Якщо транспорт — кровоносна система економіки, то роботодавців у цій галузі можна назвати тим механізмом, який забезпечує її функціонування. Саме від них значною мірою залежить стан справ у цій важливій для економіки та суспільства сфері. Про роль Федерації роботодавців транспорту України в розвитку транспортної галузі наш кореспондент поцікавився у голови цього об’єднання Ореста КЛИМПУША.

Голова Федерації роботодавців транспорту України Орест КЛИМПУШ— Зазвичай об’єднання роботодавців критикують за те, що вони, мовляв, групуються заради обстоювання своїх корпоративних інтересів. Як щодо вашої федерації?

— Те, що роботодавці об’єднуються заради обстоювання інтересів бізнесу, — нормальна світова практика. Щодо Федерації роботодавців транспорту України (ФРТУ), то її поява пов’язана з переходом від пострадянських реалій до ринкової економіки, коли на порядку денному постав трипартизм: держава — роботодавці — профспілки. Наше головне завдання — лобіювання та захист законних прав та інтересів роботодавців транспортної галузі.

— Яким бачить федерація подальший розвиток транспортної галузі?

— Галузь потребує реальних і невідкладних реформ. Її подальший розвиток має базуватися на залученні інвестицій, використанні світового досвіду, викоріненні корупції. Однак справа ця не з легких. Починаючи з безпроблемного перетину кордону і закінчуючи впровадженням європейських норм якості послуг — скрізь потрібно навести лад.

— Місце ФРТУ в цих процесах визначено?

— Так, ми задіяні в усіх ключових процесах реформування галузі. Працюємо у складі робочих груп, комісій, конкурсних комітетів при центральних та місцевих органах влади і маємо реальну можливість впливати на вдосконалення чинного законодавства та вирішення проблемних для роботодавців питань.

— Але ж у вас немає права законодавчої ініціативи.

— Хто націлений на результат, той завжди знаходить можливості донести та захистити свою позицію. Окрім роботи у відповідних робочих групах, експертних радах, ми прописуємо наші пропозиції в галузевих угодах і вимагаємо від відповідних державних структур їх виконання.

— Невже й справді до громадських об’єднань хтось дослухався?

— Дослухається. У березні цього року у Верховній Раді зареєстрували законопроект, який начебто мав сприяти поліпшенню діяльності морських портів (№4431). По суті ж він повністю перекреслював розпочату торік портову реформу. Ми залучили експертів та бізнес, провели обговорення, зокрема й у профільному парламентському комітеті, і таки досягли свого: законопроект відхилили. Інший приклад. ФРТУ підготувала «дорожню карту» подальшого розвитку морегосподарського комплексу. Це — системний документ, де визначено конкретні кроки щодо усунення наявних бар’єрів розвитку портової галузі. Мінінфраструктури вже розпочало роботу з реалізації наших пропозицій.

— Що саме пропонуєте?

— Ініціюємо створення земельного резервного фонду морпортів, визначення джерел наповнення місцевих бюджетів, упровадження процедури погодження річних фінансових планів для держпідприємств галузі лише з Мінінфраструктури. Пропонуємо вирішити питання щодо землекористування намивними територіями, привести у відповідність до міжнародних процедур здійснення екологічного, санітарного, митного контролю в пунктах пропуску через кордон, який нині є сприятливим полем для корупції.

— Як щодо розвитку автомобільного транспорту? Там проблем також не бракує?

— І так, і ні. Приміром, Асоціація міжнародних автомобільних перевізників — наш колективний член — дуже добре адаптувалася до європейських стандартів. Щоправда, і їх зачіпають деякі наші негаразди: митні перепони, дозволи, місця відпочинку для водіїв. Однак значно більше проблем у пасажирських перевізників.

— Знаю, що роками не вирішується питання компенсацій за перевезення пільговиків. Постійно виникають непорозуміння стосовно підвищення тарифів…

— В Україні пільги надають, на жаль, коштом перевізника. Упродовж останніх трьох років запланована в держбюджеті сума субвенцій за перевезення пільговиків покриває лише чверть необхідного, її сплачують нерегулярно і не в повному обсязі. Але ж є світовий досвід — монетизація послуги, від впровадження якої виграє і перевізник і пасажир. Стосовно тарифів, то вони мають бути економічно об∂рунтованими, адже законів економіки ніхто не скасовував.

— Може, у вас є рецепт й щодо того, як навести лад на ринку пального та відремонтувати дороги?

— Ви правильно пов’язали ці два питання в одне, адже за дорогу має платити той, хто нею користується. Для цього передбачено сплачувати акциз за пальне, а інформація про його використання має бути доступною. Однак у нас інформація про акцизний збір — ледве не під грифом «цілком таємно», хоча сума акцизу мала б чітко вказуватися в чеках, які видаються на АЗС під час оплати пального. Якби так сталося, це була б не просто зафіксована сума, яка спрямовувалася б на ремонт та утримання доріг, а й водночас вона слугувала би дієвим механізмом контролю за кількістю завезеного в Україну пального.

— Але ж руйнують шляхи самі перевізники.

— Причини дві: неякісно зроблене покриття та порушення норм навантаження на дорожнє полотно. З цим потрібно боротися, але дещо інакше, ніж пропонується. Приміром, у проекті закону щодо впровадження плати за проїзд вантажних автомобілів для компенсації шкоди, завданої автодорогам загального користування, є положення, що автомобілі вагою понад 12 тонн сплачуватимуть дорожній збір. Рішення ніби й правильне. Однак, на наше переконання, для додаткового платежу необхідно запровадити чіткий та контрольований збір цих коштів і прозорий механізм їх використання.

— Кажуть, що федерація проти ще одного законопроекту — про таксі.

— Так, бо таксі — один із видів автомобільного транспорту, для регулювання якого є відповідний закон про автомобільний транспорт. Нині в цьому переконали міністра інфраструктури. Уже провели нараду з таксомоторними підприємствами, звели всі пропозиції докупи і передали в міністерство як зміни до Закону «Про автомобільний транспорт».

— Назвіть основні положення, які пропонуєте узаконити.

— Повна легалізація ринку таксі. Обов’язкове встановлення таксометрів, наявність зовнішніх ознак належності автомобіля до таксопарку, ліцензування діяльності, кваліфікація водія, існування інформаційно-диспетчерської служби, яка мусить бути відповідальною.

ДОСЬЄ «УК»

Орест КЛИМПУШ.  Hародився на Закарпатті.  З відзнакою закінчив Київський автомобільно-дорожній інститут. У транспортній галузі — понад 40 років. Перший міністр транспорту незалежної України. Двічі його обирали народним депутатом України, працював Надзвичайним і Повноважним Послом України в Угорщині та Словенії.

Лариса ДАЦЮК,
«Урядовий кур’єр»