Смілянська медсанчастина №14 — заклад на Черкащині відомий. Свого часу тут лікували тільки залізничників, потім — широке коло не лише жителів Смілянського району, а й сусіднього Кам’янського. Недавно керівництво держави, здавалося б, знайшло найоптимальніше призначення для цього закладу: згідно з директивними документами, медсанчастина мала стати Національним центром реабілітації інвалідів-учасників АТО (одним із п’яти у країні). Але й досі цього не сталося, а медсанчастина не працює. Чому?

Віз і нині там

1 серпня Президент України Петро Порошенко підписав Закон «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2017 рік». У ньому йдеться: «Міністерству охорони здоров’я України у місячний строк забезпечити створення та функціонування Націо­нального центру реабілітації інвалідів-учасників Антитерористичної операції (м. Сміла Черкаської області) як окремої юридичної особи або як структурного підрозділу іншого загальнодержавного закладу відповідного профілю на основі Державного закладу «Спеціалізована медико-санітарна частина № 14» Міністерства охорони здоров’я України». Однак минув уже не місяць, а два, повернуло на третій. Та віз, як мовиться, і нині там.

Медсанчастина №14 й досі шукає місце під сонцем. Та поки що знаходить його лише за круглими столами, де активісти з чиновниками ламають списи щодо джерел фінансування і переліку послуг, у кабінетах профільного міністерства, де представники закладу — часті гості. Навіть у судових залах.

Ситуацію погодився прокоментувати начальник відділу охорони здоров’я виконавчого комітету Смілянської міської ради Микола Стуженко:

— Медичний заклад не працює, люди зарплату не отримують, комунальні борги зростають. Юридично це не проблема міської ради та відділу охорони здоров’я, це проблема Міністерства охорони здоров’я. Ми намагаємося допомогти медикам. Але все, що можемо зробити, — це рекомендувати, радити, звертатися в МОЗ, — розповів чиновник журналістам. — Але зараз із міністерством дуже важко працювати, там слухати нас не хочуть. Уже минули всі строки, передбачені відповідним законом України про створення Центру реабілітації для воїнів АТО на базі МСЧ №14. Але на сьогодні в цьому напрямі не працюють ані МОЗ, ані сама МСЧ №14. Вони ніяк не можуть порозумітися. А тим часом борговий зашморг дедалі тугіший.

Лікарня розбрату

Проблему зарплатних боргів працівникам закладу цього тижня обговорювали учасники тимчасової комісії на засіданні в облдержадміністрації. До складу комісії входять представники департаменту соціального захисту населення, Пенсійного фонду, головного управління ДФС, управління Північного офісу Держаудитслужби, управління Держпраці та інших підрозділів.

— Ситуація, що склалася з державним закладом «Спеціалізована медико-санітарна частина №14» у місті Сміла, потребує серйозної уваги, — наголосив заступник голови комісії, директор департаменту соціального захисту населення Руслан Чикало. — За останніми даними, борг із зарплати її працівникам становить більш як 3,2 мільйона гривень. Ситуацію погіршує ще й те, що цей державний заклад Міністерство охорони здоров’я не внесло до мережі фінансування закладів охорони здоров’я міста на 2017 рік.

Має медсанчастина й борги за комунальні послуги. Тут замість централізованого електропостачання працюють електрогенератори, а реактиви лікарі іноді зберігають удома в холодильниках. До останнього часу в поліклініці медсанчастини вели прийом уролог, терапевт, стоматолог і дерматолог, працювала лабораторія. Мабуть, проблемним стане функціонування закладу в опалювальний період.

Звідки ж чекати попутного вітру? На нещодавньому круглому столі, де обговорювали долю лікарні, депутат смілянської міськ­ради Костянтин Синьогуб зазначив, що є зацікавленість лікарнею в кабінетах Укрзалізниці, точніше, філії «Центр охорони здоров’я» транспортного монополіста. За словами депутата, тут щороку могли б оздоровлюватися до 40 тисяч працівників Укрзалізниці.

У соцмережі представники медсанчастини поширили новину про погодження проекту розпорядження Кабміну, згідно з яким з держбюджету мають спрямувати кошти на погашення заборгованості із зарплати медикам. А доки лікарі чекають коштів, заклад далі дрейфує хвилями моря непорозумінь між профільним міністерством, Смілянською міською радою та Укр­залізницею. Цей трикутник стає дедалі більше схожим на Бермудський, з якого, як відомо, вдається вибратися далеко не всім.