Як відомо, український ОПК лише після кількох років війни на сході зміг позбутися залежності від комплектуючих виробництва країни-агресора. Нині ж Ліга оборонних підприємств України, об’єднавши 40 приватних виробників, поставила за мету в спільному діалозі з державними виробниками техніки й зброї знайти шляхи, які посприяли б переозброєнню українського війська. 

Справедливо і символічно, що український прапор над приміщенням міської ради Краматорська 5 липня 2014 року підняли бійці, які вийшли із заблокованого проросійськими незаконними збройними формуваннями тутешнього аеродрому. А понад півтора місяця їхні позиції обстрілювали з усіх видів зброї й безуспішно штурмували переважні сили місцевих «ополченців» і російських кадрових «відпускників» і найманців. Група десантників і бійців спецпідрозділів, першою діставшись до центральної частини Краматорська, насамперед розмінувала міськраду й інші приміщення. Потім, згадують вони, взялися випускати з підвалів уцілілих бранців і заручників руского міра. Картина була приголомшливою навіть для бувалих у бувальцях військових: ще молоді люди виходили із страшного підземелля геть сивими. 

З початку проведення Антитерористичної операції на сході України військові медики самовіддано й інколи з ризиком для власного життя надавали допомогу пораненим військовослужбовцям. Під час виконання обов’язку загинули 38 військових медиків, понад 200 зазнали поранення. 

Незвично і безглуздо звучать слова «особливості війни», та попри весь цинізм, вони існують. У 2014 році, як кажуть, збій у системі відбувся в українців заходу і сходу, півдня й півночі — найближчий сусід зазіхнув на територіальну цілісність мирної України, старався посіяти ворожнечу між українцями всередині держави. Згодом політологи, військові, дипломати, аналізуючи події, підібрали йому визначення: гібридна війна. Особливість її — втягування у різний спосіб у конфлікт мирного населення, застосування інформаційно-ідеологічного важеля. 

ГО «Юридична Сотня» оновила Пам'ятку учасникам АТО. 

Три роки триває війна на сході країни, і щоразу ворог проявляє себе по-новому. Недаремно ж класифікується вона як гібридна. Тому пильність потрібна скрізь, наголошують фахівці у сфері захисту. Про це йшлося під час прес-конференції «Оборонно-промисловий комплекс України: як прикрити об’єкти від диверсійного проникнення». 

Наполеон колись сказав: держава, яка не хоче годувати власну армію, з часом буде змушена годувати чужу. Проте розуміти цей вислів слід не лише у вузькому сенсі  щодо їжі, а й ширше. Тож національне військо, тобто збройні сили країни, мають одержувати підтримку й допомогу не лише від високих військових чинів, а й від держави і всього суспільства. А це належне матеріально-технічне забезпечення, зброя, сучасна військова техніка, новітні технологічні розробки тощо. Тобто усе найсучасніше і найкраще, що є в державі. 

У Києві між ДК «Укроборонпром» і ГО «Ліга оборонних підприємств України», яка об’єднує вітчизняні приватні оборонні підприємства, підписано Меморандум про співробітництво й партнерство. Цей документ засвідчив об’єднання зусиль державних структур і приватного бізнесу. Навколо оборонного хабу згуртувалися найкращі перевірені виробництва, науковці та інвестиції. За словами генерального директора концерну «Укроборонпром» Романа Романова, документ засвідчив початок нової історії кооперації найпотужніших державного та приватного об’єднань вітчизняного ОПК, а також усіх підприємств, що співпрацювали з Укроборонпромом до цього. 

У переддень Великодня у Київському військовому ліцеї імені Івана Богуна по-особливому метушливо і гамірно. Відчуваються піднесений настрій і збудженість. Ліцеїсти готуються до від’їзду по домівках. На честь великого православного свята тут оголошено вихідні. З огляду на це викладачі поблажливіші до учнів, розуміють, наскільки важливе для них побачення з близькими. Справді, для багатьох хлопців це надважливе свято. Вони радіють, що вже не треба критися з віросповіданням, з бажанням молитися і відвідувати церкву, тож і святкувати найбільші релігійні свята. 

— Селище Водяне нас зустріло «Градами», — згадує перший фронтовий день санітар солдат Віктор Богдашевський зі складу медичної роти однієї з механізованих бригад. — Ми тоді півдня просиділи у бліндажі, вслухаючись у радіоефір, але, на щастя, обійшлося без поранених і втрат.