Фабричні новорічні іграшки в повоєнний час були розкішшю. Дозволити її собі могли далеко не всі волиняни. Тож на ялинці мого дитинства півстоліття тому було три види прикрас: сніг зі шматочків білої вати, загорнуті у фольгу горішки і — найголовніше — справжні цукерки. Доки ялинка стояла, зривати їх забороняли. Але… Витягти з обгортки саму цукерку, покласти її за щоку, потім дуже акуратно загорнути фантик — як можна було від такого втриматися?!
Про цей та інші, не менш цікаві, а нині вже забуті нюанси організації Новорічних свят нагадали гостям працівники Музею волинської ікони на чолі із заслуженим працівником культури України Тетяною Єлисєєвою на виставці «Подаруй собі казку!» В експозиції — понад 300 експонатів — ялинкові прикраси від 1940-х років до сьогодення (нова тематична колекція «Україна єдина»), поштові листівки та фотографії 1950—1980-х.
Були і скляні серпи з молотами
— У ялинкових іграшках відображається історія нашої країни. Святкування Різдва Христового і Нового року було заборонено після Жовтневої революції і реабілітовано у 1935 році, але з них вилучили релігійні мотиви, а давній традиції надали одіозно-ідеологічного характеру. Одразу налагодили випуск перших радянських ялинкових прикрас, у яких стала домінувати ідеологічна атрибутика, — розповіла Тетяна Єлисєєва. — Традиційну Вифлеємську зірку на верхівці ялинки замінили на радянську п’ятиконечну. А самі іграшки зображували реалії нового світу, символи Радянського Союзу: серпи з молотами, ракети, дирижаблі, літаки тощо. В Україні одну з найдавніших фабрик з виготовлення ялинкових прикрас було відкрито у 1946 році у Клавдіївці.
1949-го до 150-річчя із дня народження Олександра Пушкіна було випущено іграшки із зображенням героїв його казок. Радянські ялинки збагатилися цілим набором казкових персонажів — золотими рибками, богатирями, русалками, хатинками на курячих ніжках.
На гілках «кипіли» самовари й чайники
Подальший розвиток іграшкова індустрія та традиції прикрашати вічнозелене дерево отримали на початку 1950-х років. У період нестачі продуктів з вати виготовляли багато «їстівних» іграшок: ягоди, овочі, фрукти. На ялинці, нагадали волинські музейники, надовго оселилися популярні в той час казкові герої: Червона Шапочка, Айболить, кумедні звірята, птахи. А після виходу на екрани шалено успішного фільму «Карнавальна ніч» (1958), у якому дебютувала Людмила Гурченко, ялинки почали прикрашати годинниками, що показували за п'ять дванадцяту.
— За правління Микити Хрущова в іграшках стало менше прихованої ідеологічної пропаганди. З’явилися зразки так званого дачного буму, почала переважати сільськогосподарська та побутова тематика, а серед них улюблениця тогочасного радянського лідера — золота кукурудза. Ялинку прикрашали самовари, чайники, лампи, скляні бурульки, — акцентував на ще одному нюансі колекцій директор Волинського краєзнавчого музею, заслужений працівник культури України Анатолій Силюк. — А неодмінною прикрасою ялинки були скляні намиста. Відображення у новорічній індустрії залишив політ Юрія Гагаріна та початок освоєння космічного простору. На ялинках та сосонках, що прикрашали оселі й площі міст, з’явилися ракети, супутники, космонавти, зірки.
У 1966 році, відповідно до класифікації Міжнародної організації колекціонерів ялинкової іграшки, закінчилась ера старовинної ялинкової іграшки. На зміну прикрасам ручної роботи прийшли нові, виготовлені конвеєрним способом. У 1980-ті роки іграшки набули абстрактної форми, яка змушувала уяву працювати.
Як зазначали організатори виставки, щороку мода на новорічні прикраси змінюється, зокрема нині вишукані українські іграшки — гарний сувенір друзям за кордоном. Адже вітчизняні фабрики випускають фігурну іграшку, кульки з ручним розписом. Вони не лише несуть по світу добру славу про українських умільців, а й поповнюють державну скарбницю потрібною їй валютою.
Ми в Google+