ТЯГАНИНА

Інститут ім. В. Таїрова намагається повернути собі бодай половину своєї
Виноробної станції

1912 року неподалік Одеси, на березі Сухого Лиману, з ініціативи Василя Таїрова з’явилася Виноробна станція російських виноградарів та виноробів — перша вітчизняна науково-дослідна установа з виноградарства та виноробства. Нині Національний науковий центр «Інститут виноградарства та виноробства ім. В.Є.Таїрова», що є спадкоємцем тієї виноробної станції, відгороджено від історичної споруди бетонним парканом.

«Була думка зробити там дегустаційну залу та музей, щоб ми могли приймати людей, пропагувати наші вина», — каже директор ННЦ «ІВіВ ім. В.Є.Таїрова» В’ячеслав Власов. Він переконаний, що країна, в якій існує культура споживання натурального сухого вина, має надійне щеплення від такої напасті, як алкоголізм. Втім, аби використати для пропаганди потенційно цілющого напою приміщення, з котрого фактично розпочалася новітня історія вина у наших краях, доведеться здолати ще багато проблем.

Історія втрати

Хронологічно — як це сталося. 1998 рік — постанова Кабміну про передачу об’єктів соцкультпобуту  на баланс місцевих рад. «Якби не ця постанова, ми це приміщення не віддавали б», — запевняє В’ячеслав Власов. Він не вважає цей документ хибним і непотрібним: занедбані державні підприємства й справді потерпали від соціального тягаря. Інститут теж охоче позбувся тоді своїх тепломереж та водогонів. Але водночас довелося віддати і приміщення виноробної станції, в якому на той час працювала середня школа, що й вимагало вписувати цей об’єкт у загальний перелік соціалки.  Хоча того самого року школа переселилася в нове приміщення і станцію знову можна було пускати у виноробну орбіту, але будівлю цю вже довелося купувати у селищної ради. Не обтяженому коштами інституту довелося шукати компаньйонів серед бізнесменів.

 А 2001 року, коли дослідному господарству інституту як державній установі заборонили спільну діяльність з комерсантами, ННЦ був змушений вийти із числа засновників, покладаючи подальші надії на одного із партнерів-бізнесменів, котрому тоді відійшло 50% споруди. Але 2006 року ця людина — учасник Великої Вітчизняної Юрій Мазур, кавалер двох орденів Слави, свій первинний капітал він накопичив, працюючи на будівництві БАМу, — пішла з життя. Інший партнер, колишній працівник прокуратури, скориставшись нагодою, спробував прибрати до рук усе приміщення. Те, що він помиляється, довелося доводити через суд. До того ж за партнером, з яким інститут звела лиха година, водилися й інші грішки. Той активно використовував символіку та технологічні надбання інституту для реалізації свого вина в кількох торговельних точках, розташованих в Одесі.

«Ім’я Таїрова запатентувати — це взагалі нахабство, — обурюється В’ячеслав Власов, — адже це спадщина національного масштабу!»

Суди, зрештою, і з іменами наче лад навели, і спадкоємцям Ю. Мазура 50% споруди присудили. Однак підстав для того, аби святкувати бодай проміжну перемогу, Інститут ім. В.Є.Таїрова не має.

Паперове гальмо

В’ячеслав Власов каже, що не має жодних сумнівів з приводу того, що спадкоємці Мазура дотримаються попередніх домовленостей і дозволять використати належну їм частину станції в інтересах вітчизняного виноробства. Проблема в тому, що половиною приміщення вони володіють практично лише на папері. Обласне управління охорони об’єктів культурної спадщини, попри позитивні висновки експертів, не дозволяє розділити приміщення між власниками, бо охоронний договір укладало лише з ТОВ «АПК «Таїровський». «Ми вимагаємо, щоб дозволили розділити приміщення в натурі», — каже В’ячеслав Власов. Більш ніж на половину претендувати ніяк не випадає — попередня оцінка споруди 850 тис. грн, і викупити половину в другого співвласника інститут просто не має змоги. Але й половина — це немало, вважає В’ячеслав Власов: «Своє виділимо — потім, може, й справді можна буде знайти якогось мецената. Тепер умови для державно-приватного партнерства вже існують. Інститут не має грошей, але у нього є інтелектуальна власність та технології, які за співпраці з гарним інвестором можуть дати хороший результат».

Втім, без виважених рішень державної влади, вважає В’ячеслав Власов, історичну споруду, овіяну славою перших науковців від виноградарства, Інститут ім. В.Є.Таїрова зможе поки що бачити  тільки через високий паркан.