ПІДОЗРА

В Інтернеті з’явився ролик, який дає підстави звинувачувати спецназівців у тому, що вони не взяли у полон готового здатися кілера

Одеська війна — так часто називають у пресі гучну операцію зі знешкодження кілерів — обростає новими подробицями та свідченнями, котрі можуть зробити й без того скандальну справу ще більш скандальною. У мережі Інтернет, зокрема на сайтах інформаційних агенцій, з’явилося аматорське відео про загибель лідера злочинного угруповання, найманого вбивці Аслана Дикаєва. Із запису випливає, що кілера застрелили, попри те, що він був готовий здатися. Цей скандальний ролик нібито знімали з вікон одного із гуртожитків Одеської національної юракадемії. Автор відео наразі не відомий.

Керівництво УМВС вважає ролик недостовірним і заявляє, що ніхто не мав змоги зняти відео зі спробою прориву бандита із готелю. Правоохоронці наполягають на тому, що злочинець стріляв до останнього і не робив жодних спроб здатися.

Анонімні очевидці із числа студентів кажуть, що кілер усе ж  таки пробував здатися, але його, вже пораненого і беззбройного, прикінчили снайпери.

Правоохоронці такі свідчення вважають непереконливими. «Хтось бачив, як бандит, втікаючи, піднімав руки, кричав про порятунок. 

«Хтось бачив, як бандит, втікаючи, піднімав руки, кричав про порятунок. Хтось. Хто — не відомо. — аналізує ситуацію міністр внутрішніх справ Анатолій Могильов. - Покажіть мені цю людину, нехай вона дасть свідчення. Я гарантую, що цілий взвод її буде охороняти, щоб вона не постраждала».

Тим часом скандальний ролик зробив надзвичайно актуальною версію, що виголошувалася ще до його публікації в Інтернеті — мовляв, спецназівці не брали злочинців живими, оскільки міліцейське керівництво боялося, що на допитах кілери розкриють якісь таємниці.

Власне, мотивів для того, аби не брати злочинців живими, простежується кілька.

Карати не можна милувати

Крім наміру приховати якісь таємниці, вигідною для правоохоронців смерть злочинців могла бути в тому сенсі, що тепер на них можна було «повісити» нерозкриті важкі злочини.

Наскільки відповідають істині такі трактовки, —може показати слідство. Як повідомлялося, право?охоронці затримали ще п’ятьох членів бандугруповання. За логікою, ці злочинці мали б володіти бодай якоюсь інформацією про те, з ким мали справу і чиї замовлення виконували кілери, як і про те, до яких убивств вони не причетні.

Ще один мотив для того, аби не брати ворога в полон, — помста. Це протизаконно, але по-людськи зрозуміло. За день до штурму злочинці вбили двох міліціонерів, і цілком природно, що спецназівці не надто прагнули зберегти життя ворогові, зокрема враховуючи на те, що в країні немає смертної кари. В суто моральному плані такий мотив виправдовується більшістю одеситів, навіть незважаючи на те, що загибель кілерів явно суперечить інтере?сам слідства. Поодинокі спроби пожаліти кілера чи звинуватити спецназівців у безчесті і немилосердності наражаються на шквал обурення на одеських форумах — надто вже малопривабливі персонажі були вбиті.

Безпека чи переляк?

Ще один мотив для розстрілу — обережність (у версії недоброзичливців — переляк). Боятися таки напевне було чого. На дорозі кілера, що пробував прорватися через міліцейські кордони, був той самий студентський гуртожиток, з якого нібито велася зйомка останніх секунд життя найманого вбивці.

Спецназівці на той час уже дорого заплатили за інформацію про те, що у злочинців є гранати. Перспектива підірватися при спробі взяти кілера живцем навряд чи когось приваблювала.

На користь останнього мотиву свідчить і той момент в інтерв’ю студента одному з одеських інформагентств, де він говорить, що довкола вбитого злочинця «довго ходив міліціонер і чіпляв тіло мотузкою». Інакше кажучи, шукав вибуховий пристрій.

Власне, тільки ця, остання, версія, з якої випливає, що арешт був надто ризикованим, аби повірити на слово пораненому злочинцю, є «чистою» з точки зору закону. Злочинця добили не для того, щоб приховати якусь інформацію чи через помсту, а через те, що ризик при його арешті був надто високим. Та й взагалі не факт, що злочинець пробував здатися. Адже є лише анонімні свідчення.

Що ж до відеоролика, то можна зауважити його невисоку якість — схоже, що знімали камерою мобільного телефона. Синхронність звуку та зображення, тим більше артикуляційну — простежити не можливо. Тож переозвучити вихідне зображення було б нескладно. Втім, конкретні причини, з яких міліцейське керівництво вважає ролик недостовірним, так і не були названі. Якщо тут цілковита інсценізація — то це швидше за все могла б легко з’ясувати експертиза. Якщо це перемонтоване відео, котре справді знімалося на місці подій, то тоді не відповідає дійсності заява обласного керівництва МВС про те, що «ніхто не міг зняти відео зі сценою спроби прориву бандита із готелю». Роз’яснення з цього приводу ми намагалися отримати в обласному УМВС кілька днів, проте безрезультатно. Отже можемо припустити, що міліцейському керівництву або є що приховувати, або воно просто не готове дати відповідь на чималу кількість питань, що їх залишила по собі одеська війна.