ПРЕЦЕДЕНТ

Рахунок, який виставив «Газпром» НАК «Нафтогаз України», на думку експертів, не має під собою надійного  юридичного фундаменту

Не лише експерти, а й ті, хто відстежує перебіг подій на газовому «фронті» між Україною і Росією, не сумнівалися, що наш «стратегічний партнер» обов’язково відреагує на підписання угоди в Давосі про видобуток сланцевого газу на Юзівському родовищі на сході України компанією Shell. До цього просто підштовхувала логіка дій «Газпрому». Адже торік, коли Україна заявила про скорочення обсягів закупівлі російського газу та перехід на альтернативні види палива, російський газовий монополіст вустами своїх речників та чиновників неодноразово погрожував, що українська газотранспортна система незабаром стане нікому не потрібною через таку політику.

Цього разу «Газпром» вдався, на його думку, мабуть, до найвагомішого аргументу і буквально наступного дня після підписання згадуваної угоди   виставив НАК «Нафтогаз України» рахунок на 7 мільярдів доларів за газ, який Україна не купувала в 2012 році.

Чи були підстави в російської сторони на такий миттєвий і, як вважають експерти, не зовсім  бездоганний у юридичному плані демарш?  Суто з огляду на реальний розвиток подій — так.  Адже українські запаси сланцевого газу оцінюють як одні із найбільших у Європі — після Польщі, Франції та Норвегії. Лише на Юзівській площі, за попередніми оцінками, його запаси становлять близько 4 трильйонів кубометрів, й у разі промислового видобутку  це родовище може давати від 5 до 20 мільярдів кубометрів газу на рік. За оптимістичного сценарію буде повністю вирішено питання дефіциту блакитного палива і Україна зможе обійтися без російського імпорту. Внаслідок цього російська сторона втратить не лише одного з найбільших імпортерів та найприбутковіший ринок, а й найголовніший важіль тиску на нашу державу.

Водночас, як відомо, НАК «Нафтогаз України»  всі рахунки за імпортований  торік природний газ, виставлені «Газпромом», сплатив  своєчасно в  повному обсязі. При цьому вітчизняний імпортер російських вуглеводнів неодноразово інформував «Газпром» про скорочення обсягів закупівлі газу в 2012 році у терміни, зазначені угодою. Це легко перевірити на сайті «Нафтогазу».  Тому, як вважають експерти, ніхто не задовольнятиме вимог російського газового монополіста і з якогось доброго дива викладати 7 мільярдів доларів.

Щоправда, як повідомив УНІАН політик і  аналітик російської консалтингової компанії RusEnergy Михайло Крутихін, від «Газпрому» можна очікувати повного припинення поставок газу в Україну, оскільки умови контракту порушено. Мовляв, у «Газпрому» є всі права й можливості вимагати ці гроші.

  Однак таке твердження сумнівне як з огляду на економічні, так і на політичні реалії сьогодення. Адже, як засвідчили події минулого року, Європа розпочала і продовжує широкомасштабний наступ на «Газпром», намагаючись змусити його знизити ціни на блакитне паливо. Європейська комісія підозрює «Газпром» у перешкоджанні вільному потоку газу, стримуванні диверсифікації поставок блакитного палива, встановленні несправедливих цін.  Навіть така невелика країна, як Литва, вигравши суд і повернувши фактично собі газотранспортну систему,  озвучила нові претензії російському газовому монополістові: вимагає повернути два мільярди доларів, переплачені, як вона вважає, «Газпрому» за спожитий газ.

Знижок домоглися й інші європейські компанії, остання з них — польська PGNiG. Слід також врахувати, що Європа знизила закупівлю російських вуглеводнів за рахунок диверсифікації поставок та закупівлі скрапленого газу. Тож «Газпром» не проти компенсувати недоотримані доходи за рахунок України, але, як вважають експерти,  навряд чи це вдасться.

Хоч би тому, що прецедент уже існує: коли російський газовий монополіст не зміг домогтися бажаного в подібний ситуації. А в політичній площині такі кроки лише зайвий раз засвідчать, що Росія використовує газове питання як важіль політичного тиску. А водночас для української громади остаточно розсіється туман навколо тверджень російських керівників, що Україна для РФ є важливим стратегічним партнером. Адже приклад ЄС засвідчує: партнерів у важкі для них часи не топлять, а роблять усе для того, щоб вони, так би мовити, утримались на плаву.          

КОМПЕТЕНТНО

Валентин ЗЕМЛЯНСЬКИЙ, 
незалежний експерт:

 — Якщо «Газпром» не задоволений чимось, то це вирішується протягом тридцяти днів у ході переговорного процесу. Якщо компромісу не досягнуто, тоді через Стокгольмський арбітраж. Припинення подачі газу в Україну не може бути хоча б тому, що всі поточні операційні рахунки Україна сплачує чітко за графіком. Зокрема повністю за минулий рік, так що претензії «Газпрому» тут недоречні.

Російський газовий монополіст виставив рахунок, виходячи з обсягів закупівлі 41,6 мільярда метрів кубічних, тобто коригованих показників контракту. Якщо подивитися в контракті, виходячи з принципу «бери або плати», ми маємо сплачувати з коефіцієнтом 0,8. Тобто за мінімальний обсяг, який становить близько 33,3 мільярда кубометрів газу.

Далі. Торік НАК «Нафтогаз України» імпортував 24,9 мільярда кубометрів. Ще  одна приватна компанія закупила близько 8 мільярдів кубометрів.  Тож загалом Україна вийшла на законтрактовані обсяги імпорту російських вуглеводнів.

Щодо судового розгляду, то схожий відбувся торік у вересні між «Газпромом» та австрійською компанією. В результаті було винесено рішення, що принцип «бери або плати» має застосовуватися не щодо національного оператора, а стосовно всіх компаній даної країни. Ідеться про те, що має бути враховано весь обсяг газу, який закуповує країна у «Газпрому».  Якщо ми послуговуватимемося цим принципом, який можна розглядати як прецедент, то Україна виконала всі свої зобов’язання перед російським монополістом.