Взятий курс на формування податкової служби як сервісної служби, яка працюватиме з платником податків як партнером (передусім для задоволення його потреб), знайшов своє втілення у впровадженні електронних Картки та Кабінету платників податків. 

Загальні відомості

Складовими зазначеної автоматизованої інтерактивної системи є:

— центр сертифікації ключів;

— техніка зв’язку (телекомунікаційна платформа);

— інфраструктура обслуговування платників податків та центрів обслуговування;

— електронна картка платника податків.

Призначення

Електронна картка має забезпечити:

— підвищення рівня та ефективності послуг, що надаватимуться органами ДПС платникам податків із застосуванням автоматизованої системи «Електронна картка»;

— персональну ідентифікацію платника податків для отримання електронних послуг та перехід на безпаперову технологію роботи з ДПС;

— доступ до Електронного кабінету платника податків в ДПС, зокрема для подання податкової звітності, оновлення обліку даних платника, листування з органами ДПС , взаємодії в інтерактивному режимі;

— для шифрування персональної інформації при взаємодії автоматизованою інтерактивною системою ДПС та використання електронно-цифрового підпису, що дасть змогу надати документам та запитам юридичний статус;

— як засіб переходу від обліку податків до обліку операцій платника податків з об’єктами оподаткування (при реєстрації майна, транспортних засобів, відкритті рахунків, укладання цивільно-правових угод тощо). Таким чином, картка забезпечить облік не тільки платежів, а й операцій, які здійснюють платники податків з об’єктами оподаткування.

Кому видаватиметься?

Картка видаватиметься органами ДПС платнику податків — фізичній особі та уповноваженому представнику платника податків — юридичній особі для сучасного рівня взаємодії з органами ДПС, іншими установами та організаціями, які пов’язані з процесами оподаткування.

Переваги при запровадженні

Основні переваги такі:

— зменшення часових витрат платника податків на подання податкової звітності;

— зменшення безпосереднього спілкування платників податків з працівниками ДПС (як наслідок — викорінення проявів корупції в органах ДПС);

— зменшення кількості спірних питань за рахунок ведення в пам’яті картки журналів операцій взаємодії платника податків з ДПС;

— підвищення дисципліни та своєчасності подання звітності платниками податків за рахунок своєчасного їх інформування засобами автоматизованої системи «Електронна картка» про зміни в нормативно-правових актах та законах України;

— скорочення витрат на надання послуг платникам податків з боку ДПС;

— надання можливості платнику податків за допомогою персонального комп’ютера/смартфону (вдома, на роботі, в дорозі) у режимі он-лайн з використанням електронно-цифрового підпису проводити операції з власним Електронним кабінетом платника податків (отримувати консультації, подавати реєстраційні дані, податкову звітність, отримувати інформацію про стан розрахунків з бюджетом за особистим рахунком).

Таким чином, електронна картка дозволятиме цілодобово і оперативно отримувати інформаційну та клієнтську підтримку з боку ДПС на всій території України. Вона є унікальною комбінацією компактності й портативності. Нею буде зручно сплачувати податки. До того ж, картка дозволить оперативно і безпечно здійснювати сплату податків, адже матиме багатоступеневий захист від зчитування, підробки та вірогідності кримінальних афер.

Фото з сайту bprice.ua

Для чого і як скористатися карткою на практиці?

Картка платника податків, яка буде використовуватись як персональний ідентифікаційний засіб, надаватиме доступ до Електронного кабінету платника податків і в режимі реального часу забезпечуватиме:

— ведення інформації щодо діяльності платника податків та автоматизоване формування податкової звітності;

— імпорт/експорт форм податкової звітності з/до інформаційних систем бухгалтерського обліку, а також забезпечуватиме:

— перегляд та отримання виписки з особового рахунку та листування з органами ДПС, реєстрацію окремих видів податків.

Це дозволить наблизити податковий та бухгалтерський облік як одне із стратегічних завдань, визначених Програмою економічних реформ на 2010 —2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава».

При цьому платники податків для роботи з картками можуть використовувати:

— персональні комп’ютери або ноутбуки, які мають бути доповнені зчитувачем карток та ПІН-клавіатурою, смартфонами;

— користуватися послугами центрів обслуговування платників податків, які мають бути обладнані АРМами на основі персональних комп’ютерів, доповнених зчитувачем з карток, ПІН-клавіатурою та клієнтським програмним забезпеченням.

— користуватися терміналами самообслуговування з вбудованими зчитувачем карток і ПІН-клавіатурою для реалізації доступу до Електронного кабінету платника податків, одержання інформаційних послуг.

Роздрукувати отримані документи та інформацію платники зможуть на принтерах загального використання.

Етапи впровадження системи

До кінця 2011 року приймається рішення і розробляється план заходів з реалізації автоматизованої системи. До завершення першої фази Проекту модернізації податкової служби (до 29 червня 2012 року) заплановано створити нормативну базу, розробити проектну документацію, створити та впровадити автоматизовану систему «Електронна картка», а під час впровадження випустити перші півмільйона карток. До кінця 2013 року планується видати пластикові електронні картки найбільш активним платникам податків (представникам юридичних осіб, а також фізичним особам-підприємцям). Протягом наступних трьох років планується здійснити поетапний перехід на безпаперову технологію взаємодії ДПС України з усіма платниками податків шляхом випуску електронних карток та створення інфраструктури їх приймання.

Прес-центр ДПА у м. Києві

 

На замітку платникам податку на прибуток!

НОРМОТВОРЧІСТЬ. Залишок невикористаних протягом річного звітного періоду коштів, не перерахованих у бюджет при застосуванні ставки податку нуль відсотків, залишається в розпорядженні платника податку і може бути використаний за цільовим призначенням у наступних періодах.

Пунктом 154.6 статті 154 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями, далі — Кодекс) визначено, що на період з 1 квітня 2011 року до 1 січня 2016 року застосовується ставка 0 відсотків для платників податку на прибуток, у яких розмір доходів кожного звітного податкового періоду наростаючим підсумком з початку року не перевищує трьох мільйонів гривень та нарахованої за кожен місяць звітного періоду заробітної плати (доходу) працівників, які перебувають з платником податку у трудових відносинах, є не меншим, ніж дві мінімальні заробітні плати, розмір якої встановлено законом, та які відповідають одному з таких критеріїв:

а) утворені в установленому законом порядку після 1 квітня 2011 року;

б) діючі, в яких упродовж трьох послідовних попередніх років (або впродовж усіх попередніх періодів, якщо з моменту їх утворення пройшло менше трьох років) щорічний обсяг доходів задекларовано в сумі, яка не перевищує трьох мільйонів гривень, та в яких середньооблікова кількість працівників протягом цього періоду не перевищувала 20 осіб;

в) які були зареєстровані платниками єдиного податку в установленому законодавством порядку в період до набрання чинності цим Кодексом та в яких за останній календарний рік обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) становив до одного мільйона гривень, а середньооблікова кількість працівників становила до 50 осіб.

При цьому якщо платники податку, які застосовують норми цього пункту, в будь-якому звітному періоді досягли показників щодо отриманого доходу, середньооблікової чисельності або середньої заробітної плати працівників, з яких хоча б один не відповідає критеріям, зазначеним у цьому пункті, то такі платники податку зобов’язані оподаткувати прибуток, отриманий у такому звітному періоді, за ставкою, встановленою пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 152.11 статті 152 Кодексу (з урахуванням змін, внесених Законом України від 07.07.2011 р. № 3609-VI «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України», далі — Закон

№ 3609) платники податку, дохід (прибуток) яких повністю та/або частково звільнено від оподаткуванням цим податком, а також ті, хто проводить діяльність, що підлягає патентуванню, ведуть окремий облік доходу (прибутку), який звільняється від оподаткування згідно з нормами цього Кодексу, або доходу, отриманого від діяльності, що підлягає патентуванню. При цьому:

- до складу витрат таких платників податку, пов’язаних з отриманням доходу (прибутку), що не звільняється від оподаткування, не включаються витрати, пов’язані з отриманням такого звільненого доходу (прибутку);

- сума амортизаційних відрахувань, нарахованих на основні засоби, що використовуються для отримання такого звільненого доходу (прибутку), не враховується у витратах, пов’язаних з отриманням доходу (прибутку), що не звільняється від оподаткування.

У разі, якщо основні засоби використовуються для отримання звільненого доходу (прибутку) та інших доходів (прибутків), які підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом на загальних підставах, витрати платника податку підлягають збільшенню на частку загальної суми нарахованих амортизаційних відрахувань, яка так відноситься до загальної суми нарахованих амортизаційних відрахувань звітного періоду, як сума доходів (прибутків), що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом на загальних підставах, відноситься до загальної суми доходів (прибутків) з урахуванням звільнених. Аналогічно відбувається розподіл витрат, що одночасно пов’язані як з діяльністю, дохід (прибуток) від провадження якої звільняється від оподаткування, так і з іншою діяльністю.

Норми цього пункту для платників податку, визначених пунктом 154.6 статті 154 цього Кодексу, застосовуються з урахуванням наступного:

- суми коштів, що не перераховані до бюджету при застосуванні ставки податку нуль відсотків, спрямовуються на переоснащення матеріально-технічної бази, на повернення кредитів, використаних на вказані цілі, і сплату процентів за ними та/або поповнення власних обігових коштів;

- суми коштів, що не перераховані до бюджету при застосуванні ставки податку нуль відсотків, визнаються доходами одночасно з визнанням витрат, здійснених за рахунок цих коштів, у розмірі таких витрат.

У разі, якщо суми коштів, що не перераховані до бюджету при застосуванні ставки податку нуль відсотків, використані не за цільовим призначенням, такі кошти зараховуються до бюджету в першому кварталі наступного звітного року.

Положення цього пункту не поширюється на платників податку, визначених пунктами 154.8 і 154.9 статті 154 цього Кодексу, а саме:

— підприємства паливно-енергетичного комплексу;

— суб’єктів господарювання водо-, теплопостачання та водовідведення.

Тобто з урахуванням змін, внесених Законом № 3609, залишок невикористаних протягом річного звітного періоду коштів, не перерахованих в бюджет при застосуванні ставки податку нуль відсотків, відповідно до нової редакції пункту 152.11 статті 152 Кодексу перерахуванню в бюджет не підлягає, а залишається в розпорядженні платника податку і може бути використаний за цільовим призначенням у наступних періодах.

Прес-центр ДПА у м. Києві