ПЕРЕВЕЗЕННЯ

У конфлікті інтересів автостанції та перевізника крайньою є людина з квитком

За СРСР, будучи студентом, я добирався на навчання тим транспортом, який «клював» перший. Виходив на трасу і, немов закидаючи вудочку, піднімав табличку з написом «Київ». Можливість заробити приваблювала водіїв легковиків, а «далекобійники» охоче брали ще і як співрозмовника в дорозі.  Я мав зиск. Бо в автобусі, як правило, треба було стояти, а водій часто в салон набивав людей, мов оселедців у діжку. Пасажири мусили терпіти: автобусів було менше від потреби, а їхати кожному треба. Сьогодні на автошляхах ситуація інша. Фури і легковики тепер майже не звертають уваги на людину з піднятою рукою. Зате помітно більше стало пасажирських перевізників. На маршрутах є комфортабельні  і дорожчі, дешевші і старенькі, швидкі з тісними коліньми «буси», які «читають» сидінням кожну ямку.  Можна вибрати і по кишені, і до часу. Та чи змінилося ставлення до пасажира?

З квитком... в автобус не впускають

На автостанції міста Гайсин люди вишикувалися біля відповідної платформи ще за кілька хвилин до прибуття автобуса «Теплик — Вінниця». Метушня  мені видалася зайвою. Кожен тримав у руках квиток. А це ж  — своєрідний «паспорт»! Утім, місцеві знали, що роблять. Подавши автобус, водій не відразу пішов у диспетчерську, щоб передати дорожній лист, поінформувати про кількість вільних місць та зробити відмітку у дорожньому листі, як це передбачено «Типовим технологічним процесом надання послуг пасажирських автостанцій та автовокзалів». Він відкрив лише одні двері і біля них рішуче став. По фронту на нього гаряче дихали охочі зайти на чолі з учасником бойових дій, а з тилу в цей час з салону виходили прибулі. І тим, і тим — незручно. Він почав впускати з квитками з місцем, придбаними попередньо. Пасажири з квитками «на вільне місце» зрозуміли, що можуть залишитися за «бортом», і ряди ущільнили. «З місцем» змушені були пробиратися через речі інших. Протиснулися до салону і кілька з квитком «на вільне місце». А решта з таким самим  «паспортом», у тому числі й ветеран, залишилися на платформі. Нерви оголилися. Але тут «втішне» слово сказала перонний контролер, яка весь час спокійно стояла біля автобуса: «Усі поїдете. Іншим автобусом». Після цієї «європейської» посадки водій пішов у диспетчерську, а ветеран, якого відтиснули, у салон не потрапив.

«На міжміських маршрутах за перевезення пільгових категорій держава не відшкодовує», — зазначив керівник Вінницького обласного підприємства автобусних станцій Сергій Роман та визнав, що проблема є. Тобто учасникові бойових дій держава надала право безкоштовного проїзду, одначе фінансово це не підкріпила. Кажуть, що складно визначити механізм відшкодування. Зі слів начальника територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в області Анатолія Ратовського, найвдалішою формою була б адресна допомога пільговикам. Як, наприклад, у Росії. Та для цього треба відповідне рішення Верховної Ради,  а також — кошти у держбюджеті.

На транзитних автостанціях завжди черги. Фото Олександра ЛЕПЕТУХИ

«Прив’язали» пасажира до АС

Зі слів керівника автостанції Акуліни Манченко, на кожний маршрут каса продає квитки на вільне місце, не чекаючи прибуття автобуса. «Якщо є вільні місця, садимо у цей. Немає — то садимо у другий», — сказала вона. Тобто ідеться про системний підхід. С. Роман зазначив, що,  згідно з буквою закону, АС має продавати квитки лише після прибуття автобуса. Водночас він акцентує увагу на тому, що транзитні автобуси замало часу стоять, і лише кілька чоловік зможуть придбати квитки у касі, а решта піде до водія і він їх візьме без квитків, страховки і станційного збору. «А як вижити автостанції? Так, вона порушує, але тоді пасажири не бігають від автобуса до автобуса. Це необхідність «прив’язати» пасажира до АС, — каже С.Роман і додає: — Звісно, те погано, що була тиснява при посадці. І як би це зробити, щоб хто першим купив квиток, той і першим сідав?»

Та чи там він думкою копає?

Гайсин стоїть на жвавій дорозі з Умані на Вінницю. Автостанція з міжміських перевезень працює у транзитному режимі. Зважаючи на це, пасажири просять квиток на найближчий рейс. Частина з квитками, які очікували на рейс «Теплик — Вінниця» з часом відправлення о 13 год 08 хв, з подивом бачили, що спочатку до Вінниці вирушив один автобус, де були вільні місця, а о 12:25 прибув ще один — «Ялта — Чернівці». Його водій  марно гукав охочих їхати. По перону пішов говір, мовляв, місця є, але на нього не давали. Він відправився з 15-ма вільними місцями. А.Манченко рішуче відкинула припущення щодо надання переваги певному перевізнику. «На чернівецький людей не було, тому каса і не продавала на нього», — запевнила вона. Цікаво: а чому в касі «на найближчий» давали на той, що відправляється значно пізніше? «На який мені люди казали, на той я і давала», — сказала касир Варвара Коваль. Виходить, бачили очі, що купували...

З Теплика до Гайсина 40 км, і на цій ділянці  автобус, про який ішлося, має п’ять передбачених зупинок. Тож скільки, зрештою, буде в його салоні вільних місць, АС не відомо. С. Роман зауважив, що водії ідуть на порушення та підбирають людей у невстановлених місцях. Цим вони забирають пасажира у приміського перевізника (маршрути розробляються з врахуванням потенційних пасажирів)  та вносять невизначеність щодо наявності місць.  Власне, інформація, яку передає одна автостанція іншій після того, як водій забрав  у диспетчера маршрутний лист, теж може не бути достовірною. Річ у тім, що протягом 3 хвилин до відправлення з АС водію дозволяється продавати квитки в автобусі. До того ж  ціна квитка на однакову відстань в автобусах, які працюють на міжміських внутрішньообласних маршрутах, відрізняється від тих, які ходять між областями. Тобто пасажира з квитком за браком місць в одному автобусі можна посадити лише у рівнозначний за вартістю проїзду. В іншому разі, зі слів С. Романа, квиток треба здавати, а транзитні автобуси замало часу стоять, аби каса навіть продала квитки. Чи не тому по АС не було оголошення, що з квитками на теплицький можуть сісти на чернівецький, який прибуває у Вінницю на «Західний» автовокзал. А крайнім є пасажир, якого ставлять у непередбачувані умови.

КОМПЕТЕНТНО

                                   
Анатолій РАТОВСЬКИЙ,
начальник територіального управління 
головної державної інспекції на автомобільному
транспорті у Вінницькій області:

— Автостанції в своїй роботі користуються «Правилами надання послуг пасажирського автомобільного транспорту» та «Законом про автомобільний транспорт». АС не підконтрольні нашій інспекції. Автобус має подаватися на платформу не менше ніж за 10 хвилин до відправлення. Продаж квитків припиняється за 3 хв. до відправлення. Наявність квитка дає право посадки на відповідний рейс. Конкуренція між перевізниками велика, однак вони працюють не в рівних умовах. Фізичним особам (сплачують єдиний податок) навіть за 50% завантаженості вигідно. А на загальній формі оподаткування (юридична особа) працюють зі збитками, бо у 5-7 разів більше сплачують податків. Тому автобусні парки в районах розвалюються. Потрібна така структура оподаткування, щоби перевізники об’єднувалися у підприємства. Це зменшить аварійність і підвищить безпеку перевезень.