливої мухи.

  • Віктор ВИШНЕВСЬКИЙ

    Рік Дракона приніс десятки температурних рекордів

    Відомо, що в спорті рекорди фіксуються досить рідко. Але цього не скажеш про кліматичні рекорди. Лише в одному Києві минулого року, за даними Центральної геофізичної обсерваторії, зафіксовано 34 температурних рекорди. Окрім того, були й інші, зокрема висоти снігового покриву. Так, 3 лютого температура повітря вперше з 1881 р. опустилася до мінус 26,8оС. До слова, це значення виявилося найнижчим для всього 2012 року.
    Через півтора місяця зафіксовано зовсім інший рекорд: 18 березня температура сягнула літнього значення 20,8оС. Наприкінці квітня, точніше — в останній день цього місяця, зафіксовано 30,2о С. 

  • Віктор ШПАК

    Дрезденські скарби письменника Волинського

    Навіть далеким від мистецтва людям хоч щось говорять імена Рембрандта, Рафаеля, Рубенса, чиї картини є гордістю і окрасою знаменитої колекції Дрезденської картинної галереї. Значно менше відоме ім’я нашого земляка, завдяки самовідданості, розуму і, не побоїмось цього слова, героїзму якого безцінні музейні скарби не потрапили до розряду навіки втрачених. Тим часом у «Записках командуючого фронтом» маршал Іван Конєв чесно визнає, що ці шедеври врятовано завдяки «великому ентузіазму офіцера трофейної бригади за посадою і художника за освітою Л. Н. Рабиновича». Отож чи не дивно, що тривалий час його ім’я залишалось фактично напівзабутим як в СРСР, так і на Заході, де єврейське походження рятівника безцінних картин аж ніяк не було ганджем?  

  • Наталя ЗВОРИГІНА

    Кращим колядникам — «Урядовий кур’єр» у нагороду

    Сотні жителів міста відгукнулися на запрошення ініціаторів флеш мобу з відродження народних традицій і впродовж Різдвяних свят щодня збиралися на головній площі міста біля центральної ялинки, щоб разом вивчити та заспівати вітальні співанки. Одним з організаторів цього громадського руху став корпункт «Урядового кур’єра» в Запорізькій області. 
    Напередодні Новорічних свят авторка цих рядків разом із своїми подругами — колегами з місцевих видань Іриною Єгоровою та Оленою Піддубню ініціювали перед Запорізьким міським головою Олександром Сіном встановлення біля центральної ялинки Різдвяного вертепу. 

  • Олександр ВЕРТІЛЬ

    Основний інстинкт. Тваринний?

    Днями Сумщину облетіла новина, яка за рівнем жахливості і печерного дикунства не поступається найкривавішим західним «бойовикам». В одному із сіл Липоводолинського району троє молодиків віком від 15 до 17 років розважалися тим, що… футболили кошеня, яке випадково забрело на подвір’я. За кілька хвилин розвага набридла юним бузувірам, і один з них, ухопивши сокиру (в кого слабкі нерви — утримайтесь від читання, решта — наберіться духу!), відтяв тваринці голову. А затим ухопив її і зробив чергову «подачу» своїм напарникам. Останні підіграли у цьому кривавому поєдинку, буцаючи страшний «м’яч».

  • Любомира КОВАЛЬ

    Чому перевізники відмовляють пільговикам?

    Я інвалід ІІ групи. За законом маю право на безкоштовний проїзд усіма видами транспорту, крім таксі. Але водії у приміських маршрутках зазвичай «грають у лічилки» — тільки два пільговика на маршрут. А іншим що, їхати не треба? Начебто живемо в одній країні, то чому в приватних перевізників власні закони?

    А ще у мене — багатодітна родина, але й тут водії завжди не задоволені та із претензіями. Такої категорії як «багатодітні» у їхніх правилах зовсім немає.

    Хочу дізнатися, коли всі перевізники почнуть користуватися одними державними законами і поважатимуть права як інвалідів, так і багатодітних родин? 

  • Любомира КОВАЛЬ

    Як отримати довідки з колишньої роботи?

    Працюю трактористом. Рік тому досяг пенсійного віку для такої категорії працівників — 55 років. Зібрав безліч необхідних довідок, витратив на це півроку. І спробував оформити пільгову пенсію.

    Проте у відділенні ПФ нашого району, куди подав документи, мені сказали, що потрібно надати наряди і путьові листи на виконані роботи. Але ж де нині маю їх узяти?

    Я працював трактористом у 1980-ті роки в Росії і КСП «Колос» Краснодонського району в 1990-ті. І коли звернувся до керівництва тих сільськогосподарських підрозділів, мені відмовили. Відповіли, що наряди і путьові листи зберігали тільки три роки.

    Що мені робити?

  • Любомира КОВАЛЬ

    Чи треба ділитися спадщиною?

    Після смерті моєї матері я подала заяву на отримання спадщини. Вона має належати мені одноосібно, адже брат і сестра померли ще до смерті мами. До спадщини належить житловий будинок у Миколаївській області.

    Аж ось я дізналася, що у місцевій нотаріальній конторі, де видавали свідоцтво на право спадщини мені, таке саме — на володіння половиною будинку — видали моїй племінниці, доньці покійної сестри.

    Хочу дізнатися, чи мала нотаріус право ділити будинок навпіл, адже онука — то вже спадкоємець іншої черги.

    Л. ЧЕРНЯВСЬКА,
    селище Врадіївка Миколаївської обл. 

  • Микола ПЕТРУШЕНКО

    Не та тепер музика звучить

    Тини — тинища. Брами — брамища. Над ними однакові круки — камери спостереження. Тож і почувається не як у курортному селищі, а ніби на підході до в’язниці. А у рваних проміжках — руїни колишніх оздоровниць. Тут інша аналогія — з Чорнобильською зоною, де побували мародери. Все це підперезане охайним колись тротуаром. Тепер він ніби зіщулився від сорому під вантажем бур’янів і сміття (ось так: за огорожею для себе лоск, а все, що не захоплено і не охоплено, нехай громада прибирає). За кілька метрів до Будинку творчості композиторів, що у Ворзелі Київської області, тротуар обривається — чи то нові господарі розібрали, чи свого часу його не добудували.