ПРОГРАМА РОЗВИТКУ

Нову Енергетичну стратегію країни не сприйняли провідні українські експерти

Представлення для широкого загалу і громадського обговорення «Оновлення Енергетичної стратегії на період до 2030 року» було довгоочікуваною подією для експертів та пересічних українців, адже реальна робота над нею розпочалася майже рік тому, а інформація про процес її підготовки була вкрай скупою. Саме так вважає член спостережної ради Інституту енергетичних досліджень Юрій Корольчук.  «Цей документ готував один із фондів, який належить відомому бізнесменові Рінату Ахметову. Звісно, роботу було виконано чималу, але в мене складається враження, що стратегія є перехідною, адже чимало важливих моментів у ній не було відображено взагалі», — додає він.

Як вважає Ю. Корольчук, згідно з планами стратегії, українська енергетика поступово повинна переходити у приватні руки; не визначено чіткого підходу до функціонування атомної енергетики з огляду на те, що світ почав ставити під сумнів її доцільність і небезпечність; немає аналізу ризиків обхідних навколо України газогонів; не пророблене розв’язання проблеми зменшення обсягів транзиту нафти; майже немає екологічної складової.

Щодо приватизації об’єктів енергетики, слід додати, що протягом 20 останніх років чимало політиків, експертів та громадських організацій наполягало на тому, що стратегічні гідроелектростанції та АЕС, а також магістральні та міждержавні електромережі повинні залишатися у власності держави.

На думку провідного експерта енергетичних програм Центру Разумкова Сергія Дяченка, у нинішній стратегії було закладено дуже правильні ідеї, проте документ не є збалансованим. «Приміром, у розділі, присвяченому виробництву тепла, не приділено особливої уваги теплоелектроцентралям — ТЕЦ. Втім, саме вони є чи не провідними у цій царині. Також не напрацьовано питання механізму гарантій інвестицій в енергетику. Зазначу, що такого не було й у попередньому документі від 2006 року. І, як підсумок — кошти в енергетичну галузь майже не йдуть», — наголосив він.

Чимало експертів вважає, що нова стратегія приділила багато уваги розвитку альтернативної (відновлювальної) енергетики, передусім вітрової, сонячної, енергії малих ГЕС, енергії з біомаси. Проте про виробництво біогазу в ній дуже мало йдеться. А це є великою складовою напрямку відновлювальних джерел енергії.

Проте, директор з інформаційної підтримки та зв’язків із громадськістю асоціації «Український ядерний форум» Ольга Кошарна вважає, що не слід так різко критикувати документ, адже його авторам від наших економістів не було надано прогнозів до 2030 року. «Тому я наважуся назвати цей документ програмою, де не було розставлено реперні точки. Що стосується моєї галузі — атомної енергетики — то зазначу, що у документі немає чіткості щодо добудов енергоблоків на ХАЕС, а також розвитку видобутку уранових руд усередині країни. Ми вже давно призабули, що маємо свої великі поклади цієї сировини і можемо бути незалежними від інших країн», — зазначила вона.

Отже, провідним експертам цей документ загалом не до вподоби. Цікаво: якою буде реакція розробників стратегії та центральних органів української влади? І чи взагалі буде перероблено цей великий документ?