Не хочу порівнювати себе і своїх колег-журналістів з тими, що гавкають на караван, однак те, що він іде навіть попри критичні публікації в центральному органі виконавчої влади, — беззаперечний факт. Нещодавно минув рік відтоді, як в «Урядовому кур’єрі» започатковано рубрику «Прошу слова!», під якою столичні та регіональні кореспонденти, активні громадські дописувачі порушують найболючіші питання життєдіяльності нашого суспільства. Однак більшість можновладців й вухом не ведуть на цю бурю в склянці води. 

Скажімо, скільки стріл було зламано об хаотичне підняття тарифів на комунальні послуги. Проте досі ні тобі їхнього економічного обгрунтування, ні прозорої схеми нарахування. І навіть жодної реакції на застереження Антимонопольного комітету (у Києві його зробили ще в червні минулого року) та на судові позови однієї з фракцій міської ради.

Про такі дрібниці, як незаконне будівництво та проблеми з комунальним транспортом, годі й говорити. У столиці до них виробився стійкий імунітет: як тільки громада стає дибки — вирубку дерев та зведення споруд припиняють, а приспавши пильність, знову беруться за своє. З горезвісною годиною пік і того гірше: її просто не помічають. У місті, яке вже давно перетворилося з промислового на центр чиновників і обслуговуючого персоналу, транспорт і досі курсує за радянським часом, а графік руху розробляється «від ліхтаря». Тому дістатися на роботу і з роботи досить проблематично: транспорт ходить парами або й колоною, а після 18-ї години прямує в депо мимо переповнених пасажирами зупинок.

За кількістю бродячих собак, якби їх хтось підрахував, Київ посів би перше місце у світі. Такої кількості псів, мабуть, уже вистачить для персональної охорони кожного вболівальника Євро-2012. А ще в місті до послуг кожного фана (від малого до великого) пиво та цигарки, які в кіосках, а то й просто на імпровізованих лотках-ящиках продали б і дошкільняті, якби вміло попросити. Щоправда,  з пияцтвом «борються»: з минулого року дозволили ставити кіоски з усіляким питвом просто на пляжному піску, а достатньою кількістю рятувальників місця для купання не забезпечили…

Отож, опитавши чи не всіх колег, виступи яких мали критичне спрямування, знайшла лише кілька реагувань на публікації. Так, Укрпошта одразу навела лад на Головпоштамті, де бракувало охорони й розкошували бомжі, а також розв’язала проблему з чергами у поштових відділеннях, куди гнані можливою сплатою пені кияни поспішали розрахуватися за комунальні послуги до 20-го числа. Зреагував і сільський голова однієї з місцевих рад на Рівненщині, який зумисне не подавав документи на присвоєння багатодітній жінці звання «Мати-героїня». Ось чи не весь перелік тих, хто вважав за потрібне реабілітуватися перед громадою.