Головний лікар
Волинського обласного
наркологічного диспансеру
Микола ДАЦЮК

Щороку через споживання алкогольних напоїв та наркотиків ідуть із життя 40 тис. наших співвітчизників. Вдуматися тільки: це втричі більше, ніж утратив Радянський Союз за всі роки війни в Афганістані. Хто вони, сучасні  алкоголіки й наркомани, що штовхає їх до згубних звичок  — про це в розмові з відомим на Волині лікарем-наркологом Миколою Дацюком.

— На перший погляд, Миколо Євгеновичу, хронічних алкоголіків, у всякому разі тих, хто зранку під плотами лежать, в обласному центрі практично не побачиш… Може, скоро наркологам уже й робити нічого буде?

— Захворюваність на психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання психоактивних речовин в області минулого року хоча й зменшилась майже на чверть, однак становила 106,5 на 100 тис. населення. Якщо казати простіше, то на Волині, населення якої ледь перевищує мільйон жителів, з’явилася чергова тисяча хворих на алкоголізм. Це — до тих тисяч, що зареєстровані раніше.

Зауважу: якщо завдяки організації наркологічної допомоги ми таки переламали в області тенденцію до різкого зростання кількості алкоголіків, то саме системне захворювання, яким є алкоголізм, набуває нині якісно нового вигляду.

Образно кажучи, якщо раніше, років 20 тому, ми «знімали з гранчака» чоловіка і він найчастіше повертався до виробничої діяльності, то нині, після переривання запою, процедура лікування такої людини лише розпочинається. Адже в неї, як правило, часто вже є незворотні зміни у центральній нервовій системі, «посаджена» підшлункова, напівзнищена печінка, отруєні токсинами і дистрофовані м’язи… А там, дивись, і СНІД уже вигулькнув, туберкульоз засвітився, гепатити полізли… Себто алкоголіків, можливо, й стало менше, але лікувати їх нині — на два порядки складніше.

Стаціонар нашого наркодиспансеру фактично перетворився на ще одне реанімаційне відділення. Але якщо у справжній реанімації на п’ять-шість ліжок дві медсестри і один лікар, то у нас — одна медсестра і один лікар на 30 ліжок… А не надай «нашому» специфічному пацієнту в критичний момент невідкладну допомогу, він або собі віку вкоротить, або, що ще страшніше, комусь!..

От і склалася з ліквідацією витверезників ситуація, коли міліція не має права утримувати людей лише через те, що вони п’яні, а ми, лікарі, — через те, що вони часто ще й буйні!.. Чи не час нашим законодавцям звернути увагу на досвід інших країн? У тому числі й Польщі, де такій категорії хворих надається спеціалізована медична допомога і для них створені спеціалізовані медзаклади?

Рекламою вимощена дорога до пекла

— Чому змінилися «обличчя і нутро» алкоголізму ?

— Знову доведеться повернутися років на 20 назад, коли почали говорити, що міцні алкогольні напої треба витіснити якісним пивом. Нині маємо результат тих розмов: унаслідок вседозволеності реклами пива воно вже не сприймається як алкогольний напій. І, що найстрашніше, стало атрибутом проведення дозвілля у нашої молоді… А наркологи зі стажем знають: якщо людина до 25 років — віку повного формування організму — не знала смаку алкоголю, пізніше вона в сотні разів менше ризикує стати алкоголіком.

— Ні для кого не секрет, що сучасний алкоголізм помолодшав.

— Так. Якщо раніше середній вік наших пацієнтів перевалював за 43-45 років, то нині — 20-29 років! Тому різні слабкоалкогольні напої, що зараз дуже популярні серед молоді, особливо учнівської й студентської, я б узагалі заборонив. Бо для скочування в алкоголізм сформованій людині іноді потрібні десятки років, а тим, хто починає життя, достатньо іноді й кількох місяців. І той факт, що в реанімацію дедалі частіше привозять дітей, яких іноді ледь вдається  відкачати, — підтвердження сказаному.

На мою думку, серед інших першочергових заходів потрібно повсюдно заборонити рекламу пива, інакше може статися, що років за 20-30 у нашій державі і податки платити нікому буде!


«Еліксир бадьорості» — місток на той світ

— Поруч з легальними наркотиками, якими фактично є етиловий спирт і тютюнові вироби, в побуті частини нашої молоді з’являються різні «травки щастя», «колеса», «таблетки для гарних танців», «еліксири бадьорості», «джини» та інша наркотична гидота…

— Практика показує: дитина, котра з малих літ не росте з чіткою установкою, що наркотики — один із найкоротших шляхів до домовини, рано чи пізно ризикує скуштувати запропоновану кимось із товаришів чи старших наркоманів «травку». А наркотики, як відомо, вміють чекати… З’являються різні таблетки чи «коктейлі» з них, якї складають різні умільці. За ними рано чи пізно підуть чи таблетки екстазі, чи амфітаміни, чи кокаїн, чи опіати… В тому числі й «чорний» героїн, на Волині більше відомий, як «ширка».

Усе це «добро» призводить до того, що токсичні речовини буквально виводять з ладу мозок людини. І енцефалопатії ці стають з кожним роком дедалі тяжчими. Про те, що середній вік такої людини рідко сягає  30-35 років, говорити, думаю, потреби немає.

- Що ж робити, аби якщо не здолати, то хоча б загнуздати зло, яким є алкоголізм та наркоманія?

— На мою думку, якщо в нашій країні традиційно поширена практика споживання спиртного, і вона вже, на жаль, стала часткою національної культури, то для захисту наших людей ми маємо подумати над прийняттям державної програми жорсткого контролю за якістю алкогольних напоїв.

Упевнений, що має бути відновлена державна програма виховання підростаючого покоління і системної роботи з ним у шкільний, позашкільний та канікулярний час. Потребують  врегулювання й чимало питань юридичного характеру. Бо сьогодні ми дали людині демократичне право пити стільки, скільки вона хоче, і водночас забрали право в її сім’ї, в її дітей жити родиною без алкоголіка…

Або таке. Наркоман, якого ловлять з п’ятнадцятьма грамами наркотика, йде у в’язницю, де на нього навішуються кримінальний досвід, туберкульоз, СНІД, озлобленість на все суспільство. Але найголовніше — час виробити у нас, українців, повагу до самих себе. Таку, яка позбавить наших дітей необхідності шукати забуття чи щастя на дні чарки чи у шприці із «ширкою». А без розв’язання всього комплексу соціально-економічних питань, передусім із забезпеченням добре оплачуваною роботою, зробити це, на моє переконання, буде надзвичайно важко.

Саме тому і заслуговує на беззастережну підтримку населення будь-яке зусилля чи то Кабміну, чи органів місцевої влади, чи своїх або й закордонних інвесторів, спрямоване на створення нових робочих місць і підвищення заробітної плати людям!

Валерій МЕЛЬНИК,
«Урядовий кур’єр»

ДОСЬЄ «УК»

Микола ДАЦЮК. Народився 22 травня 1954 р. в місті Луцьку. У 1981 р. закінчив Тернопільський медичний інститут. З квітня 1985-го працює на різних посадах у Волинському обласному наркологічному диспансері, з 2000 р. головний лікар. Лікар вищої кваліфікаційної категорії. Позаштатний головний нарколог Волинської області.

ВІД РЕДАКЦІЇ

Проблеми, порушені головним наркологом Волинської області, де рівень алкоголізму, наркоманії та пов’язаних з ними правопорушень внаслідок активної діяльності церковних інституцій традиційно нижчий, ніж у багатьох інших регіонах, заслуговують на підвищену увагу суспільства. І насамперед наших законодавців, які й встановлюють правила на ринку алкоголю. Внаслідок так званих реформ минулих років він практично повністю виведений з державної монополії і опинився у приватних руках. От і склалася ситуація, коли прибуток від споювання населення — у кишені приватних осіб, а викликані алкоголізмом проблеми — на плечах держави. Себто нас із вами.

Зрозуміло, країні потрібне нове антиалкогольне законодавство. А для початку слід добитися безумовного виконання в усіх без винятку населених пунктах України уже діючої частини 2 ст. 22 Закону «Про рекламу». Вона конкретно проголошує, що реклама «не повинна заохочувати до вживання алкогольних напоїв чи тютюнопаління або негативно розцінювати факт утримування від вживання тютюнових виробів та алкогольних напоїв».