Заступник голови Державного
агентства земельних ресурсів України
Микола КАЛЮЖНИЙ

Земельна реформа, про яку так багато говорили, сперечалися і політики, і господарники протягом останніх років, набуває дедалі чіткіших обрисів. Можливо, навіть до кінця цього місяця Верховна Рада зробить спробу остаточно ухвалити закон «Про ринок земель». На адресу цього законопроекту під час його обговорення в першому читанні прозвучало чимало слушних, а іноді й не дуже, зауважень. Утім, що він потребує вдосконалення, визнають як народні депутати, так і урядовці. Чимало доповнень, змін і пропозицій, що надійшли до профільного парламентського комітету, будуть враховані під час його розгляду в другому читанні. Те, що земельна реформа не залишає байдужими, хто має відношення до сільгоспвиробництва, вболіває, щоб найбільше багатство України не пішло прахом, свідчить і «пряма лінія», яка пройшла в «Урядовому кур’єрі» за участі заступника голови Держземагентства Миколи КАЛЮЖНОГО.

Марта ГЛОБІНЕЦЬ,
директор сільгосппідприємства «Жовтневе», Крим 

— Кілька років тому наше підприємство стало спадкоємцем усіх боргів та зобов’язань колишнього колгоспу-банкрута. Неймовірними зусиллями ми вивели його в прибуткові. Сьогодні в ньому працює 130 осіб, вони щомісяця отримують зарплату, всі бажаючі мають роботу. Згідно із земельною реформою я як юридична особа не матиму права купити землю, яку стільки років обробляємо. Чи буде держава сприяти таким підприємствам, як моє, щоб вони залишилися цілісними і надалі давали вагомий прибуток, а не були розтягнуті по шматках?

— Справді, власниками землі можуть бути держава, фермери та громадяни України. Юридичні особи як такі виключені з цього списку у зв’ язку з тим, що через них можуть заходити іноземні компанії. А це загрожує національній безпеці України. Втім, державним підприємствам особливо хвилюватися нічого — інститут постійного користування у нас не скасовано. Отже, акти на право постійного користування землею видаватимуться, інвентаризація земель проводитиметься як за кошти держбюджету, так і за рахунок підприємств. Таким чином, ваше сільгосппідприємство може одержати акт на право постійного користування землею і він буде дійсний доти, доки воно працюватиме.

Анатолій ЮЗИК,
Волинська область 

— Ось уже майже 25 років я намагаюся і не можу одержати землю, хоча живу в селі, в якому народився 50 років тому. Маю у господарстві худобу, коней, а випасати і заготовляти корми для них ніде. Коли нещодавно звернувся до сільради, мені сказали: заплатиш 15 тисяч гривень за гектар і матимеш землю. Як мені бути далі?

— Якщо на території сільської ради є землі запасу, то вона зобов’ язана надати вам ділянку для ведення особистого селянського господарства. Якщо ж ви хочете взяти землю для ведення фермерського господарства, то потрібно оформити всі документи, які підтверджують, що ви є фермером. А от щодо 15 тисяч гривень, то їх у вас ніхто не має права вимагати. Держава надає землю тим, хто має на це право, безкоштовно. Тому такими «аукціонами», якщо сказане вами відповідає дійсності, мають займатися правоохоронні органи. Окрім цього, доки ринок землі ще не запрацював через брак відповідного закону, який перебуває нині у парламенті на доопрацюванні, таких цін на землі сілогосппризначення немає і нескоро вони будуть

За прогнозами, ціна гектара такої землі коштуватиме тисячі євро. Фото Володимира ЗАЇКИ

Василь НАГІРНИЙ,
Черкаська область

— Яка ж це безплатна приватизація землі, якщо з мене, пенсіонера, вимагають гроші за державний акт? Невже ці акти не може видавати сільрада як державна структура?

— Сільрада не може видавати, оскільки потрібно провести землевпорядні роботи. А ви ж самі знаєте, що роботу землевпорядників слід оплачувати. Нині, на жаль, це робиться за рахунок громадян, які одержують держакти на землю. Раніше, до 1 січня 2011 року, ми робили це безкоштовно, точніше, за рахунок держбюджету, але в ньому на цей рік парламент кошти не передбачив. Та можу вас порадувати — наступного року ми продовжимо безкоштовну видачу держактів на землю. На це у держбюджеті будуть відповідні кошти. Для того, щоб можна було безкоштовно видавати ці документи таким, як ви, — пенсіонерам і малозабезпеченим сім’ ям.

— А чи не породить зняття мораторію на продаж землі різні афери?

— Не буде цього. Новий закон, який Верховна Рада прийме цього року, відповідатиме всім вимогам і міжнародним нормам. У тому числі і щодо обмеження спекулятивних дій і корупції в земельних питаннях.

 Микола ВОЛОДИМИРКО,
Київська область 

— Я звертаюся до вас від імені членів садового товариства «Міжгір’я», розташованого в Обухівському районі Київської області. У 1999 році ми отримали держакти на право приватної власності на земельні ділянки. Цього року звернулися з проханням надати нам кадастрові номери. Але нам відмовили, бо чомусь у базі даних виникли невеликі розбіжності з даними держактів. Тому нам сказали, що тепер потрібно членам садового товариства за свої кошти все переміряти знову. Чому? Адже держакти повинні бути основними документами для введення даних у базу? Чому пенсіонери повинні платити за чиїсь помилки? Допоможіть, будь ласка, розібратися, як нам бути у цій ситуації.

— У державних актах, виданих до 2004 року, не проставлявся кадастровий номер і не вносився в електронну базу даних державного земельного кадастру. І тому, якщо людина хоче зробити якусь транзакцію із землею, продати, подарувати тощо, їй потрібно одержати кадастровий номер. Нині порушується питання про виділення понад 80 млн грн з держбюджету. Ми звернулися до уряду з цим проханням, щоб присвоїти кадастрові номери тим наділам, на які видано держакти на землю раніше. Адже люди не винні в тому, що так держава розпорядилася. До цього була одна система, сьогодні друга, завтра може бути третя, а післязавтра ще якась. До речі, глава держави Віктор Янукович на одній з останніх нарад, присвяченій економічним реформам, наголосив на тому, що з людей здирати гроші не можна. Потрібно передбачити кошти у бюджеті, щоб виконати всі ці роботи. Але на сьогодні коштів ще немає. І якщо комусь конче потрібно терміново продати чи подарувати свою земельну ділянку, роботи з присвоєння кадастрового номера доведеться оплачувати, так би мовити, з власної кишені. На жаль, іншого виходу поки що немає. У кого ж немає нагальної потреби робити якісь транзакції, то можна трохи почекати, коли ці роботи оплачуватимуться з бюджету.

Дмитро ГАЛИЧАНИН,
Волинська область

— Займаюся невеликим бізнесом у смт Ратне. Маю павільйон з ремонту побутової техніки. Викупив земельну ділянку площею 38 кв. м. Хочу розширити павільйон і докупити ще 12 кв. м землі поряд з власною земельною ділянкою. У райземуправлінні сказали, що це можна зробити лише через аукціон. Але на підготовку документів до аукціону потрібно у 3-4 рази більше коштів, ніж коштуватиме земля. До того ж ця земельна ділянка міститься за моїм павільйоном, і нікому іншому вона не потрібна, бо до неї немає доступу. І хто захоче ще на тому аукціоні виступати покупцем? Поясніть мені, будь ласка, позицію райземуправління.

— У 2008 році Верховна Рада прийняла зміни до Земельного кодексу України, до Закону «Про оренду землі», де прописала, що земельні ділянки, вільні від забудови, землі державної власності продаються чи передаються в оренду виключно через аукціон. Тому іншого шляху одержати ділянку, окрім проходження через аукціон, немає. До речі, не в кожній області земельні аукціони проводяться. Хоча б тому, що вони стануть стовідсотково законними лише з прийняттям закону «Про ринок земель». Фактично парламент, сказавши «а», на цьому зупинився. Самого механізму земельних аукціонів не розроблено, але, тим паче, продаж і передачу ділянок несільськогосподарськогго призначення можна провести лише через них. Цей парадокс зникне після ухвалення закону «Про ринок земель».

Ірина ПОЛІЩУК,
Житомирська область

— Я не можу отримати держакт на земельну ділянку, бо державні посадовці, які відають земельними питаннями, кажуть, що нині проходить земельна реформа і вони не знають, хто повинен видавати держакти — ДЗК чи земельні відділи при райдержадміністраціях. Прошу вас надати конкретну відповідь мені і вашим підлеглим у земельних відділах в областях, містах і районах, яким чином люди мають нині отримувати держакти?

— Починаючи з цього року державні центри земельного кадастру не мають ніякого відношення до видачі державних актів на землю. Вони лише допомагають виконувати, так би мовити, технічну частину роботи. Згідно з відповідною постановою Кабінету Міністрів, нині лише міські та районні управління і віділи земельних ресурсів мають право реєструвати і видавати державні акти на землю чи договори її оренди.

Марія РОМАНЧУК,
Львів

— Прошу роз’яснити, чи правильно поступив центр ДЗК. Моїй бабці у липні цього року замість сертифіката видано держакт на право власності на земельну ділянку. А саме: на одному бланку держакта роздруковано 4 ділянки: 3 — це рілля, а 1 — сінокіс. Чи правомірно сінокіс роздруковано на одному бланку з іншими ділянками? Та чому мою бабцю не запитали, як друкувати держакт? Вона б хотіла, щоб право власності на 4 ділянки оформили на різних бланках, і готова була заплатити за це відповідні кошти.

— Держакт видано цілком законно. Але на прохання громадянина можна було видати всі чотири на окремих документах. Але я не розумію, навіщо це робити. Якщо вона хоче продати або подарувати одну з ділянок, то державним нотаріусом буде зроблено відповідний запис. Відповідно договір буде зареєстровано в держземкадастрі. А з 1 січня 2012 року — в службі реєстрації, яка почне працювати. Тож причин для хвилювання немає.

Михайло ЗОЗУЛЯ,
Чернігівська область

— Перше запитання до вас не як до фахівця, а як до громадянина України. Чи вважаєте ви, що такі важливі рішення, як земельна реформа, мають прийматися через усенародне обговорення? Друге. Мені доводилося не раз спілкуватися з фермерами. Вони збільшують, наприклад, площі посівів, вирощують більше сільгоспкультур, проте все одно ледве зводять кінці з кінцями. Щоб одержати кредит, потрібно закладати землю або техніку. Першу — не можна, а під заставу старої техніки ніхто кредитів не дає. Як їм бути далі? Можливо, слід було б проводити земельну реформу водночас із реформуванням села?

— Земельна реформа і проводиться для того, щоб поліпшитити життя селян, а не за паперотворчим принципом «реформи задля реформ». Тільки-но проект закону «Про ринок земель» був зареєстрований у Верховній Раді, ми почали діяти відповідно до обставин, знаючи, який резонанс він викличе у суспільстві. Одразу ж Мінагропрод спільно з нашим агентством організували всенародне обговорення. Це була не формальна акція. Ми об’їхали всі області, всі райцентри, зустрічалися в селах з людьми, занотовували їхні думки, побажання, відповідали на їхні запитання, радилися з тими, хто працює безпосередньо на землі, та товаровиробниками. Всім надали листок-пам’ятку, щоб селяни принаймні знали елементарні речі і як діяти після того, коли земля стане товаром. Це було реальне обговорення земельної реформи, в ході якого ми отримали сотні пропозицій, які будуть частково враховані при другому читанні у Верховній Раді, бо відповідають суспільним настроям і в них сконцентровані проблеми, які хвилюють селян. Я був особисто на Закарпатті, об’їздив усі області Західної України, побував у віддалених селах, де зустрівся з тисячами людей. Вважаю, пропозиції, які прозвучали, відображають реальні потреби, надії і побоювання людей. Бо висловлювалися вони у відкритій бесіді, дискусіях, а не просіювалися через фільтри районних та обласних держадміністрацій, як це було раніше. Отже, обговорення було реальним, а не формальним. Щодо фермерів, то у нас зареєстровано 40 тисяч фермерських господарств, які мають у власності чи оренді понад 2 млн га земель. Так-от, якщо фермерське господарство працює як належить, то воно рентабельне. Приміром, вкладені затрати у вирощування зернових дають прибутки понад 50%. Щодо кредитування, то після прийняття закону «Про ринок земель» фермерське господарство матиме змогу в разі потреби закладати свою землю і через Земельний банк, який буде також створено до кінця цього року, одержувати дешеві кредити.

  У журналістській практиці доводиться стикатися з випадками, коли з подачі місцевої влади, на рівні райдержадміністрацій, прокуратура порушувала кримінальні справи за несплату податків при використанні проектних доріг і лісосмуг. Причому ніхто не може показати в натурі, де вони проходять. Можна ще зрозуміти віртуальні дороги, а от лісосмуги віртуальні? Їх що, держава збирається засаджувати деревами? Якщо так, то чи посаджено хоч одне деревце на них за останні 20 років? Можу запевнити, що ні.

— Справді, під проектні дороги відведено 600 тисяч гектарів землі. В натурі цих доріг немає і, напевне, ніколи не буде. Вони вкраплені в сільгоспугіддя, які обробляють товаровиробники. Але зроблені для того, щоб у разі бажання людини виокремитися зі своїм паєм вона мала реальну змогу до нього під’їхати. Тому, аби не було колізій, краще укласти договір оренди з місцевою владою на використання, як ви висловились, цих віртуальних доріг. 

Ігор ЧЕРЕШНЬОВ,
Харківська область

— Чи буде роздано програмне забезпечення для перевірки обмінного файла XML? Бо на сьогоднішній день неможливо пройти перевірку в харківській філії.

— Усім відділам роздані програмні продукти для перевірки обмінного файла. Якщо є якісь неполадки, залежні від грамотності фахівців, то наберіться терпіння. Залишилось менше чотирьох місяців до нового року, коли буде інша система з прийому обмінних файлів. У цій ланці ніяких центрів ДЗК не передбачено. Центр реорганізують, і буде лише реєстратор, який відповідатиме за технічне забезпечення ведення державного земельного кадастру.

 Валерій ГОЛЯК,
Чернігівська область 

— Таке запитання: наші батьки померли понад 20 років тому. В 1990-ті роки оформили будинок на трьох: брата (жив у Білорусі), сестру і мене (жили у Бахмачі). У липні 2009 року брат помер, у Білорусі залишилися жити його дружина та син. У 2011-му ми вирішили приватизувати землю біля хати (47 соток). Усі документи направили у сільраду: свідоцтво про смерть брата і наші документи, які посвідчують, що ми не маємо приватизованої землі. У сільраді нам відповіли, що без відмови братової дружини та сина, які є громадянами іншої держави, ми не можемо приватизувати землю біля батьківської хати. Підкажіть, будь ласка, що нам робити далі?!

— Найпростіше — отримати дозвіл громадянки, яка проживає в Білорусі, тобто від дружини вашого брата. Адже вона однозначно не має права мати у власності земельну ділянку в Україні. Вона громадянка іноземної держави. Якщо дружина покійного брата навіть захоче отримати якусь частку цієї спільної власності, то вона протягом одного року має продати або подарувати її власникам цієї ділянки. Або подати заяву на отримання українського громадянства, щоб одержати третину наділу у власність.

Олена ПЕТРІВНА,
Чернігівська область

— У 1990-х голова сільради дозволив моїм батькам доточити до городу шматок пустиря, на якому ніхто ніколи нічого не садив. Батько впорядкував ту ділянку і вже 20 років обробляє її. Однак, коли дійшла справа до приватизації, з’ясувалося, що дозволу на користування тим шматком землі у сільраді немає. Голова — нова людина, тому батькам кажуть, що вони самовільно її захопили. Але ж це не так! Чи мають право батьки приватизувати ті кілька соток і якщо так, то яким чином?

— Якщо в цілому земельна ділянка не перевищує 25 соток, тоді він має повне право на приватизацію. Але рішення з цього питання, якщо ділянка знаходиться в межах села, приймає сільська рада. Тому вашому батьку необхідно подати заяву, а також відповідні документи до землевпорядної служби, яка розробить технічну документацію. Сесія сільради прийме рішення і ви маєте повне право на приватизацію цієї ділянки. Оскільки ж документів поки що немає, то голова сільради має рацію —ділянка зайнята самовільно. Тому я вам раджу якомога скоріше розробити документацію і приватизувати ділянку. А якщо перевищує 0,25 га, то можна взяти землю в оренду або одержати у власність, але лише для ведення особистого селянського господарства.

Сергій ОЛЕКСИН,
Івано-Франківська область 

— У Богородчанському райуправлінні Держкомзему Івано-Франківської області закрили Поземельні книги і до сьогодні ніхто не може пояснити процедуру реєстрації та видачі держ?актів. Не приймається документація ні на присвоєння кадастрових номерів, ні на прийняття ХМL-файла. Тут посилаються на брак роз’яснень Держземагентства щодо реєстрації та приймання взагалі документації. Поясніть офіційно процедуру виконання вищенаведеного.

— Процедура складна, але я хочу зразу зазначити, що загалом по Україні робота в цьому напрямі не припиняється. Хоча й з певними труднощами, але реєстрація земельних ділянок і договорів оренди триває. Програмні продукти передані в центри земельних кадастрів, у райвідділи земельних ресурсів. Тому потрібно звернутися ще раз у районний відділ. Гадаю, що це затримка тимчасова і порушені вами питання найближчим часом будуть вирішені позитивно. Це не якісь забаганки чи зловмисні дії начальника відділу — просто є технічні неполадки у програмних продуктах. Після їх усунення ваші документи будуть зареєстровані.

Микола ФЕДЧУК,
фермер, Тернопільська область

— У нас люди уклали договори на оренду землі. За новим законом ці документи потрібно оформляти через нотаріуса. Чи можна це спростити? У тому числі щоб не укладати договір оренди з кожним орандодавцем окремо, а зробити колективний?

— До 2012 року договори реєструються у міських райуправліннях чи відділах земельних ресурсів Держземагентства. А з 1 січня 2012 року запрацює новостворена державна служба реєстрації Мін’ юсту і договори реєструватимуться там. Угоду все одно треба укладати з кожним орендодавцем окремо. Бо, приміром, людина, яка поставила свій підпис у колективній угоді, звернеться до суду і суд визнає такий договір недійсним. Однією з вагомих умов договору оренди є особиста заява орендодавця на оренду земельної ділянки.

  Повернімося до того, що хвилює людей, які збираються продати свої паї, тільки-но мораторій на продаж землі буде відмінено. Наскільки в законопроекті «Про ринок земель» враховано інтереси тих, хто не може на ній працювати через похилий вік? Вони одержать гроші і протягом нетривалого часу потратять на, так би мовити, поточні потреби, а потім залишаться без засобів на існування. Тобто «продав корову — молока більше не матимеш». У той же час пригадую розмову з Аркадієм Корнацьким — власником однойменної агрофірми на Миколаївщині. Він, окрім того, що заплатив за земельні сертифікати гроші, за які в ті роки можна було купити двокімнатну квартиру в райцентрі або автомобіль, ввів у практику ще й пожиттєву ренту для людей похилого віку. Їх він забезпечує сільгосппродукцією, вирощеною в агрофірмі. Але це робить з доброї волі. А чи не можна було щось подібне передбачити в новому законопроекті?

— Ми рекомендуємо не поспішати з продажем землі, а укладати договори емфітевзису, що дасть змогу отримати наперед орендну плату. Але земля при цьому залишатиметься у власника. Навіть у разі його смерті вона перейде у спадок дітям. А якщо хтось прагне мати землю у власності, а інший — продати, то можна укласти договір ренти і протягом 10 — 15 років частинами одержувати плату за ділянку. Це має сенс з огляду на те, що до 70% сільського населення є пенсіонерами. Але ми всіх переконуємо, що не слід поспішати з продажем землі. Тим більше, що ринкова вартість її спершу буде невисокою. Водночас орендна плата нині становить 3% від її нормативної оцінки. У середньому по Україні це 330 гривень за зданий в оренду гектар ріллі. З 1 січня 2012 року вартість оренди зросте в 1,76 раза. Отже, орендодавець отримуватиме, приміром, за 5 гектарів до 3 тис. грн на рік. У цьому випадку я радив би кожному добре подумати, перш ніж назавжди розлучатися зі своїм земельним паєм.

За експертними оцінками, після вступу в силу закону «Про ринок земель» на ринок буде викинуто близько 10% землі, тобто до 700 тисяч паїв, середній розмір яких становить 4,2 гектара. Отже, на ринок потрапить до 3 млн гектарів сільгоспугідь. Через це ціна, безумовно, просяде і становитиме, на думку експертів, приблизно 600-700 доларів за гектар. Слід сказати, що дехто вже уклав договори наперед і люди свої держакти майбутнім латифундистам чи великим земельним спекулянтам вже повіддавали. Це фактично і є та тіньова приватизація землі, про яку так багато говорили і говорять. У середньому власникам паїв платили по 5 тисяч гривень за гектар. Одразу ж після прийняття закону все це буде узаконено, і нові власники побіжать реєструвати акти купівлі-продажу. Але потрібно знати те, про що я вже говорив, рік-два ціна буде невисокою. Вона зростатиме пропорційно тому, як зменшуватиметься її кількість на ринку. Певен, що ми рано чи пізно у ціновому діапазоні доженемо Європу, де гектар коштує від трьох тисяч євро до 60 і 100 тис. у Франції під виноградниками.

Людмила КОВАЛЮК,
Дніпропетровська область

— Мій чоловік працював у колгоспі «Придніпровець». Там після розпаювання землі були оформлені державні акти. Але на руки людям їх не віддали, а змусили людей підписати документи, що вони передають паї у статутний фонд. І ми досі не можемо домогтися одержання цього акта. У сільраді з нами навіть не хочуть розмовляти.

— Другий зразок держактів зберігається в райвідділі земельних ресурсів. Зверніться, щоб вам видали дублікат. Якщо відмовлять, опишіть усе докладно і надішліть мені на адресу: Київ, вул. Народного ополчення, 3. Ми у всьому розберемося, адже передача землі у статутний фонд заборонена.

Пряму лінію підготував і провів
Василь ТУГЛУК,
«Урядовий кур’єр» 

ДОСЬЄ «УК»

Микола КАЛЮЖНИЙ. Народився у 1952 році на Сумщині. У 1975 р. закінчив Харківський сільськогосподарський інститут за спеціальністю «землевпорядкування». Працював старшим інженером-землевпорядником, керівником групи, провідним інженером відділу Донецької філії Інституту «Укрземпроект», начальником управління землекористування та землевпорядкування Донецького міськвиконкому, головного управління земельних ресурсів Донецької області. У 2006-2007 роках перший, а з 2010 року — заступник голови Державного комітету України з земельних ресурсів (нині Держземагентство). 

ПРЕС-ЦЕНТР«УК»

З питань органiзацiї та проведення «прямих лiнiй» i «круглих столiв» «Урядового кур’єра» звертатись до керiвника прес-центру Анни ШИКАНОВОЇ за електронною адресою:  imrich@ukcc.com.ua.