Є речі, три розповіді про які, виявляється, можна слухати вічно. Це занепокоєні балачки про те, що наша держава програє інформаційну війну «воріженькам», сумна констатація, що тривалий час на певній частині півночі Донеччини нема українського телебачення й радіо і, звичайно, повідомлення про те, що строки завершення будівництва і початок роботи телевежі на горі Карачун знову переносять.

Цей важливий об’єкт було зруйновано ще під час бойових дій понад два роки тому — 1 липня 2014-го. А буквально за кілька днів, тобто після визволення Слов’янська й Краматорська від проросійських незаконних збройних формувань, і розпочалися запевнення на всіх владних рівнях про необхідність якомога швидше відбудувати телевізійну вежу і відновити українське телемовлення для жителів визволених територій краю, так званої сірої зони й тимчасово окупованих населених пунктів Донецької області.

Відтоді вже минуло понад два роки, а всі зусилля довкола телевежі на Карачуні обмежувалися здебільшого обіцянками ось-ось нарешті ввести її в експлуатацію. Боляче й прикро про це писати, але такі дії української влади під час тривалої шаленої російської пропагандистської агресії і гібридної війни в очах багатьох донеччан настільки неадекватні, що навіть стали об’єктом для глузувань і насмішок. Зовсім недавно знайомий зі Слов’янська розповів свіжий місцевий анекдот на цю тему: переспів сюжету про винахідливих диваків, які навмисне саджають картоплю темної ночі, щоб колорадські жуки не побачили. «Базарне радіо питає: «Знаєте, чому закінчення будівництва телевежі постійно відкладають і переносять?» І відповідає: «А що ви хотіли! Триває гібридна інформаційна війна, і тому в Києві спеціально дурять і морочать голови «колорадам»-сепаратистам!»

Справді: а що ж ви хотіли? Бо різноманітні запевнення про відновлення роботи вежі, яких не бракувало за два минулі роки, дехто вже сприймає за вкидання «дези», щоб ввести в оману наших недругів. Згадаймо найгучніші обіцянки тільки за 2016 рік.

У січні чергову надію вселив радник міністра інформаційної політики України з питань забезпечення функціонування телерадіомовлення Олександр Бригинець: «Особливою подією найближчого часу стане початок телемовлення з відновленої телевежі на горі Карачун, яке планують на весну 2016 року». Весна прийшла, пішла, й настало літо.

7 червня у Краматорську відбулося виїзне засідання Комітету Верховної Ради з питань свободи слова, під час якого генеральний директор Концерну радіомовлення, радіозв’язку та телебачення Володимир Іщук запевнив: телевізійну вежу змонтують за три наступні місяці, й уже у вересні встановлені тут передавачі розпочнуть роботу. На цей строк орієнтував усіх і Президент України Петро Порошенко, який 5 липня у Слов’янську на урочистостях з нагоди другої річниці визволення північних міст Донеччини від проросійських НЗФ дав зрозуміти, що терпець може увірватися й у нього: «Ми домовилися, що вже через два місяці телевежа має бути відбудована. Більше терміну я не даю! І гроші на це мають бути знайдені, і передавачі. Це право народу на правду, яке ми маємо захистити».

Погодьтеся, ключовою фразою стало: «Більше терміну я не даю!» Та оскільки відтоді вже минули не два, а навіть три місяці (!), а вежу так і не добудовано, то як реагувати на ситуацію місцевим жителям, які вкотре не дочекалися обіцяного українського телерадіомовлення? Не здивуюсь, якщо оте «базарне радіо» запропонує тимчасовий календар, у якому різко збільшать кількість днів: 58 серпня, 59 серпня, 60 серпня… Бо ж минув вересень, а роботи довкола довгобуду знову не завершили до названого строку.

«На телевежі пройдено позначку 131 метр», — пише на своїй сторінці у мережі Фейсбук про відвідини гори Карачун в останній день вересня голова Донецької облдержадміністрації — керівник військово-цивільної адміністрації Павло Жебрівський (проектна висота вежі — 180 метрів).

Коли ж нарешті запрацює об’єкт-довгобуд? До нового року? До Великодня? До третьої річниці визволення Слов’янська? Їй-бо, знову важко сказати, адже фахівці підказують, що ретрансляційне обладнання встановлюватимуть аж після того, як спеціальна комісія підтвердить відповідність вежі всім вимогам.

А оскільки точних строків тепер не називає ніхто, то нема поганого, щоб на добре не вийшло. Нехай це стане неприємним сюрпризом і для наших недругів, які й без того потішаються над перипетіями на Карачуні й відповідно «обробляють» жителів Донбасу. Їхні засоби дезінформації аж захлинаються: мовляв, столичній владі не потрібні люди прифронтового краю, й у ситуації з телевежею вона не тільки не може її швидко відновити, а й не хоче.

Чи вірять цьому місцеві жителі? «Яка гібридна війна, такий і довгобуд! — з неприхованою злістю каже житель Краматорська. — З одного боку, всі патетично розповідають про важливість інформаційної безпеки тощо, але за два (!) роки не можуть збудувати телевежу, що не є якоюсь надскладною конструкцією. Навіть у «президентський» термін не вклалися! Тому, на жаль, у багатьох складається враження, що комусь справді дуже вигідно, щоб нас і надалі безжально труїли проросійською пропагандою».