Заповнення наших газосховищ, диверсифікація джерел його постачання та майбутнє вітчизняної газотранспортної системи — найголовніші питання сьогодення, які турбують українську спільноту.

Україна в середині жовтня вже була готова до опалювального сезону в сенсі закачування блакитного палива  до підземних газових сховищ. Принаймні, саме так 15 жовтня відрапортувало керівництво Укртрансгазу. Станом на цю дату, за інформацією підприємства, у ПГЗ зберігалося 16 мільярдів кубометрів вуглеводню. Щодня з початку жовтня газові сховища України поповнювалися на 76 мільйонів кубометрів палива. А вже станом на ранок 26 жовтня прес-служба підприємства повідомила, що запаси газу у ПГЗ становлять 16,81 млрд кубометрів. Це на 2% більше, ніж на аналогічну дату 2014 року. Істотне збільшення темпів закачування у сховища, як констатують експерти, пов’язане з відновленням 12 жовтня імпорту газу з території РФ.

Одне з найбільших газосховищ України Мринське активно закачує газ. Фото Володимира ЗАЇКИ

Зима покаже

Щоб заспокоїти суспільство, 15 жовтня Укртрансгаз навіть влаштував прес-тур до одного з найбільших в Україні ПГЗ — Мринське. Воно розташоване за 120—130 кілометрів від столиці. У ньому зберігається понад 1,2 мільярда кубів газу.

«Саме з нашого ПГЗ в період опалювального сезону газ відбирають для потреб споживачів Києва, Чернігівської, Черкаської, Сумської, Житомирської та Київської областей. Ми володіємо значними виробничими потужностями, які дають змогу проводити максимальне добове закачування у сховище — 16 мільйонів кубометрів», — зазначає директор Мринського виробничого управління підземного зберігання газу Ігор Гладкий.

Технічний стан справ, принаймні той, що довелося побачити на цьому сховищі, непоганий. Як констатують фахівці, інші ПГЗ також мають непоганий вигляд.

Тож начебто й темпи робіт із закачування палива Україна має великі.  Як відомо, у середині вересня міністр енергетики та вугільної промисловості Володимир Демчишин заспокоював, що перед початком опалювального сезону Україні потрібно закачати у ПГЗ не більш як 16,6 мільярда кубометрів газу. Проте якщо газу не вистачатиме, Україна його закуповуватиме і взимку. Так, 23 жовтня у Берліні міністр фінансів України Наталія Яресько та перший віце-президент та директор з операційної діяльності Європейського банку реконструкції та розвитку Філ Бенетт підписали державну гарантійну угоду про надання кредиту ЄБРР для фінансування закупівлі газу компанією НАК «Нафтогаз України». Кредитні кошти обсягом $300 мільйонів призначено для закупівлі приблизно 1 мільярда кубічних метрів газу на західному кордоні України. Отже, не в російського «Газпрому», а саме у європейських постачальників.

Як зазначив «УК» енергетичний експерт Валентин Землянський, наша швидкість закачування блакитного палива непогана. «Газосховища можуть до початку великих холодів наповнитися до 17,5 мільярда кубометрів. Чи вистачить Україні цього обсягу на зимовий період? Відповідь тут двояка: якщо взимку будуть затяжні (до тижня — 10 днів) холоди з температурою, нижчою за мінус 5 градусів, то нам доведеться ще купувати газ в РФ чи в Європі. Якщо зима буде теплою і тривалих морозів не буде, то нам цього обсягу палива вистачить до початку весняного тепла», — зазначає він.

По суті, незалежний енергетичний експерт Володимир Саприкін погоджується з колегою.  «Такого обсягу палива для зимування країні буде замало. Нам треба мати у газових сховищах до 19 мільярдів кубометрів палива. Проте стільки не закачаємо».

Як уже писав «УК», саме цей фахівець у середині вересня наполягав, щоб Україна підписувала контракт з РФ на постачання газу і не зволікала, бо це зашкодило б початку опалювального сезону.

Утім, казати, що ми повинні в усьому завдячувати російському газу, буде перебільшенням. Адже сам президент Укртрансгазу Ігор Прокопів зазначає, що вже сьогодні потреби вітчизняних споживачів в імпортному природному газі на 70% покриваються за рахунок блакитного палива, яке надходить з Європи, тобто за реверсом. З одного боку, Україна активно знаходила  нові ринки імпорту газу, і вони тепер є. І це добре. Так, за інформацією Укртрансгазу, з початку року (станом на 15 жовтня) із країн ЄС було імпортовано майже 9 мільярдів кубометрів блакитного палива, тоді як з РФ — лише 4 мільярди кубометрів. Це велика перемога. Слід лише згадати, що чимало експертів та політиків останнім часом кажуть про те, що Україна взагалі може відмовитися від російського газу.

Однак, як зазначає Валентин Землянський, європейський газ дорожчий, тож закуповувати блакитне паливо в РФ економічно вигідніше, ніж із країн ЄС. Проте не слід забувати, що Росія — непередбачуваний постачальник, і навіть сама Європа останніми роками активно шукає і знаходить альтернативні джерела закупівлі. Тому й у підсумку зрозуміле підписання вищезгаданого контракту в Берліні.

Ризики для нашої ГТС дуже великі

Але є ще одна важлива деталь: згодом РФ може взагалі відмовитися від України як транзитера російського газу. З огляду на те, що наша система газопроводів надто розгалужена, це може стати великим викликом для держави.

«Зацікавленість українською ГТС в РФ знижується щодня. Якщо буде добудовано другу гілку газопроводу «Північний потік», він зможе постачати до Європи 110 мільярдів кубометрів блакитного палива. Загальна потреба європейських споживачів у російському газі становить 160 мільярдів кубометрів. Додайте до цього можливе постачання газу «Турецьким потоком» — і найближчими роками РФ може взагалі відмовитися від України як від транзитера», — наполягає В. Землянський.

Проте провідний експерт енергетичних програм Центру Разумкова Віктор Логацький зазначає «УК», що навіть за умови будівництва другої гілки «Північного потоку» збувати газ Росії буде проблематично, адже Німеччині не потрібно його в таких великих кількостях, а інфраструктура європейських газотранспортних інтерконекторів ще недостатньо розвинена, щоб прийняти у  2—3 рази більший обсяг від досягнутого нині через «Північний потік».

«Відомо: що менше транспортуватимуть вуглеводню, то повільніше окуповується газогін. Тож із погляду економічної доцільності тут не все безхмарно. Щодо «Турецького потоку» зазначу, що РФ намагається його реалізувати замість «Південного потоку», який уже майже поховано. Росія вже витратила чималі кошти — 6 мільярдів доларів на прокладання трубопроводу та будівництво на своїй території компресорних станцій «Південного потоку». Щоб гроші не були витрачені даремно, вони намагаються перекрити його «Турецьким потоком», — каже він.

Однак експерт не заперечує й іншого. Так, за його словами, не слід забувати, що проектна потужність газотранспортної системи Ямал — Європа, яка проходить через Білорусію та саму Росію, минаючи Україну, становить 32,9 мільярда кубометрів на рік. Ще існують об’єкти газотранспортної системи на території України, що опосередковано є власністю «Газпрому» в спільному з «Нафтогазом» проекті, які можуть забезпечити транзит до 26,7 мільярда кубометрів блакитного палива в південному напрямку.

«Нині в Росії досить складні відносини з Туреччиною. Проте постачати газ РФ до цієї країни можна як через територію України, так і газопроводом «Блакитний потік». Цей газогін пролягає з Росії до Туреччини дном Чорного моря. Його використовували принаймні в 2013 році досить активно: за потужності 16 мільярдів кубометрів на рік ним транспортували до 13—14 мільярдів.

Що стосується позиції «Газпрому» на цьому ринку Європи, — зазначає експерт, — то якщо в загальних обсягах імпорт російського палива для країн ЄС знизився, то у відносних — зріс. Так, і справді, у загальному числі імпорту газу до Європи на Росію припадає до 75%».

Тож теоретично і практично РФ може повністю відмовитися від української ГТС.

Від редакції. Отже, ризиків занепаду нашої ГТС, як бачимо, чимало. Тут слід бути енергетичним дипломатом, щоб не виявляти  лише ура-патріотизм, а думати, як залишити той великий статус нашої газотранспортної системи, який маємо.

Що стосується накопичення запасів газу в наших ПГЗ, то їх нам вистачить у холодний період 2015—2016 рр., як кажуть чимало експертів, дуже щільно. І це за умови, що майбутня зима буде теплою, з частими відлигами. Якщо ні, то доведеться закуповувати газ додатково.

Те, що Україна з кожним місяцем споживає дедалі менше російського блакитного палива, — безумовно, добре.  І остання подія, яка сталася минулої неділі, свідчить про те, що Кремль не хоче втрачати Україну як великого споживача російського газу. Так, прес-служба Держдуми РФ заявила, що середньорічна ціна на блакитне паливо для нашої держави у 2016 році прогнозується на рівні 146,47 доларів за тисячу кубометрів. Це дуже низька ціна.

Отже ми ще можемо і поторгуватися. Але РФ є непередбачуваною країною і ніхто не знає, як вона може повести себе надалі — можливість зміни ціни, шантаж тощо.

Проте слід добре зважити, чи економічно вигідно постачати так званий реверсний газ із Європи. Він також 2016 року буде набагато дешевшим для України, ніж нинішнього.

Кілька слів хочеться сказати і про скраплений газ, на який були великі сподівання. Експерти вважають, що він дорожчий, ніж трубопровідний, тому закуповувати його і скеровувати танкерами до наших терміналів економічно не доцільно. Отже, міркуємо та виявляємо дипломатію.