Нова справа завжди спричиняє розмаїття думок. Тернопільщина дійшла до кінцевої точки необхідного терміну в затвердженні обласною радою перспективного плану формування територій громад. І це створює в краї напружено-уважний та тривожний стан.

Ще на початку травня робоча група облдержадміністрації, яка й розробляє перспективний план, представила краянам схему центрів адміністративних громад. Тоді посадовці вирішили, що найоптимальнішою кількістю для області буде 26 таких об’єднань. До уваги взяли теперішні райцентри та чи не всі колишні. Звісно, найбільшою з громад мала стати Тернопільська, до складу якої ввійшли б нинішній обласний центр та Тернопільський район, найменшою — Золотий Потік.

Певна річ, одразу спалахнули пристрасті, почалися активні обговорення, до яких енергійно взялися не лише представники органів державної влади, місцевого самоврядування, а й деяких партійних організацій. Кожен прагнув показати власну значимість у проведенні адміністративно-територіальної реформи. Згодом уже понад тридцять найменувань громад з’явилося у перспективному плані. Гадали, що до 1 червня облрада цей документ затвердить. Сесія відбулася, щоправда, трохи пізніше. Проте очільник представницької влади краю Василь Хомінець запропонував перспективний план репрезентувати на місцях, аби краяни легітимізували створення нових об’єднань, і лише після цього винести це питання на окреме пленарне засідання.

Тоді я занотував думки кількох сільських, селищних і міських голів, які твердо відстоювали позицію ухвалення запропонованого перспективного плану. «Деякі сільські голови зайняли позицію «ні собі, ні іншим», — ділився думками Роман Мацелюх, селищний голова Великих Бірок Тернопільського району. — Нині є понад 500 голів адміністрацій населених пунктів. Уявляєте, скільки з них втратять роботу, адже після проведення реформи залишиться тільки тридцять громад. Окрім того, людей лякають, що в селі закриють дитсадок, школу, клуб, якщо об’єднаються з іншими. Втручаються у цю справу й політики: кажуть, що після реформи села зруйнуються. Тому дуже важливо визначити, хто відповідатиме за провал реформи».

Тим часом облдержадміністрація не стала зчиняти колотнечу, а дослухалася до пропозиції депутатів про проведення на місцях громадських обговорень перспективного плану формування територій громад. Склала відповідний графік. І слухання організовувала у запропонованих майбутніх адмінцентрах.

Я побував на кількох із них. Обрав один із найвіддаленіших районів — Борівський. Крім райцентру, за перспективним планом базові сільради мали б об’єднатися навколо селищ Мельниця-Подільська та Скала-Подільська, які колись були районними осередками. У Мельниці-Подільській таке обговорення відбулося без жодних непорозумінь. Адміністративно-територіальній реформі, зазначали, тут не просто раді — її чекали давно. На світанку проголошення української незалежності навіть порушували питання про відновлення Мельнице-Подільського району, який за радянської влади існував із січня 1940-го до 1962 року. Якщо глянути в давнішу історію селища, то за Австро-Угорської імперії воно мало статус повітового містечка, а за польського владарювання було центром гміни (можна сказати, аналога нашої громади за теперішньою реформою).

У Скалі-Подільській почув дуже схожі гострі запитання, що звучали на зустрічі в Борщеві. З’ясувалося, що їх ставили представники тієї самої політичної організації. Щоправда, в цьому районі аргументи на користь створення четвертої територіальної громади висувала Бурдяківська сільська рада. Як розповів директор офіса реформ у Тернопільській області Віктор Литвинчук, бурдяківці спромоглися задекларувати об’єднання. Але коли їх попросили подати рішення сільських рад, які мають бажання надалі з ними, так би мовити, вкупі жити й працювати, то з’ясувалося, що ці села і без того належать до місцевої ради. До того ж суб’єктами об’єднання у територіальну громаду розглядають не певні села, а сільради.

Новою знаменною датою у проведенні реформи децентралізації для Тернопілля мало стати 30 липня. Були сподівання, що саме цього дня депутати облради нарешті затвердять перспективний план формування територій громад краю. Після громадських обговорень компроміс допоміг значно розширити кількість таких об’єднань. Їх стало вже 50. Єдиним районом-громадою тепер залишається тільки Підгаєцький. На теренах інших мали б згодом заіснувати два — три, а в деяких і чотири — шість об’єднаних територіальних формувань. Та найбільше їх хочуть створити в Тернопільському районі. Цікаво, що села, де розташовані центральні офіси найбільших в області агропідприємств, теж можуть стати адміністративним осердям громади. Деякі з нововизначених територіальних утворень, якщо проаналізувати дані паспортів громад, не вписуються у методологію, запропоновану Кабінетом Міністрів України.

Здається, це питання залишають вирішувати безпосередньо уряду. Примітно, що депутатський корпус обласної ради і 30 липня не перейнявся затвердженням перспективного плану. Багато народних депутатів на сесію так і не прийшли, позбавивши представницький орган кворуму. Сам голова обласної ради тоді був у відпустці.

Очільник Тернопільської ОДА Степан Барна одразу ж відреагував на цю безплідну роботу сесії. Він зазначив, що ситуація, що склалася останнім часом в облраді, «перешкоджає подальшому розвиткові краю». Тож закликав народних обранців «не ставити пріоритетами власний вплив і політичні чи вузькопартійні інтереси».

Однак не склалося з легалізацією волевиявлення краян і на наступному пленарному засіданні, яке відбулося 13 серпня, коли вкотре хотіли ухвалити перспективний план, затвердити утворення об’єднаних тергромад і призначити в них перші вибори.

Отож на початок серпня Тернопільська область разом з Київською та Закарпатською залишилися без затвердженого перспективного плану як алгоритму проведення об’єднавчих процесів. Але водночас, як стверджує директор офіса реформ в області Віктор Литвинчук, Тернопілля в лідерах у реальному об’єднанні таких нових утворень. Нині вже 29 громад виявили таке бажання. Цей факт засвідчує, що Тернопільщина все-таки не хоче опинитися за бортом важливої для країни реформи.