Начальник управління
інфраструктури та туризму
Чернівецької облдержадміністрації
Дмитро Павел

Невеликі річки, які під час повені приносять багато шкоди, можна не лише вгамувати, а й мати від них чималий зиск. Про це наша розмова з  начальником управління інфраструктури та туризму Чернівецької обласної держадміністрації  Дмитром  Павелом.

— Чому представлена вами на цьогорічному осінньому енергетичному форумі Програма розвитку малої гідроенергетики на Буковині до 2015 року, розроблена молодими фахівцями управління, викликала велике зацікавлення «акул» енергетичного бізнесу? Адже над такими ж відповідно до минулорічного Указу Президента «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 17 листопада 2010 року» попрацювали і ваші колеги із сусідніх регіонів, де теж «погану воду» мусять перетворити на корисну енергію і поставити на користь людині й природі.

— Мабуть, випереджаючи наступні ваші запитання, скажу: місяць тому про інтерес до регіональної Програми розвитку малої гідроенергетики  на Буковині  ми могли судити лише по тому, що дуже швидко після її презентації в Києві розійшлися теоретичні матеріали і вже сьогодні маємо чіткі пропозиції від українського інвестора  —  компанії, що будує гідроелектростанції по всій Україні, а також велику кількість пропозицій від потенційних інвесторів, сподіваюсь, їх кількість продовжуватиме пропорційно зростати. А зацікавила вона тим, що  має чітко виписані правила гри, прозорість входу в наш регіон, який займає третє місце в країні за загальним гідроенергетичним потенціалом малих річок і становить  883,7 млн кВт/год на рік. Були означені  зобов’язання влади в сприянні інвесторам у виготовленні всієї необхідної проектної документації, за європейським зразком, за так званим «принципом гіда», який веде та спрямовує інвестора до очікуваної мети — здачі в експлуатацію таких потрібних для держави енергетичних об’єктів.

— Поставивши високі планки претендентам, наприклад, щодо їх участі в розвитку соціальної інфраструктури,  чи сумнівалися в очікуваних результатах, адже претендентові доводиться фактично починати з нуля — з проекту?

— Ми запропонували інвесторам орієнтовну схему розташування малих ГЕС та власне можливість її доопрацювати,  поетапність спорудження, прораховану окупність. Все це  найперше свідчило про надання простору їхнім творчим та технічним можливостям за найпрозоріших правил входження і ненав’язливості у виробничі плани при чітко запропонованих до виконання соціальних завданнях. Бажаючих взятися за спорудження малих гідроелектростанцій в краї, де 4240 річок, серед яких  повноводні гірські Чорний та Білий Черемош, Сірет, Прут, з яких відро «великої» води, поставлене на службу людини, дає чи  не  найвищий ККД,  не бракувало одразу. Перестрахувалися також від несумлінного посередництва, перепродажу і подібного. Прозорі правила гри мають на меті привабити серйозні бізнесові структури, котрі чітко знають мету входження,  користь та інтереси України. Тут товаровиробникові держава дає найвищі в Європі розцінки «зеленого тарифу», максимально сприяє вкладенню коштів у ефективне й перспективне, як на теперішній, а ще більше — майбутній час, виробництво, можливості регіону, що має не лише унікальний природний ресурс, а багато цікавого в цьому пакеті.

— Маєте на увазі і трудові ресурси, і досвід такого виробництва на Буковині?

— На наших гірських річках за радянських часів успішно працювали 6 малих гідроелектростанцій, враховуючи технічний прогрес, сьогодні їх може бути 12. Понад рік тому відновили роботу  малої  ГЕС в селі Яблуниця на Путильщині, яка засвідчила: малі гідроелектростанції необхідно, як, зрештою, і вимагається  відповідною постановою Кабінету Міністрів № 1151, будувати в комплексі з протипаводковими заходами. Вартість такої малої ГЕС порівняно з іншими видами малої енергетики, наприклад, тих же сонячних батарей, значно дешевша.

— І розв’язує низку проблем в економічній, соціальній, екологічній сферах життєдіяльності регіону?

— Так. Це забезпечує насамперед робочі місця будівельникам,  сприяє розвитку багатьох виробництв, таких, наприклад, як лісорозробка і переробка деревини. Навіть пилорамам потрібна відповідна напруга в електромережі. Пожвавлюються будівництво доріг і розвиток туризму, а рівень його цивілізованості пов’язаний з екологічним, не кажучи вже про покращення якості загальної енергетичної системи. Мала гідроенергетика усуне чимало проблем в енергопостачанні віддалених і важкодоступних гірських районів, дасть змогу скоротити видатки бюджетів усіх рівнів на протипаводкові заходи і відновлювальні роботи. Вигідно і власникам малих ГЕС, які беруть у користування певні ділянки землі  в туристично привабливому прикордонному регіоні.

Інвестори, які уже прийшли в область, і, сподіваюсь, ті, які ще прийдуть, оскільки Буковина має третій за потужністю гідропотенціал в Україні, зможуть засвідчити: влада свої обіцянки підкріплює конкретними кроками назустріч.

Ольга ЛОБАРЧУК,
«Урядовий кур’єр»

ДОСЬЄ "УК"

Дмитро  Павел. Народився 22 липня 1983 року на Буковині. Закінчив Чернівецький національний університет за спеціальністю «магістр міжнародних відносин, перекладач», у 2005 році  продовжив навчання у Дипломатичній академії України при МЗС України. Має близько двадцяти наукових праць, надрукованих у різних наукових виданнях в Україні та за кордоном. З 2011-го працює начальником управління інфраструктури та туризму Чернівецької облдержадміністрації.