ПО-СУСІДСЬКИ 

Кореспондент "Урядового кур'єра" побувала в Республіці Білорусь

На зупинці автобуса "Чернігів-Гомель" зібралися люди, котрі звично їздять до сусідньої держави "по роботі": у 90-х роках їх називали "човниками", нині вони - підприємці. Розмовляли занепокоєно:

- Що там діється? - цікавилась Тетяна, яка на чернігівському ринку торгує гомельськими ковбасними виробами.

- Та все спокійно! Я вчора їздив!- стенув плечима Андрій, продавець одягу.

- Вигадує! - прокоментувала Ольга, продавчиня білоруського трикотажу. - Там ціни підскакують кілька разів на день, їх не встигають міняти і пишуть зверху закреслених. Сіль, цукор вигребли - все як у нас під час ажіотажу. Минулого тижня курей хапали - по десятку і більше. Розповідали, що дві жінки так за курку поскандалили, що міліція розбороняла.

"Бізнес-рейси"

- Паспорти всі мають? - поцікавився водій, пропускаючи давно знайому йому компанію у салон автобуса. - Дивіться, щоб на митниці не було проблем!

Скоріш за все, повертаючись з Гомеля до Чернігова, він везтиме таку ж звичну компанію білоруських підприємців: це нормальне явище для прикордонних областей.

- Я на будівництві під Могильовом працюю, - розповів чоловік, що зайняв сусіднє місце. - Раніше на місячну зарплатню якраз 500 доларів виходило. Тепер дають за ту саму суму білоруських рублів уполовину менше.

Багато хто кинув роботу, а я навіть не знаю що робити: донька заміж зібралася, на весілля їй заробляю. Вирішив ще раз поїхати, а там видно буде.

- Раніше було вигідно купувати значно дешевші, ніж у нас, долари в Білорусі, - піддакнула котрась із жінок. - Тепер уже ситуація змінилася.

За розмовами до митниці "Нові Яриловичі" добралися швидко. З українського боку наш автобус, можливо, зважаючи на ранню годину, був єдиним транспортним засобом, що рухався до Білорусі. У зворотному напрямку стояла черга з кількох фур і півдесятка легкових автівок. Але вони досить бадьоро перетинали кордон - жодної запарки не відчувалося. Перевіривши паспорти, нам побажали щасливої дороги. Через кілька хвилин - "Нова Гута", білоруська митниця. Процедура звірки паспортів та огляду багажу зайняла десь півгодини.

- Маю 25 доларів і 500 гривень, - чесно розповіла суворому митнику про свої статки.

- То ви - багата жінка! - несподівано розвеселився він.

- А я зможу обміняти трохи коштів на білоруські гроші? - запитала, пам'ятаючи, як років шість тому у Мінську українські гривні не міняли.

- Легко! - запевнили мене.

Запас їсти не просить

- Тепер гривні в ходу! - просвітив сусід, коли рушили далі. - Тобі пощастило, що їдеш зараз, а не минулого тижня. Тоді з білоруськими рублями сталася справжня халепа - банкомати атакували величезні черги, а готівки не було. Зараз уже наладилося, однак в обмінних пунктах ні наших гривень, ні російських рублів, ні доларів немає.

- От хто нагрів руки на ситуації, то це - валютники! - підхопили тему жінки. - А ще ті торговці, котрі мають великі суми білоруських рублів: закупляють на них будь-який товар, везуть до сусідів, збувають практично за собівартістю, а виручку вигідно продають валютникам.

Ось і Гомель. Як і всі білоруські міста, вражає простором і свіжістю - широкі вулиці, красиві будинки, море зелені, а над усім цим - безмір неба.

- Якщо просто на екскурсію приїхала, то он там дивись - за площею Леніна у парку - палац Рум'янцевих-Паскевичів. Не побачиш - вважай, даремно тут побувала! - напучує насамкінець сусід.

Біля пункту обміну валюти - людно. Цікавлюся, хто останній.

- Якщо міняти, то - без черги! - відповідають мені.

Простягаю у віконце 300 гривень і стаю власницею неймовірної суми - 181 500 білоруських рублів (за курсом 1:605). Здані мною гривні швиденько купує перша на черзі жінка, попутно нарікаючи на подорожчання життя: коли долар, ніби альпініст, поповз угору - від позначки 3000 до 5000, а в перекупників і до 6000-7000 білоруських рублів, її донька, котра знімає в Мінську квартиру, одержала від господаря ультиматум: або плати за новим курсом, або звільняй житло. При цьому сума, котру тепер вимагають, з'їдає практично весь заробіток. Треба допомагати дитині всіма силами. А якщо долар поповзе ще вище? Не завадить хоч якусь іноземну валюту мати.

У казці завжди є зерно істини...

Тут же, на вокзалі, почула місцевий анекдот про Бабу Ягу, яку лають пасажири: куди ви, мовляв, у тролейбус зі ступою! А вона відповідає, що про білоруське життя стільки казок нині розповідають, що вона вирішила сама все побачити. Тож, як і ця героїня слов'янського фольклору, я теж вирішила пройтися до палацово-паркового ансамблю пішки і попутно зіставити почуте з побаченим.

На виході з вокзалу наткнулася на буфет: булочки по 500 рублів і приблизно такої ж ціни чай. Навіщо я термос кави і бутерброди везла? Тут можна спокійно перекусити - як на наші гроші, то у межах 2-3-х гривень.

Чутки про порожні прилавки у продуктових магазинах теж були явно перебільшені. Лежало все: крупи, консерви, м'ясні і молочні продукти, кондитерські вироби. Щоправда, солі і цукру не побачила, але про них ніхто й не запитував - напевне, закупленого на минулому тижні вистачить надовго - із власного досвіду знаю, оскільки теж у свій час зробила "стратегічний запас" цукру і гречки. І кілька разів перекреслені ціни також не трапилися. Люду в магазинах було негусто. Для мене, не звичної до місцевих грошей, розібратися без калькулятора у 4-5-значних цінах, перевівши їх в рідні гривні, було практично нереально. Зате гомельці, перемовляючись між собою, обурювалися, приміром, вартістю пачки соди - 5 тисяч рублів (8,26 грн), баночки згущенки - 4720 рублів (7,80 грн), півлітрового пакета нежирного кефіру - 1500 рублів (2,5 грн). За 400 г напівкопченої ковбаси я віддала 12650 рублів (21 грн), за 300 г бісквіту з корицею - 3470 рублів (6 грн), за коробку шоколадних цукерок виробництва знаменитої місцевої марки "Спартак" - 35 тисяч рублів (58 грн). До речі, бачила в одному з маленьких магазинчиків симпатичне випускне платтячко за 72 тисячі рублів (120 грн). Проїзд у маршрутці - 1400 рублів (2,30 грн), пляшка пива - від 4500 рублів (7 грн), пачка "цитрамону" в аптеці - 1870 рублів (3 грн), бальзам "Золота зірка" - 3390 рублів (5,60 грн).

У господарчому магазині було взагалі майже порожньо. Хоча розповідають, що кілька днів тому покупці хапали всю підряд побутову хімію. А потім з'ясувалося, що вартість прального порошку, приміром, зросла всього на 300 рублів і поки що тримається. У деяких "точках" доходило до абсурду: запитували, що є по "старій ціні" і хапали у великих кількостях, незважаючи на розміри й кольори - шкарпетки, лак для нігтів, фарби для волосся. Словом, прибуток, завдяки ажіотажу, дали навіть безнадійно залежані товари.

Паніка - не помічник

Швидко казка мовиться. Та поки я прицінювалася до місцевих товарів, настав час обіду. Тож вивіска "Їдальня N5" виявилася дуже доречною. Щедро политий сметаною салат з помідорів, картопля з тефтелею і кисіль коштували 6650 рублів (11 грн). Як на мене - цілком пристойна сума для гарного обіду.

Втім, тема обвалу долара домінувала й тут.

- Хто зараз рве на собі волосся, то це мій сусід, - розповідав один молодик другому. - У нього валютний кредит. Тепер розмір внеску лишився той самий, а платити за нього доводиться удвічі більше. В обмінниках доларів немає, а на руках - не докупишся.

Справді, ситуації не позаздриш.

Загалом же, абсолютно не шкодую, що пройшла чималу відстань до палацово-паркового ансамблю і назад до вокзалу пішки. Тому що цей шлях показав, наскільки мудрі наші сябри білоруси. Вони швидко переконалися, що паніка - не помічник. Деякі продавці соціально важливих товарів уже пропонують свою продукцію без торгових накруток. Пенсіонери та соціально не захищені верстви очікують з 1 червня надбавок до пенсій та інших виплат. Усі дуже сподіваються на стабілізацію долара на державному рівні.

- Білорусь має через це пройти - так, як свого часу пройшли Росія й Україна. - Чим довше відкладався б цей процес, тим важче їй було б із ним впоратися, - це думка росіян - моїх сусідів у поїзді, яким поверталася з Гомеля в Чернігів.

Мені дуже сподобалося ставлення білорусів до життя. На міському транспорті вони великими буквами пишуть про те, як люблять Гомель і свою країну. Тому впевнена: вони справляться з усіма неприємностями.