Чого чекає малеча під час свят, де головний герой Святий Миколай, один з найшановніших святих? Див та одужання! Миколай здійснює мрії, опікується воїнами, мореплавцями, дітьми, бідними, тими, хто подорожує, хворими. А він не лише дбає, а й справді допомагає. Днями у відділенні онкогематології Миколаївської обласної дитячої лікарні відбулося свято віри в життя. Дітей розважили аніматори, а маленькі пацієнти отримали ті подарунки, які замовляли Святому.

Цілюща терапія

Три роки поспіль бажання тяжко хворих діток здійснюють щирі небайдужі люди. Ще у жовтні діти, що лікуються у відділенні онкогематології Миколаївської обласної дитячої лікарні, пишуть листи Святому Миколаєві. Згодом їх передають в обласний благодійний фонд «Соняшник». Як розповіла очільниця фонду Олена Раткогло, цього року отримали 46 листів від дітей. «Про що просять Святого Миколая? Про різне, — відповідає благодійниця. — Торік у Миколая дитина попросила кошеня. А чи можна у відділення принести того котика? Лікарі дозволили. Дитина була в захваті».

Таких історій у пані Олени чимало. Цей рік виявився вдалим на дорогі подарунки. Виявляється, люди щиро бажають допомогти діточкам, їм на допомогу приходить фонд.

Нині діти найчастіше просять гаджети, малеча чекає на іграшки. А ось Феодосій попросив дитячий електромобіль і отримав його. Хлопець аж ніяк не очікував такого подарунка від Святого Миколая. «Коли я спочатку намагалася спілкуватися із хлопцем, він був відлюдькуватий, не хотів спілкуватися, — згадує Олена Раткогло. — Ні мама, ні рідні не сподівалися, що дитина отримає такий подарунок і матиме шанс на життя. Диво сталося. Феодосій уже активний, йому зробили операцію. Усе буде гаразд!»

Дуже важливо, на думку лікарів і психологів, щоб у дитини була мрія, мета. Пишучи лист, вона заряджається бажанням отримати подарунок, чекає, сподівається. Одна з дарувальниць, що співпрацює із фондом, три роки тому бачила дівчинку у відділенні в дуже важкому стані, через рік — ще з наслідками терапії, а нині вона абсолютно здорова.

Гортаючи листи, можна дізнатися, що 5-річний Ярослав «був слухняним цілий рік, тож хоче від Святого Миколая магічний трек». Отримав посилку вдома. Дівчата бажають отримати ляльки лол. Є дівчинка, яка два роки поспіль просила у Миколая дорогу ляльку — майже 3 тисячі гривень. Торік не змогли придбати, купили лола. А в цьому році лялька є.

За маленьку Катю написала лист її мама: «Пише мама 3-річної дівчинки Катрусі. Вона рухлива й активна. Але через хворобу їй доводиться довго лежати під крапельницями. У 2020 році нам треба буде їхати за кордон на трансплантацію кісткового мозку. Доведеться довго перебувати далеко від рідних. Якщо Святий Миколай зможе подарувати планшет для зв’язку з братами і перегляду мультиків, Катруся буде рада». Звичайно ж, Катруся отримала планшет.

Тимур, у якого стався рецидив, пише: «Прошу в тебе гру «Діксі», і, якщо можна, виконай, будь ласка, мою заповітну мрію — побачити місто Прагу». Святий Миколай подарував сертифікат на туристську поїздку. Звісно, Тимур туди поїде, коли дозволять лікарі.

Олена як онкопсихолог каже, що це дуже гарний терапевтичний момент. У дитини є мета, очікування, тому й одужуватиме швидше. А Мишко, в якого також стався рецидив, у листі спочатку привітав самого покровителя: «Вітаю зі святами, дорогий Святий Миколаю. Бажаю тобі й усій твоїй команді здоров’я і натхнення. На подарунок хочу собі парту зі стільцем, щоб було де робити уроки». Подарунок вже у Мишка вдома.

На жаль, трапляються й трагедії. Цього року дитина, яка написала листа, не дочекалася подарунка. Олена каже, що за сім років, протягом яких фонд опікується відділенням, часто бували трагедії. Пережити їх дуже болісно.

Ілона, яка вже одужує, отримала подарунок удома. Фото надав автор

«Ми не ходимо з простягненою рукою»

Обласний благодійний фонд «Соняшник» засновано у 2012 році задля допомоги тяжко хворим дітям Миколаєва та області.

«Коли створювали фонд, не планували допомагати саме онкохворим дітям, — розповідає очільниця Олена. — Але вийшло так, що до нас стали звертатися батьки діток, які перебувають у відділенні онкогематології, і ми зрозуміли, що допомога там вкрай важлива. Добре пам’ятаю, як допомогли першій дитині. Нині вона одужує. Дуже вдячна лікарям і персоналу відділення за те, що прийняли нас помічниками».

Олена разом з однодумцями два рази на тиждень буває у відділенні. Допомагають у роботі студенти, майбутні психологи з Національного університету ім. В. Сухомлинського, які проходять практику. Разом вони надають психологічну допомогу дітям, батькам, навіть персоналу. З пацієнтами відділення граються, проводять арттерапію, налаштовують на одужання.

Політика «Соняшника» полягає в тому, щоб не йти до когось із простягненою рукою — люди самі мають приходити до фонду. Ті, хто допомагає, надсилають гроші адресно, батькам. Для самого фонду це не принципово, головне — допомогти.

За словами Олени, дарувальники до Дня Святого Миколая — звичайні люди, підприємці. Можновладців і бізнесменів з великими зар­платами небагато. Цього року навіть стояли в черзі, щоб отримати листа від дитини. Суспільство змінюється, дедалі більше людей діляться добром, допомагають нужденним, виявляють милосердя. І це вселяє надію й віру в диво.