Міністр освіти і науки 
Дмитро ТАБАЧНИК

Рівень розвитку освіти будь-якої держави — відображення її економіки, політики і місця на світовому ринку. Про результати реформування освіти за період роботи нинішнього уряду  напередодні початку нового навчального року ми поспілкувалися з міністром освіти і науки Дмитром ТАБАЧНИКОМ.

—  Дмитре Володимировичу, які кроки в реформуванні освіти за останні три роки ви вважаєте найбільш значущими?

— Характерна ознака роботи нашого уряду, — без перебільшення,  постійна увага до освітянських питань. Майже на кожне засідання Кабінету Міністрів виносяться питання, що стосуються освіти і науки. Варто згадати про вперше проведене за часи незалежності України, і, я впевнений, знакове засідання уряду. Тоді,  27 серпня 2010 року,  Кабінет Міністрів ухвалив 37 державних документів, зокрема 5 інноваційних Державних цільових програм для всіх ланок  освіти.

Почну з дошкільної освіти, яка з 2010 року зазнала чимало позитивних змін. Протягом багатьох років українське дошкілля мало загрозливі тенденції: зменшення кількості дитячих садочків та скорочення державного фінансування. На початку 2010 року близько двохсот тисяч дітлахів стояли в черзі на влаштування до садків.

Тож уряду Миколи Азарова довелося терміново і рішуче взятися за розв’язання цієї проблеми. Ми оголосили «хрестовий похід» за повернення дитячих садків. Для вирішення цього питання усі засоби  пішли  на користь: й судові рішення щодо повернення колись бездумно розтриньканих приміщень, будівництво нових дитячих садків, створення комплексів зі школами і багато інших.

Позаду три роки напруженої роботи. Завдяки об’єднаним зусиллям  центральних і місцевих органів виконавчої влади створено близько 1400 дитячих садків, а також відкрито майже 4 тисячі додаткових груп. Що це означає? Це 227 тисяч нових місць в дитячих садках в Україні для 227 тисяч родин.

Нам приємно чути високі оцінки українського дошкілля від закордонних колег, проте ще приємніше — від сотень тисяч працівників дитячих садочків і батьків. Проте ми не зупиняємося на досягнутому, адже маємо чітке завдання Президента України Віктора Януковича: до кінця 2014 додатково створити ще 100 тисяч місць у дошкільних навчальних закладах.

Окрім того, керівництво держави зробило сміливий крок, запровадивши обов’язкову дошкільну освіту дітей п’ятирічного віку. І в цьому нас підтримала громадськість. Тож тепер сто відсотків малят п’ятирічного віку охоплені різними формами дошкільної освіти.

А ще уряд затвердив програму розвитку дітей передшкільного віку «Впевнений старт», нові штатні нормативи дошкільних навчальних закладів, проведено низку цікавих конкурсів тощо.

Скажу так: ще ніколи дошкільна освіта не мала такої підтримки і уваги держави.

 — А чого вдалося досягти за ці роки у шкільній освіті?

— По-перше, з 1 вересня 2012 року наші першокласники розпочали своє навчання за новими Державними стандартами і програмами. Фактично ми дали старт новій українській школі. Це певний відлік історії сучасної європейської школи України. Зазначу, що розробка Державного стандарту відбувалася з урахуванням кращого вітчизняного і закордонного досвіду.

—  У чому його основні переваги?

— Це зокрема вивчення іноземної мови в усіх школах з 1  класу,  здоров’язбережна  та екологічна спрямованість в навчанні, запровадження вивчення інформатики з 2 класу.

А вже 1 вересня 2013 року на навчання за новими стандартами  переходитимуть учні 2-х та 5-х класів. Одним із нововведень стане вивчення школярами з 5 класу другої іноземної мови.

— Розкажіть докладніше про ініціативу вивчення другої іноземної мови для п’ятикласників. Чим зумовлено таке рішення?

— Усі хочуть крокувати в ногу з часом, і в недалекому майбутньому запитання «чи володієте ви іноземною мовою?» звучатиме дивно.

Саме тому ініціатива Міністерства освіти і науки щодо введення обов’язкового вивчення другої іноземної мови з 5 класу знайшла палку підтримку, і не лише в академічних колах. Навіть в Раді Європи те, що відбувається в Україні, назвали успішним початком «лінгвістичної революції».

Важливо, що запровадження обов’язкового вивчення іноземної  мови, за всіма соціологічними опитуваннями, підтримало від 83% до 92% батьків.

Ми вже маємо  напрацювання у цьому напрямі, адже в деяких гімназіях, експериментальних школах, особливо столичних,  давно запроваджено вивчення іноземної мови, але нині це обов’язкова вимога для всіх навчальних закладів країни. Зазначу, що англійську мову в школах вивчають фактично 100 відсотків учнів (91,3% — як першу іноземну з 1-го класу, 7,4 % — як другу іноземну з 5-го).

Окрім того, у старших класах передбачається вивчення окремих предметів англійською мовою. За нашими підрахунками, з 1 вересня більшість українських п’ятикласників виявили бажання вивчати як другу іноземну мови: німецьку — 52%, російську — понад 23%; французьку — 14%, польську — 1,6%, іспанську — 1,2%. На сьогодні в навчальних закладах України вакантних посад учителів іноземної мови нема, тобто всі діти забезпеченні викладачами.

Рекомендаціям наших іноземних партнерів, зокрема фахівців Комітету з мовної політики Ради Європи, відповідає й нове покоління підручників з іноземних мов, що дуже актуально з огляду на їх обов’язкове вивчення.

—  Дмитре Володимировичу, у зв’язку із запровадженням нових держаних стандартів є нагальна потреба у забезпеченні учнів новими підручниками. Як уряд контролює це питання?

— Упродовж трьох років Кабінету Міністрів вдалося значно збільшити кошти у державному бюджеті на видання навчальної літератури, а також забезпечити видання підручників з випереджувальним терміном, тобто заздалегідь до початку навчального року та загальним накладом із розрахунку 120% прогнозованої кількості учнів.

У зв’язку з упровадженням нових державних стандартів учнів, які переходять на навчання за новими програмами, забезпечують новими підручниками поетапно. Так, 2012-го надруковано підручники для учнів 1 та 2 класів. А цього року забезпечено максимальне за всі роки незалежності України фінансування програми видання навчальної літератури: 243,2 мільйона гривень, що дало змогу видати підручники для учнів 3 та 5 класів, а також здійснити видання підручників для учнів спеціальних, зокрема шрифтом Брайля, і професійно-технічних навчальних закладів, посібників серії «Шкільна бібліотека», які не видавали з 2009 року.

Підкреслю, що вперше за роки незалежності України підручники для учнів 2 класу доставлено на обласні книжкові бази завчасно, у травні, а всі школи України ще в першій половині серпня отримали новенькі підручники для 5 класу.

—  Особливої уваги держава надає освіті в сільській місцевості. Це передусім питання забезпечення підвезення до навчальних закладів. Яка ситуація нині зі шкільними автобусами?

— Нагадаю, що на державному рівні цільову соціальну програму «Шкільний автобус» ініціював у 2003 році тодішній прем’єр-міністр Віктор Янукович. Саме за його керівництва цю програму розробили і розпочали втілювати у життя. Щоправда, станом на 2009 рік фінансування програми з державного бюджету було повністю припинено. Однак уже 2010 року за дорученням Президента України Віктора Януковича ми програму відновили.

Тож на виконання програми «Шкільний автобус» у 2010 році уряд придбав 112 машин, а в 2011-му — 209. Зазначу, що 2011-го ми вперше врахували потребу в перевезенні дітей з обмеженими фізичними можливостями на інвалідних візках і закупили 14 спеціальних шкільних автобусів для цієї категорії дітей. У 2012 році Державним бюджетом України надано кошти у розмірі 352 мільйони гривень, що дало змогу закупити 900 шкільних автобусів (майже стільки, скільки за всі попередні роки існування програми).

До початку 2013/2014 навчального року для учнів загальноосвітніх навчальних закладів, що проживають у сільській місцевості, було закуплено ще 438 нових шкільних автобусів.

—  Дмитре Володимировичу, говорячи про наступність освіти, часто уявляють такий собі ланцюжок дитсадок — школа — ВНЗ, не враховуючи професійно-технічну освіту. Але світові тенденції демонструють протилежне: без професійно-технічної освіти в сучасному суспільстві ніяк.

— Погоджуюся. Нині наше суспільство дуже захоплюється здобуттям вищої освіти, на жаль, не розуміючи, що добра професія краще, аніж погана вища освіта. Ми успішно змінюємо цю ситуацію. Багато чого, починаючи з 2010 року,  вже зроблено. Спільно з роботодавцями та науковцями ми розробили низку навчальних програм та підписали угоди з відомими промисловими корпораціями. Наприклад, металурги, фахівці хімічної промисловості, машинобудівники  самі вносять пропозиції у зміст навчальних програм, беруть учнів до себе на практику, а потім і працевлаштовують.

Нині  на ринку праці мають попит не тільки робітники, які виконують вузькопрофільні функції, а й ті, що володіють кількома професіями. Тому, щоб підвищити конкурентоспроможність професійно-технічної освіти, ми працюємо над новими навчальними стандартами, які затребувані  на ринку праці. Ми вже розробили, затвердили та впровадили 259 державних стандартів професійно-технічної освіти з конкретних робітничих професій, зокрема за галузевим спрямуванням.

Окрім того, значно поліпшено роботу з кадровим потенціалом, здійснюється підвищення кваліфікації за новими навчальними планами і програмами, налагоджується співпраця з роботодавцями — замовниками робітничих кадрів, центрами зайнятості, управліннями праці та соціальної політики.

—  І нарешті перейдемо до вищої школи, адже за останні три роки в цій галузі відбулося чимало цікавих подій.

— Так, це і формування Національної рамки кваліфікацій, зміни в структурі держзамовлення, організація навчання і стажування за кордоном за державні кошти студентів та аспірантів у найкращих вищих навчальних закладах США, Великобританії, Франції, Німеччини, Японії та інших економічно розвинених країнах із природничих та інженерно-технічних напрямів. На цю бюджетну програму в державному бюджеті України щорічно передбачається значна сума коштів, що дає змогу забезпечити її виконання в повному обсязі.

Активно і послідовно триває оптимізація мережі ВНЗ. Зокрема протягом 2010—2013 років утворено 13 регіональних університетських центрів на базі 33 вищих навчальних закладів. Нині в Україні вже функціонують 14 дослідницьких університетів.

На міжнародному рівні міністерство співпрацює з партнерами із 79 країн, з ними підписано 156 міжнародних угод міждержавного, міжурядового та міжвідомчого характеру, з них 24 — про взаємне визнання документів про освіту, наукові ступені та вчені звання.

Згідно з дорученням Президента України, Міністерство освіти і науки у 2012 році реалізувало завдання впровадження Національної системи рейтингового оцінювання діяльності вищих навчальних закладів України. Усього в 2012 році до міжнародного рейтингу університетів світу (QS World University Rankings) увійшли три українські університети: Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Донецький національний університет  і Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут».

—  Яка ваша оцінка цьогорічної вступної кампанії?

— Її можна охарактеризувати двома словами: спокій та стабільність. Про це засвідчують передовсім громадські спостерігачі. Злагоджено і кваліфіковано працювали приймальні комісії, Єдина державна електронна база з питань освіти. Зокрема цього року всього в цій базі було зареєстровано майже 2 мільйони 200 тисяч заяв від понад 860 тисяч вступників. В електронному  вигляді було надіслано і зареєстровано понад 620 тисяч заяв.

В інформаційній система «Конкурс», де можна було спостерігати за перебігом вступної кампанії, конкурсною ситуацією, рейтинги вступників зафіксували рекордну кількість переглядів сторінок вищих навчальних закладів: майже 160 мільйонів громадян  із 146 країн.

Хочу щиро подякувати всім, хто був залучений до організації та проведення вступної кампанії.

Окрім того, ознака цьогорічної вступної кампанії — збільшення поданих заяв на природничо-математичні та інженерно-технічні напрями підготовки та спеціальності, а рейтинг предметів, обраних абітурієнтами для проходження ЗНО, свідчить, що, на відміну від минулого року, на другому місці серед предметів  стала математика, яку обрали 61,2% зареєстрованих, тоді як скласти тести з історії України цього року виявили бажання 60,6% майбутніх вступників.

У першій десятці найпопулярніших за кількістю поданих заяв велика кількість ВНЗ технічного спрямування, наприклад Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут», до якого подано майже 46,5 тисячі заяв, Національний університет «Львівська політехніка» — майже 43,5 тисячі, а також Національний авіаційний університет — понад 43 тисячі заяв.

Порівняно з 2012 роком кількість поданих заяв зросла за такими напрямами: «Хімія», «Геологія», «Фізика», «Прикладна фізика», «Прикладна математика», «Інформатика», «Системний аналіз», «Комп’ютерні науки», «Комп’ютерна інженерія», «Програмна інженерія», «Системна інженерія», «Мікро- та наноелектроніка», «Радіотехніка» та «Автомобільний транспорт».

Це свідчить про те, що українське суспільство починає орієнтуватися на спеціальності, які відповідають реальним потребам ринку праці, передусім високотехнологічні галузі економіки, ІТ-технології, інженерні спеціальності.

—  Дмитре Володимировичу, на вашу думку, на сьогодні Україну можна назвати привабливою для навчання іноземних студентів?

— Так, я в цьому впевнений. Адже впродовж трьох років ми активно вживаємо заходів щодо популяризації переваг української освіти на міжнародному ринку освітніх послуг. Про це свідчать конкретні показники. Ось для порівняння: у 2008/2009 навчальному році в Україні навчалося 42 тисячі іноземних студентів, у 2009/2010 — 44 тисячі, у 2010/2011 — 46 тисяч, у 2011/2012 — вже майже 54 тисячі, а в 2012/2013 — 60 295 осіб. Тож мова цифр демонструє: в Україні спостерігається стрімке зростання попиту іноземців на здобуття української освіти.

Більше того, нині освітній потенціал України дав змогу увійти нам у топ-10 країн-лідерів у галузі міжнародної освіти, про що свідчить попит серед іноземців на отримання освітніх послуг в Україні та наявний контингент іноземців, які навчаються у вищих навчальних закладах, а за ступенем інтернаціоналізації вищих навчальних закладів — до 5 країн-лідерів у світовій системі міжнародної освіти.

 Саме за останні роки спостерігається стійка тенденція збільшення контингенту іноземців, які здобувають  вищу освіту в Україні, а відповідно й  збільшення  кількості підготовлених фахівців з числа іноземних громадян.

—  Цікаво: які переваги для навчання  іноземців в Україні порівняно з іншими країнами?

— Умови навчання іноземних громадян, які здобувають освіту в нас на контрактній основі й за рахунок державних стипендій, такі самі, як і для громадян України. Що мається на увазі? Це рівний доступ до навчально-виховного процесу, можливість користування матеріально-технічною базою: бібліотеками, спортзалами тощо. А ще — толерантне ставлення українського суспільства до іноземних громадян, орієнтування на європейські цінності у питаннях поліпшення якості освіти та входження у європейський освітній простір, помірна вартість навчання, визнання українських дипломів не тільки у країнах ближнього, а і далекого зарубіжжя тощо.

Хочу наголосити, що Міністерство освіти і науки максимально підтримує налагодження та розвиток прямої співпраці українських та закордонних університетів, зокрема у напрямі пропагування навчання іноземців в Україні за сумісними навчальними програмами, які передбачають видачу подвійних дипломів. Нині в Україні в 186 вищих навчальних закладах навчаються іноземні студенти із 146 країн. А якщо це показати на прикладі фінансових надходжень від іноземних студентів, які сприяють розвиткові  української  економіки, виходить солідна цифра. Адже з 2008/2009 по 2012/2013 навчальний рік обсяг таких надходжень зріс на 1,3 мільярда гривень. І це за найскромнішими підрахунками.

Також ми почали пропагувати на зовнішньому освітньому ринку навчання іноземців у професійно-технічних училищах для тих країн, де є потреба у підготовці кваліфікованих робітників.

Окрім того, плануємо відкриття представництв Українського державного центру міжнародної освіти в країнах цільового набору іноземних громадян на навчання в Україні. Це країни СНД, Близького Сходу, Африки, Латинської Америки та КНР; перспективні напрямки — Ізраїль та країни Східної Європи. Основними завданнями цих представництв буде здійснення рекламно-інформаційної роботи, провадження порядку набору іноземців на навчання в Україні. Є також країни, наприклад, Бразилія, Туркменістан, деякі країни Африки, органи управління освіти яких висловили готовність до цільового направлення своїх громадян для здобуття вищої освіти в Україні в рамках національних державних програм.

 

ДОСЬЄ «УК»

Дмитро ТАБАЧНИК. Народився 26 листопада 1963 року в Києві. Закінчив Київський університет ім. Тараса Шевченка, доктор історичних наук, професор, державний і політичний діяч, автор (співавтор) понад 400 наукових праць. З грудня 2010 року – міністр освіти і науки.

 

ВІТАННЯ

З Днем знань

Дорогі школярі та студенти, шановні педагоги та батьки!

Щиро вітаю вас з Днем знань та початком нового навчального року!

1 вересня для всіх нас — день особливий. Цей день — новий крок у світ знань і пошуків, радісних відкриттів та сміливих ідей.

День знань — це свято всіх, хто вчиться і навчає, хто виряджає до школи і зустрічає з неї, хто спонукає до творчості та спортивних перемог, хто пропагує прості та вічні істини, завдяки яким з маленької людини формується особистість.

Шановні освітяни! Від ваших зусиль, таланту, майстерності, відданості справі залежатиме майбутнє освіти. З розвитком нових технологій будь-яка галузь потребує вдосконалення, і освітня сфера — не виняток. Тому в Україні триває модернізація освітньої галузі, яка набуває загальнонаціонального значення. Так формується дошкільна освіта, впроваджуються нові стандарти початкової та загальної середньої освіти. Так, за новими навчальними програмами і підручниками навчатимуться учні 1-х, 2-х та 5-х класів загальноосвітніх навчальних закладів; обов’язковою для вивчення стала друга іноземна мова тощо. Усі ці нововведення стали можливими завдяки підтримці держави. Указом Президента України Віктора Януковича схвалено Національну стратегію розвитку освіти на період до 2021 року, яка спрямована на підвищення якості та конкурентоспроможності освіти в нових економічних і соціокультурних умовах, прискорення інтеграції України у міжнародний освітній простір.

Попереду на нас усіх чекає велика робота. В освіті немає місця байдужим і випадковим людям. Яскрава, творча, ініціативна особистість — портрет учителя нової доби. Покладаюся на ваші мудрість, професіоналізм і терпіння. Вірю, що спільними зусиллями ми зможемо реалізувати непрості завдання, що стоять перед сучасною освітою.

У цей святковий день сердечно вітаю всіх педагогічних працівників, зичу творчих успіхів, натхнення, щастя та здоров’я. Першокласникам — якнайбільше вражень і радощів, учням і студентам — наполегливості в навчанні, нових здобутків та досягнень. Упевнений, що саме молодь з новим світоглядом, активною громадянською позицією та бажанням зробити світ кращим є економічним та інтелектуальним потенціалом України, який здатний зберегти історико-культурні надбання поколінь та створити гідне майбутнє для нашої країни.

З глибокою повагою

Міністр освіти і науки Дмитро ТАБАЧНИК

ПІЗНАВАЛЬНО

 

Як 1 вересня стало святом для всіх і кожного

1 вересня — це урочистий день для всіх українських школярів, студентів, учителів і викладачів, а також батьків та родичів учнів і студентів.

Традиційно цього дня у школах проходять урочисті лінійки, класні години, уроки знань, миру, безпеки, мужності.

У Київській Русі школи з’явилися ще в домонгольський час. Після прийняття християнства (988 р.) князь Володимир наказав віддавати «на книжкове навчання» дітей «кращих людей». Ярослав Мудрий створив школу в Новгороді для дітей старост і духовних осіб. Навчання в ній вели рідною мовою, навчали читання, письма, основ християнського віровчення і рахунку.

Чому День знань святкується саме 1 вересня? Є гіпотеза, що ця традиція прийшла до нас у XV столітті з Візантії, де 1 вересня відзначали настання нового (не тільки навчального) року. У цьому святкуванні був і духовний, і світський сенс. Духовний — бо візантійські богослови і мислителі припускали, що Бог приступив до створення світу саме 1 вересня, отже, з цього дня почався і сам час.

Світський (мирській) сенс полягав у тому, що до вересня закінчувалися всі польові роботи. Одружившись на останній візантійській принцесі, великий князь Іван III в 1492 році оголосив 1 вересня початком нового року (новоліття), зробивши його офіційним церковно-державним святом. З 1700 року цивільний новий рік указом Петра І стали святкувати 1 січня. Однак церковний, а головне — сільськогосподарський календар залишилися колишніми. Тим більше що доправити дітей (навіть дворянських) із села в міські навчальні заклади до закінчення жнив було неможливо.

Щоправда, не всі навчальні заклади починали навчальний рік 1 вересня. Якщо за гімназіями держава стежила суворо, то недержавні навчальні заклади Російської імперії починали навчальний рік хто як. У документах трапляються дати 20 та 31 серпня, 15 і 26 вересня, 1 і 15 жовтня, а сільські школи грамоти починали працювати тільки 1 грудня.

Що стосується радянського часу, то до середини 1930-х років директори шкіл до початку навчального року ставилися вельми вільно. Навіть постанова Раднаркому від 14 серпня 1930 року зобов’язувала, щоб усі діти віком 8—10 років «були прийняті в школу восени».

Єдиний початок навчального року було введено 3 вересня 1935 року постановою Раднаркому і ЦК ВКП(б).

Офіційно 1 вересня на наших теренах стали відзначати з 1980 року після указу президії Верховної Ради СРСР «Про святкові і пам’ятні дні». 

А коли ж починають учитися діти в інших країнах? 1 вересня відкриваються двері шкіл у Чехії, Білорусі, країнах Прибалтики. А ось у дітей в Німеччині немає чіткого графіка початку навчального року: у кожній з 16 федеральних земель навчальні заклади починають працювати протягом серпня — вересня. В Іспанії в різних провінціях навчальний рік починається по-різному залежно від строків збирання врожаю, проте затягувати пізніше 1 жовтня суворо забороняється. В Італії навпаки: тільки з 1 жовтня починають відвідувати школу. У Франції немає чіткого терміну Дня знань. Десь навчальний рік починається  1 вересня, а десь — і 15. Із середини серпня починають вчитися діти в Данії, а в Англії, Канаді та США навчальний рік завжди починається в перший вівторок вересня. У Країні сонця, що сходить, — Японії вирішили, що початок навчання — це дуже весело, і починають новий навчальний рік... 1 квітня.