Забезпечення санітарно-епідеміологічного благополуччя населення завжди було пріоритетним напрямом державної політики. 1994 року було ухвалено закон України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення». Згідно з цим документом було удосконалено законодавчу базу, розроблено наукові підходи й створено умови для нормальної роботи служби і санітарних лікарів, щоб вони ні в чому не залежали від місцевої влади. Санепідустанови перевели з місцевого на державне фінансування.
Чиновникам на місцях це не сподобалося, вони хотіли, щоб санітарний лікар виконував те, що вони йому скажуть, а не діяв в інтересах безпеки людей і дотримання санітарних норм і правил. Тому чинили різні перешкоди під час реорганізації. Про це свідчить такий факт.
Кабінет Міністрів України видав розпорядження від 28.07.2004 р. за № 520-р «Про передачу цілісних майнових комплексів санітарно-епідеміологічних станцій із спільної власності територіальних громад областей та комунальної власності громади м. Севастополя у державну власність», де чітко зазначено, що на баланс держави мають передати 31 санепідустанову нашої області, включаючи Полтавську міську санепідстанцію. Полтавська обласна рада на своїй сесії 23.03.2005 року це рішення підтримала. Було створено авторитетні комісії, які передали заклади державної санепідслужби Полтавщини під управління МОЗ України. Проте виконком Полтавської міської ради, мабуть, не міг змиритися, що головний санітарний лікар міста стане незалежним у своїй діяльності. Тому під час проходження процедур передачі майнових комплексів залюбки передав у державну власність Полтавську міську дезінфекційну станцію, а міську санепідстанцію довго не хотів віддавати.
Про дезстанцію, що розташовується на вулиці Ватутіна, 35-а, хочеться сказати окремо. Міськвиконком понад два десятиліття тому вирішив побудувати квартальну котельню на її території, ліквідувавши лабораторію та частину інших приміщень, і як компенсацію побудувати нову дезстанцію з лабораторією. У проєкт вклали великі кошти, але все пішло за вітром. У квартальній котельні навіть уже було змонтовано обладнання, а в приміщенні недобудованої дезстанції проводили внутрішні роботи. Проте їх так і не добудували за багато років. Зараз це прихисток для безхатченків, де панує антисанітарія. І це в Полтаві, біля обласних шкірно-венерологічного диспансеру та лабораторного центру МОЗ України.
Щодо міської санепідстанції, вона раніше перебувала у власності місцевої громади, а її структурні підрозділи розташовувалися в різних приміщеннях. Але під час цих пертурбацій міську санепідстанцію переселили в орендоване приміщення дитячого садочка, яке перед тим багато років пустувало. Останніми роками, коли розпочалася руйнація державної санепідслужби, місцева влада вирішила забрати це приміщення й не продовжувати оренду, мотивуючи тим, що вони планують там відкрити дитячий садочок. Ідея непогана. Нехай відкривають дитячий садочок, але терміново приготують інше приміщення та все необхідне для функціонування лабораторного підрозділу для біобезпеки міста та району, яке має бути власністю цієї структури МОЗ України. Нехай міська влада не забуває про спільну відповідальність, згідно з чинним законодавством України, за санітарно-епідеміологічне благополуччя населення, профілактичну галузь охорони здоров’я та біобезпеку нації. Коронавірус про це нагадав і постукав у двері керманичів держави та всіх причетних інституцій. Може, хоч він, нарешті, допоможе виправити допущені колишніми працівниками міськвиконкому помилки.
До речі, Президент України Володимир Зеленський указом № 87/220 доручив реанімувати систему протиепідемічного захисту, крім того РНБО рекомендувало Міністерству охорони здоров’я України відновити роботу санітарно-епідеміологічної служби.
Нині на Полтавщині протиепідемічний захист виконують тільки фахівці лабораторного центру та його структурних підрозділів. У Полтаві такі функції покладено на Полтавський міськрайонний відокремлений підрозділ лабораторних досліджень, розташований на вулиці Івана Мазепи, 57. Договір оренди приміщення за цією адресою закінчився ще 30 квітня поточного року, а альтернативне приміщення для розташування підрозділу нам не надали. На звернення керівництва обласного лабораторного центру до міськвиконкому, в умовах пандемії коронавірусу, отримали лише відписки від управління майном комунальної власності міста та управління освіти, які свідчать, що міська влада не турбується про профілактичну галузь охорони здоров’я та не дбає про її майбутнє.
Невідомо, що буде завтра, які нові віруси можуть напасти на світ і Україну. У цих умовах надзвичайно важливо, щоб у Полтавському міськвиконкомі розібралися із бюрократизмом. Та пояснили, де поділися приміщення колишньої міської санепідстанції. Повторюся, профілактика інфекційних хвороб залишається вкрай актуальною, має постійно розвиватися. У державі, кожному регіоні повинна діяти чітка система профілактичного напряму охорони здоров’я для забезпечення санітарно-епідеміологічного благополуччя населення. Чи впорається з цим завданням наш обласний лабораторний центр та місто Полтава без такої системи і зазначеного міського підрозділу, без підтримки міської влади? Гадаю, ні.
Людство нині зосереджене на протидії коронавірусу. Проте не забуваймо й про туберкульоз, СНІД, вірусний гепатит, гострі кишкові захворювання та харчові отруєння. Про холеру, яку щорічно реєструють у різних країнах, а також періодично і в Україні. Тільки за період із 1970 по 1977 роки було зареєстровано вісім її спалахів у Донецькій, Запорізькій, Одеській, Херсонській, Черкаській областях та Криму. У 1991 році — спалах в Одеській, Миколаївській, Херсонській областях, 1994 році — Криму, Миколаївській, Херсонській, Дніпропетровській, Донецькій, Одеській, у 1995 році — Миколаївській, Одеській, Херсонській областях. Під час холери в Україні у 1994—1995 роках було зареєстровано 1370 захворювань і виявлено 999 вібріоносіїв цієї особливо небезпечної інфекції. Вібріони холери виявлялися з об’єктів навколишнього середовища (стічна, морська, річна вода). Тому загроза холери існує постійно, а обласний лабораторний центр і його структурні підрозділи проводять спостереження і дослідження на холеру, щоб тримати ситуацію під контролем. Останні випадки холери трапилися 2011 року в Маріуполі. У державі тоді стався переполох. Тільки завдяки активним діям санепідслужби та інших споріднених інституцій розповсюдження інфекції призупинили, й епідемія не виникла.
Тому обласне наукове товариство лікарів-гігієністів і епідеміологів, фахівців санітарно-епідеміологічного профілю та небайдужі містяни стурбовані ситуацією довкола Полтавського міськрайонного відокремленого підрозділу лабораторних досліджень ДУ «Полтавський обласний лабораторний центр МОЗ України» і вважають, що влада Полтави має розібратися в цьому питанні та невідкладно ухвалити рішення на користь здоров’я й життя земляків.
Валентин ШАПОВАЛ,
лікар-епідеміолог
ДУ «Полтавський обласний
лабораторний центр
МОЗ України,
заслужений лікар України,
для «Урядового кур’єра»
Ми в Google+